Справа № 161/5111/15-ц
Провадження № 6/161/110/15
У Х В А Л А
03 квітня 2015 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого – судді Гринь О.М.,
при секретарі Салію А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1,
в с т а н о в и в :
Держаний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції (далі по тексту Другий відділ ДВС ЛМУЮ) звернулась в суд з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1.
Своє подання мотивує тим, що на виконанні у Другому відділі ДВС ЛМУЮ знаходиться виконавчий лист № 2-4813, виданий 14.10.2010 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області про стягнення з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, м. Луцьк, вул. Кравчука 22/31, в користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти на неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 та Соломію, ІНФОРМАЦІЯ_5, в розмірі 500 грн., щомісячно, починаючи з 21 квітня 2010 року і до досягнення ОСОБА_3 повноліття.
Зазначає, що з метою примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа державним виконавцем відділу відкрито виконавче провадження та зобов’язано боржника негайно виконати рішення суду.
Вказує, що боржником добровільно рішення суду не виконується, у зв’язку з чим, станом на 31.03.2015 року заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів складає 20 677,41 гривень.
Враховуючи ту обставину, що боржник ухиляється від покладених на нього судовим рішенням зобов'язань, державний виконавець вважає, що наявні підстави для обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.
Просить суд тимчасово обмежити право виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, м. Луцьк, вул. Кравчука 22/31) без вилучення паспортного документа шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобов’язань перед стягувачем.
Відповідно до ст. 377-1 ЦПУ України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
Державний виконавець Другого відділу ДВС ЛМУЮ попри те, що була повідомлена про дату та час проведення судового засідання (телефонограма за номером телефону (0332) 724 138 від 03.04.2015 року, 12 год. 30 хв.) в судове засідання не з’явилася, однак подала до суду письмову заяву про розгляд справи без її участі за наявними матеріалами справи.
Справу було розглянуто за відсутності осіб, які беруть участь у справі без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до положень ч. 2 ст. 197 ЦПК України.
Дослідивши матеріали подання, а також матеріали цивільної справи № 2-4813/10, суд прийшов до висновку, що в задоволенні подання слід відмовити за безпідставністю.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо діють неврегульовані аліменти, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань.
Судом встановлено, що на виконанні у Другому відділі Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції у Волинській області знаходиться виконавчий лист № 2-4813, виданий 14.10.2010 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області про стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 аліментів на неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 та Соломію, ІНФОРМАЦІЯ_5, в розмірі 500 грн., щомісячно, починаючи з 21 квітня 2010 року і до досягнення ОСОБА_3 повноліття.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Закон України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Згідно з п. 2 ст. 6 цього Закону передбачено як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон наявність невиконаних зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.
За змістом п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню.
Державним виконавцем не було надано суду достатніх доказів, які свідчили про те, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судом.
Так в матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за аліментами згідно з виконавчим листом по справі № 2-4813 від 14.10.2010 року, з якого вбачається, що боржник в 2010, 2011, 2012 роках частково сплачував аліменти.
Також слід звернути увагу, що відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець серед іншого має право звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи, отже сам по собі факт, що боржник не реагує на виклики державного виконавця, за відсутності даних про вжиття державним виконавцем передбачених законом заходів для встановлення місця його фактичного проживання чи перебування, не свідчить про ухилення боржника від виконання зобов'язань.
Крім того, судом встановлено, що згідно відповіді Управління державної міграційної служби України у Волинській області ОСОБА_1 видався закордонний паспорт: серія ЕР 637720 виданий 02.01.2013 року, однак даний факт не підтверджує наміри останнього покинути територію України саме з метою ухилення від виконання обов’язків по виконанню рішення суду крім того слід зазначити, що жодних доказів того, що ОСОБА_1 покидав територію України державним виконавцем також надано не було.
Із змісту вимог ст. 33 Конституції України, ст. 313 ЦК України, п.18 ч.3 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України, і в’їзду в Україну громадян України», в їх системному зв’язку, вбачається, що право ОСОБА_1 на свободу пересування може бути обмежено лише у виключних випадках у зв’язку з навмисними діями останнього, що спрямовані на ухилення від виконання обов’язків по виконанню рішення суду.
Враховуючи те, що Державним виконавцем у відповідності до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» не використано в повній мірі надані йому права у точній відповідності із Законом та не надано достатніх доказів на підтвердження обставин умисного ухилення боржника від виконання рішення суду, а також його наміру вибути за межі України з метою невиконання рішень суду, суд приходить до висновку, що зазначене подання є передчасним і в його задоволенні слід відмовити за безпідставністю.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 119, 210, 377-1 ЦПК України, ст. 33 Конституції України, ст. 313 Цивільного кодексу України, ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України, і в’їзду в Україну громадян України», ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», суд –
у х в а л и в :
В задоволенні подання державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, м. Луцьк, вул. Кравчука 22/31) – відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п’яти днів з дня її проголошення.
У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Луцького міськрайонного суду Гринь О.М.