пр. № 2/759/7154/13

ун. № 759/19313/13-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року суддя Святошинського районного суду міста Києва Кривов'яз А.В., розглянувши матеріали за позовною заявою ОСОБА_1 до Голосіївського районного суду міста Києва, ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями суду,

В С Т А Н О В И В :

До Святошинського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Голосіївського районного суду міста Києва, ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або спорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства. Суди розглядають справи, визначені у частині першій цієї статті, в порядку позовного, наказного та окремого провадження.

Звертаючись з позовними вимогами до Голосіївського районного суду міста Києва, ОСОБА_2, позивач відповідно до заявлених вимог просить суд стягнути за рахунок державного бюджету на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 500 000,00 гривень. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у результаті неналежного розгляду справи, він відчуває душевні страждання.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (ч.ч.1, 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п.п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Право фізичних та юридичних осіб, зокрема, на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок порушення їхніх прав, свобод та законних інтересів, має конституційно-правову природу і передбачено в статтях 32, 56, 62, 152 Конституції України.

Згідно ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до загальних підстав відповідальності за майнову шкоду, яка завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, та також завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ст. 1166 ЦК України).

За вимог ч. 5, 6 ст. 1176 ЦК України шкода завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення у цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного судового рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

В той же час, позивачем не додано до матеріалів позовної заяви, а також не зазначено у самій позовній заяві, якими доказами підтверджується факт встановлення постановлення судом незаконного рішення у цивільній справі, встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного судового рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, що може бути підставою для звернення до суду з вимогами про відшкодування завданої такими діями, шкоди.

В своєму рішенні від 23.05.2001 року за № 6-рп/2001 Конституційний Суд України зокрема зазначив, що виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України.

Отже, суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.

Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ та прийняття по них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.

Однією із основних конституційних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Виходячи з цього, рішення судів і відповідно до них дії або бездіяльність суддів з питань здійснення правосуддя можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку, а не шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Пунктом 1 частини 2 статті 122 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, враховуючи, що предметом заявлених позовних вимог є оскарження процесуального рішення ухваленого суддею у цивільній справі, яке на думку позивача заподіяло йому шкоди, суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного та керуючись ст. 56 Конституції України, ст.ст. 3, 15, 122, 208 - 210, 293, 294 Цивільного процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В :

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Голосіївського районного суду міста Києва, ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

С У Д Д Я :