У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 30 січня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Гагарінського районного суду м. Севастополя від 27 грудня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м.Севастополя від 13 червня 2006 року,

в с т а н о в и л а :

         зазначеним  вироком  засуджено

ОСОБА_1,  раніше не судимого,

-    за ч.1 ст.115 КК України на 9 років позбавлення волі;

-    за ч.1 ст.185 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим йому визначено остаточне покарання у виді 9 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 50000грн. моральної шкоди, на користь потерпілого ОСОБА_3. 14446 грн. 80 коп. матеріальної шкоди та 50000грн. моральної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 18.11.2004 року після 22 год., будучи в стані алкогольного сп'яніння, на асфальтованій дорозі, що проходить біля будинку НОМЕР_1 та торгівельним центром  ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_1, в процесі обопільної бійки, що виникла на ґрунті ревнощів, наніс малознайомому ОСОБА_3. не менше 10 ударів кулаками й ногами в різні частини тіла, збивши його на землю, після чого, маючи умисел на вбивство останнього, наніс  йому чотири удари ножем в грудну клітину й підборіддя, від якихОСОБА_3. помер.

Упевнившись, щоОСОБА_3. мертвий, ОСОБА_1. зняв із нього золоту каблучку, вартістю 400 грн., та викрав мобільний телефон з чіп-картою, вартістю 446 грн.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Севастополя від 13 червня 2006 року вирок Гагарінського районного суду м. Севастополя від 27 грудня 2005 року щодо ОСОБА_1 змінено: зменшено суму стягнення коштів  із засудженого на відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_3. до 11446 грн. 80 коп.  У решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1. стверджує, що вбивство ОСОБА_3. він вчинив у стані сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірною поведінкою потерпілого; зазначає, що крадіжки мобільного телефону ОСОБА_3. не вчиняв, оскільки той добровільно передав йому мобільний телефон у барі, де вони разом розпивали спиртне, але він не  повернув телефону. Посилається на порушення його права на захист,  застосування щодо нього фізичного насильства на досудовому слідстві, внаслідок чого він обмовив себе, на відсутність за його клопотанням фіксації судового процесу технічними засобами. Також вказує на неправильне вирішення цивільного позову в частині стягнення з нього моральної шкоди на користь потерпілих. З урахуванням викладеного, просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

         Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 в умисному вбивстві ОСОБА_3. без обтяжуючих обставин та у вчиненні крадіжки майна потерпілого -  його мобільного телефона і золотої каблучки відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованим.

         На досудовому слідстві засуджений, будучи неодноразово допитаним як підозрюваний і обвинувачений, добровільно давав показання, в яких визнавав вчинення ним злочинів, а при проведенні відтворення обстановки та обставин події послідовно розказав та показав, як саме вбив ОСОБА_3. і  викрав його майно.

         При цьому ОСОБА_1. пояснював, що при спільному вживанні спиртного в барі ІНФОРМАЦІЯ_2 йому не сподобалось, що  ОСОБА_1  приділяв увагу його співмешканці ОСОБА_4. ПотімОСОБА_3. зібрався додому і попросив, щоб його провели. Вийшовши з бару ІНФОРМАЦІЯ_2, між ОСОБА_1. та ОСОБА_3. почалася сварка, яка переросла в обопільну бійку, в процесі якої ОСОБА_1. наніс ОСОБА_3. чотири удари ножем в живіт, серце, підборіддя.

На досудовому слідстві ОСОБА_1. також пояснював, що він, упевнившись, щоОСОБА_3. помер, зняв з нього золоту каблучку та забрав мобільний телефон потерпілого.

Відповідно до висновку комплексної судової психолого-психіатричної експертизи, ОСОБА_1. в момент вчинення інкримінованих йому злочинів у стані фізіологічного афекту чи в іншому особливому емоціональному стані (стрес, фрустрація, збентеженість), яке б могло істотно вплинути на його свідомість і можливість керувати діями, не знаходився, перебував у простому алкогольному сп'янінні (т.1 а.с.285-288).

Свої висновки щодо отриманих доказів та їх оцінки в сукупності з іншими наведеними у вироку доказами суди належним чином мотивували, давши оцінку і всім доводам, висунутим на  захист ОСОБА_1.З цими висновками погоджується і колегія суддів. У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1. не навів ніяких інших доводів, які б спростовували висновки суду першої та апеляційної інстанцій.

За встановлених судом фактичних обставин справи дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.115, ч.1 ст.185 КК України кваліфіковано правильно.

         Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування чи зміну судового рішення,  по справі не встановлено.

          Твердження ОСОБА_1 про порушення його права на захист необґрунтовані.

         Так, на досудовому слідстві ОСОБА_1. належним чином роз'яснювались його права, передбачені чинним законодавством. За його клопотанням він був забезпечений адвокатом, який захищав його права як на досудовому слідстві, так і в суді, при цьому ОСОБА_1. не заявляв про неналежне виконання захисником покладених на нього обов'язків і не ставив питання про заміну захисника. Судом було обґрунтовано відмовлено у задоволенні заявленого ОСОБА_4. під час судового розгляду справи клопотання про призначення його матері як захисника, оскільки та на досудовому слідстві була допитана як свідок.

         Посилання ОСОБА_1 на те, що суд, не зважаючи на подану ним заяву про фіксацію судового процесу технічними засобами,  не здійснив таку фіксацію, є безпідставним. Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1. дійсно  наприкінці судового слідства під час перерви у судовому засіданні надіслав до суду клопотання від 07.11.2005р. про фіксацію судового процесу технічними засобами, яке було долучено до справи. Однак після перерви  він у судовому засіданні 23.12.2005р. на своєму клопотанні не наполягав, і  тому воно не розглядалось, що засвідчено головуючим  при розгляді зауважень на протокол судового засідання.     

          За таких обставин колегія суддів вважає, що  при розгляді справи не було порушено вимог закону тим, що судовий процес не фіксувався технічними засобами.

         Твердження ОСОБА_1 у касаційній скарзі про застосування щодо нього морального впливу на досудовому слідстві, внаслідок чого він був змушений написати явку з повинною,  не відповідають матеріалам кримінальної справи.

           Так, ОСОБА_1. під час досудового слідства до прокуратури чи суду на застосування до нього недозволених методів не скаржився; при допиті як обвинуваченого в присутності адвоката не порушував питання про застосування щодо нього будь-якого насильства; при  відтворенні обстановки й обставин події  добровільно показував, як вчинювалися злочини. Його заява про застосування недозволених методів слідства, яку він висловив у судовому засіданні,  на вимогу суду була перевірена прокуратурою і у порушенні кримінальної справи щодо працівників Гагарінського РВУМВС України в м. Севастополі було відмовлено  постановою від 04.08.2005р. (т.2 а.с.3). Окрім того, в судовому засіданні на запитання прокурора ОСОБА_1. відповів, що його заява про застосування до нього насильства працівниками міліції не відповідає дійсності. (т.2 а.с.29). Правильність цього запису у протоколі судового засідання ОСОБА_1. не оспорював.

Покарання ОСОБА_1. призначено відповідно до вимог ст.65 КК України з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, даних про особу засудженого, пом'якшуючих та обтяжуючої покарання обставини.

Цивільний позов у частині стягнення моральної шкоди на користь потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_3. розглянутий відповідно до вимог цивільного та цивільно-процесуального законодавства  та відповідає принципам розумності і справедливості.

Підстав для призначення справи до розгляду в суді касаційної інстанції з повідомленням осіб, визначених ст. 384 КПК України, немає.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

відмовити засудженому ОСОБА_1 у задоволенні касаційної скарги.

С у д д і:

Кармазін Ю.М.                         Кліменко  М.Р.                            Пошва Б.М.