ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2015 року Справа № 876/11519/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Запотічного І.І.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 листопада 2014 року у адміністративній справі №712/21964/12 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді про визнання протиправними дій посадових осіб,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом, який мотивовано неправомірністю дій Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді, якими у 2007 році безпідставно не зараховано до пільгового стажу період роботи з 31.03.1970 року по 10.04.1971 року в районі Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 листопада 2014 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій вказує на те, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права та невірним встановленням обставин у справі. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи апелянт апеляційну скаргу підтримав з підстав вказаних у скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити а постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідачі явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Відповідно до ч. 4 ст.196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, ОСОБА_1 з 31.03.1970р. по 10.04.1971р. працював в районах Крайньої Півночі, а саме в об'єднанні «Северовостокзолото» старательская артіль «Зоря» відповідно до архівної довідки по місцю роботи за №02-01/Б-1668/3 від 27.05.2005р. відсутні відомості про укладення строкового договору в зазначений період.

Пенсійним Фондом України 22.03.2007р. на розгляд Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надіслано для розгляду звернення ОСОБА_1 щодо правильності обчислення трудового стажу та розміру пенсії.

Однак, листом №125/Б ГУПФУ від 13.04.2007р. в Закарпатській області письмово повідомило позивача про відсутність підстав про зарахування йому в кратному розмірі до страхового стажу період роботи в районах Крайньої Півночі колишнього СРСР з 31.03.1970р. по 10.04.1971р.

Таким чином, оскільки вищезазначені періоди діяльності позивача безпідставно були зараховані до його страхового стажу в кратному розмірі, за дорученням ГУПФУ в Закарпатській області, розпорядженням УПФ України в м. Ужгороді страховий стаж позивача був зменшений з 49 років 4 місяців та 12 днів до 48 років 10 місяців та 8 днів.

Разом з тим, про відсутність підстав для кратного обчислення страхового стажу позивача за вказаний період ГУПФУ в Закарпатській області повторно повідомлено позивача листом №125/Б від 08.07.2008р.

З наведеного вбачається, що позивач неодноразово повідомлявся УПФУ в м. Ужгороді про відмову щодо кратного обчислення страхового стажу за конкретні періоди роботи в районах Крайньої Півночі колишнього СРСР та перерахунку пенсії з врахуванням північних надбавок і районних коефіцієнтів в період з 13.04.2007р. по 08.07.2008р.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, ОСОБА_1 дізнався про зменшення його трудового стажу ще в 2007 році, а в суд з позовом звернувся лише в липні 2009 року, а відтак позивачем було пропущено річний строк на звернення до адміністративного суду встановлений ст. 99 КАС України (на момент виникнення спірних правовідносин).

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне .

Пунктом 5 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

За приписами наведеної норми (в редакції Закону №32-У від 26.07.2006р.) пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Пунктом 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» встановлено, що робітникам, переведеним, направленим або запрошеним на роботу в райони Крайньої Півночі в умовах дорівняних до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, на умовах укладання ними трудових угод про працю в цих районах на строк п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надаються додатково наступні пільги: зараховується один рік роботи у районах Крайньої Півночі та у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при розрахунку стажу, який надає право на отримання пенсії за віком та інвалідності.

За приписами наведеної норми пільги, передбачені зазначеною статтею, надаються також тим особам, які прибули до районів Крайньої Півночі і у місцевостях дорівняних до районів Крайньої Півночі, з власної ініціативи та уклавши строковий трудовий договір про працю в цих районах.

Таким чином, доводи відповідача про те, що обов'язковою умовою надання пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі з розрахунку один рік роботи за один рік та шість місяців є наявність письмового трудового договору про роботу у вказаній місцевості, колегія судів вважає такими, що суперечать приписам п. 5 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з яким наявність письмового трудового договору не є виключною підставою для пільгового обчислення страхового стажу.

Факт роботи ОСОБА_1 в період з 31.03.1970 р. по 10.04.1971 р. в районах Крайньої Півночі підтверджується записами трудової книжки та архівної довідки.

Щодо строків звернення до суду, то судом першої інстанції належним чином не перевірені доводи позивача про поважність причин їх пропуску.

Так, відповідно до частини четвертої статті 99 КАС України, якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Позивачем використано можливість досудового врегулювання спору, що підтверджується матеріалами справи (листами-відповідями ГУПФУ в Закарпатській області та УПФ України в м. Ужгороді). А оскільки позивач звернувся до адміністративного суду 22.07.2009 р., суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк, встановлений ст. 99 КАС України, підстави для застосування ст. 100 КАС України за таких обставин відсутні.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вказані вище обставини є безсумнівною підставою для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог з наведених вище підстав.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення повинні бути законними і обґрунтованими.

Судом першої інстанції порушено норми матеріального права та невірно встановлено обставини у справі, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 202 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нова постанова про задоволення позовних вимог з наведених вище підстав.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 листопада 2014 року у адміністративній справі №712/21964/12 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді щодо не включення до пільгового стажу період роботи з 31.03.1970 року по 10.04.1971 року в об'єднанні «Северовостокзолото» та неврахування коефіцієнту 0,7 до зарплати при нарахуванні пенсії.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді здійснити поновлення трудового стажу, встановленого розпорядженням №165136 від 21.09.2006 року та провести перерахунок пенсії із суми 48267 крб.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

І.І. Запотічний

Повний текст постанови складено 10.02.2015р.