У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

 Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 30 січня 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Херсонської області та касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 10 серпня 2005 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області від 06 грудня 2005 року.

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, 

громадянин України, неодноразово судимий,

останній раз 20.09.2001 р. за ст. 185 ч. 2 КК

України на 2 роки позбавлення волі,

звільнений 05.08.2003 р. за

відбуттям строку покарання,

засуджений:

-    за ч. 1 ст. 309 КК України на один рік позбавлення волі;

-    за ч. 2 ст. 309 КК України на два роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 визначено два роки позбавлення волі.

         Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області від  06 грудня 2005 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він у березні 2005 року в невстановлений слідством час, знаходячись в районі торгового центру “Салют”, розташованого в АДРЕСА_1 в м. Херсоні, в невстановленої слідством особи придбав за 30 грн. особливо небезпечні наркотичні засоби - макову солому вагою 38,6 г і каннабіс вагою 10,9 г, які переніс до місця свого проживання по АДРЕСА_2 в м. Херсоні, де зберігав їх без мети збуту, а 15 квітня 2005 року близько 09-ої год. при огляді даного житла вони були виявлені і вилучені працівниками міліції.

Він же 15 квітня 2005 року близько 20-ої год., знаходячись в районі АДРЕСА_1 в м. Херсоні, в невстановленої слідством особи придбав шприц з особливо небезпечним наркотичним засобом - ацетильованим опієм вагою 0,33 г, який зберігав при собі без мети збуту, а 16 квітня 2005 року близько 09-ої год. при особистому огляді у дворі будинку за місцем його проживання він у нього  був виявлений і вилучений працівниками міліції.

У касаційному поданні заступник прокурора Херсонської області просить судові рішення щодо ОСОБА_1 змінити у зв”язку з неправильним застосуванням кримінального закону, виключити з них вказівку про засудження ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 309 КК України. Вважає, що кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 309 КК України є зайвою, оскільки диспозиція ч. 2 ст. 309 КК України охоплює ч. 1 цієї ж статті КК України.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1. вказує на необгрунтованість ухвали апеляційного суду, зазначаючи, що йому безпідставно відмовлено в застосуванні Закону України “Про амністію” від 31.05.2005 року, хоча він є інвалідом третьої групи.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримання касаційного подання та про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання та скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне подання прокурора і касаційна скарга засудженого підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 в незаконному придбанні і зберіганні наркотичних засобів без мети збуту, вчиненому повторно, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними в справі доказами і прокурором та засудженим відповідно в касаційному поданні та скарзі не оспорюється.

         Проте, правильно встановивши фактичні обставини справи, суд неправильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 і ч. 2 ст. 309 КК України.

Відповідно до роз”яснення Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в п. 20  постанови від 24 жовтня 2003 року № 7 “Про практику призначення судами кримінального покарання”, передбачені законом правила призначення покарання за сукупністю злочинів (ст. 70 КК) застосовуються у випадках самостійної кваліфікації вчиненого як за різними статтями, так і різними частинами однієї статті кримінального закону, якими передбачено відповідальність за окремі склади злочинів і які мають самостійні санкції.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1. вчинив два тотожні злочини - незаконне придбання і зберігання наркотичних засобів без мети збуту, а тому такі дії відповідно до ст. 32 КК України визнаються повторними і повинні кваліфікуватись за ч. 2 ст. 309 КК України.

         За таких обставин, колегія суддів вважає, що судові рішення щодо ОСОБА_1 в зв”язку з неправильним застосуванням кримінального закону підлягають зміні та виключенню з них кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 309 КК України як зайвої та посилання суду про призначення покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України.

         Касаційна скарга засудженого ОСОБА_1, в якій він стверджує, що апеляційний суд безпідставно відмовив йому в задоволенні клопотання про звільнення від покарання із застосуванням амністії, заслуговує на увагу і підлягає задоволенню з наступних підстав.

         Відмовляючи ОСОБА_1 у застосуванні амністії, апеляційний суд поєднав можливість звільнення його від покарання з днем набрання чинності Закону України “Про амністію” від 31.05.2005 року та часом настання інвалідності. Таке тлумачення п. “е” ч. 2 ст. 12 Закону є не зовсім правильним (хибним).

         На відміну від положень ч. 1 та пунктів “б”, “в”, “г” “ґ” ч. 2 ст. 12 Закону України “Про амністію” від 31.05.2005 року, де законодавець чітко вказав, що відповідні обставини повинні мати місце до набрання чинності або на день набрання чинності цим Законом, п. “е” ч. 2 ст. 12 Закону такої вимоги не містить, тому його треба розуміти як таке, що поширюється на відповідних осіб, інвалідність яких установлена до набрання Законом чинності або в період його виконання (ст. 17 Закону).

         Із витягу з історії хвороби ОСОБА_1 видно, що рішенням ЛТК від 30 серпня 2005 року його було визнано інвалідом третьої групи, тобто після набрання чинності Законом України “Про амністію” від 31.05.2005 року, але в період його виконання.

За таких обставин на нього поширюються положення п. ”е” ст. 1 і п. “е” ч. 2 ст. 12 Закону і він підлягає звільненню від покарання за амністію.

         Керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

                                                        у х в а л и л а:

         касаційне подання заступника прокурора Херсонської області і  касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити.

         Вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 10 серпня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області від 06 грудня 2005 року щодо ОСОБА_1 змінити:

виключити з них кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 309 КК України як зайву та посилання суду про призначення покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України;

         вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 309 КК України на два роки позбавлення волі;

         на підставі п. “е” ст. 1, п. “е” ч. 2 ст. 12 Закону України “Про амністію” від 31.05.2005 року ОСОБА_1 від покарання звільнити.

Судді:

Ю.М. Кармазін                     М.Р. Кліменко               Б.М. Пошва