У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянула в судовому засіданні 23 січня 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Херсонської області на вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 12 серпня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 4 жовтня 2005 року щодо ОСОБА_2.

Вироком Суворовського районного суду м. Херсона від 12 серпня 2005 року

                                      ОСОБА_2, уродженця м. Сарни Рівненської області,

раніше не судимого, засуджено :

-    за ч. 1 ст. 358 КК України на 2 роки обмеження волі,

-    за ч. 3 ст. 185 КК України 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_2 визначено остаточне покарання - 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком на 3 роки, з покладенням на нього відповідних обов'язків.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2. на відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілих : ОСОБА_3. - 250 грн.; ОСОБА_4.-  2 480 грн.; ОСОБА_5. - 1 916 грн., та на користь НДЕКЦ при УМВС України в Херсонській області - 1 388 грн. 66 коп.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 4 жовтня 2005 року вирок щодо ОСОБА_2. залишено без зміни.

ОСОБА_2. визнано винуватим і засуджено за те, що він 9 квітня 2001 року з 8 год. до 12 год., перебуваючи в м. Сарни Рівненської області, проник у АДРЕСА_1, звідки таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_3. на суму 490 грн.

3 вересня 2001 року, біля 22:30 год., засуджений, за попередньою змовою з ОСОБА_6. проникли у АДРЕСА_2, звідки таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_4. на суму 2 578 грн.

У ніч з 7 на 8 жовтня 2004 року, ОСОБА_2 проник у приміщення спортивного клубу ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_3, звідки таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_5. на суму 2 576 грн.

23 жовтня 2004 року засуджений проник у приміщення офісу по ремонту телефонів по АДРЕСА_4, звідки таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_7 на суму 470 грн.

У період з 4 по 6 грудня 2004 року, ОСОБА_2 проник у приміщення офісу НОМЕР_1 по АДРЕСА_5, звідки таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_7 на суму 1 452, 65 грн.

У листопаді - грудні 2003 року засуджений ОСОБА_2, перебуваючи на АДРЕСА_6, знайшов паспорт громадянина ОСОБА_8 і умисно підробив його шляхом вклеювання в нього своєї фотографії.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_2. з направленням справи на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що призначене засудженому покарання є несправедливим унаслідок м'якості. Стверджує, що суд безпідставно застосував до засудженого ст. 75 КК України та звільнив його від покарання з випробуванням з іспитовим строком.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення засудженого ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_1., які просили залишити касаційне подання без задоволення, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та доводи, наведені у касаційному поданні, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України та п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику призначення судами кримінального покарання” № 7 від 24.10.2003 року, суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, кількості епізодів, тяжкості наслідків, що настали тощо.

Всупереч викладеним вимогам, суд при призначенні ОСОБА_2 покарання, хоча і послався на ступінь суспільної небезпечності та тяжкість учиненого, однак фактично їх не врахував. Судом не враховано, що вчинені ОСОБА_2 протягом невеликого проміжку часу п'ять епізодів корисливих злочинів, згідно ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких, що свідчить про підвищену його суспільну небезпеку як особи винного. Завдані злочинними діями ОСОБА_2 збитки на загальну суму 7536,65грн., ним не відшкодовано.

Крім того, звільняючи ОСОБА_2 від покарання з випробуванням, суд визнав однією з обставин, що пом'якшує покарання, щире каяття, хоча ОСОБА_2 свою вину в учиненні інкримінованих йому злочинів визнав частково, що не може свідчити про його щире каяття та бажання стати на шлях виправлення.

За таких обставин застосування судом щодо ОСОБА_2. ст. 75 КК України колегія суддів не може визнати обґрунтованим, у зв'язку з чим судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Якщо при новому розгляді справи буде встановлено винуватість ОСОБА_2. у вчинені зазначених злочинів, то покарання йому має бути призначено у відповідності з вимогами закону, оскільки призначене йому за цим вироком покарання слід визнати м'яким.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах

у х в а л и л а :

касаційне подання заступника прокурора Херсонської області задовольнити, вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 12 серпня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 4 жовтня 2005 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.

С у д д і :

Присяжнюк Т.І.                                      Пошва Б.М.                 Філатов В.М.