У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянула в судовому засіданні 23 січня 2007 року у м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Автономної Республіки Крим на вирок Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 14 лютого 2006 року.

Цим вироком

                                               ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,                                                  уродженця м. Сімферополя, раніше не судимого,  засуджено за ч. 1 ст. 152 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України, ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, із покладенням на нього відповідних обов'язків.

Як визнав суд, у ніч з 6 на 7 вересня 2004 року ОСОБА_2., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на пустирі, який знаходиться в 15 метрах від будинку Культури по АДРЕСА_1 із застосуванням фізичного насильства з невеликим проміжком часу двічі зґвалтував ОСОБА_3., заподіявши їй при цьому легкі тілесні ушкодження.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_2 з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з м'якістю призначеного покарання, стверджує, що суд, звільняючи засудженого від покарання на підставі ст. 75 КК України, не врахував дані про особу засудженого та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення  представника потерпілої, який просив касаційне подання задовольнити, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України та п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику призначення судами кримінального покарання” №7 від 24.10.2003 року, суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали тощо.

 Разом із тим, призначаючи ОСОБА_2 покарання з випробуванням з іспитовим строком, суд не врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК України, який являє собою підвищену суспільну небезпеку, яка виражається у посяганні на статеву свободу потерпілої із застосуванням до неї фізичного насильства, і не навівши у вироку переконливих мотивів, дійшов неправильного висновку про недоцільність відбування ним покарання. Крім того, засуджений вину свою не визнав, намагаючись ввести суд в оману і ухилитись від кримінальної відповідальності.

За таких обставин застосування судом щодо ОСОБА_2   ст. 75 КК України колегія суддів не може визнати обґрунтованим, у зв'язку з чим судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, у ході якого необхідно всебічно, повно і об'єктивно дослідити всі обставини справи і призначити засудженому справедливе покарання.

Керуючись статтями 395-396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

         касаційне подання прокурора задовольнити.

         Вирок Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 14 лютого 2006 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.

С у д д і:

Присяжнюк Т.І.                                      Пошва Б.М.                    Філатов В.М.