Справа № 2-858/08р. РІШЕННЯ

І М'Я М     УКРАЇНИ

28 березня 2008 року     м. Луганськ

Ленінський районний суд м. Луганська у складі: головуючого - судді Шембелян B.C., при секретарі - Бітківській О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Луганськгаз» в особі Управління „Луганськміжрайгаз" про зобов'язання списати з особового рахунку суми заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в обґрунтування якого зазначив, що на підставі договору дарування від 01.12.2004 року, що укладений між матір'ю позивача ОСОБА_2 та нею, позивач є власником ХА домобудівлі за адресою: АДРЕСА_1. Інша половина в цей час належить ОСОБА_3 У домобудівлі був встановлений загальний газовий котел. 29 квітня 1996 року за заявою попереднього власника Vz домоволодіння (яка належить ОСОБА_3.) ОСОБА_4 котел був відключений та опломбований відповідачем. На той час Уг домоволодіння (яка належить позивачу) належала матері позивача ОСОБА_2 До 2003 року в будинку ніхто не мешкав, що підтверджується актом з місця мешкання, з якого виходить, що з 29 квітня 1996 року до 14 вересня 2003 року у будинку ніхто не мешкав, газ був відімкнутий. У серпні 2003 року позивачка звернулася відповідача щодо проведення газу, де їй повідомили про існування заборгованості в розмірі 197 грн. Позивачка неодноразово зверталася до відповідача про неможливість існування заборгованості за газ, оскільки мати позивачки мешкала разом з нею за адресою: АДРЕСА_2. У зв'язку з цим, у абонентському відділі майстер повідомив, що матері позивачки необхідно написати заяву з проханням зняти нарахування за газ з 3 червня 1996 року, після надання відповідної заяви, засвідченої головою квартального комітету позивачку повідомили, що питання вирішено. Однак, 28 листопада 2007 року позивачці прийшло попередження про заборгованість на суму 683,51 грн. Після її звернення до відповідача їй повідомили, що за зазначеною адресою в управлінні газового господарства зафіксовано два особових рахунка - № 11510 на ОСОБА_4 та № 45366 на позивачку. З 29 квітня 1996 року загальний котел було відключено за заявою власника та нарахування на особовий рахунок № 45366 провадилося лише на приготування їжі, у зв'язку з тим, що заяви на відключення газової плити не надходило. На пояснення позивачки про те, що плити в них не було, раніше вони користувалися газом з балону від відповідача надійшла відповідь, що він не має повноважень без рішення суду списувати заборгованість. Відповідно до уточненого позову, вона просить суд зобов'язати відповідача списати з особового рахунку № 45366 суму заборгованості 586,81 грн., нараховану з 29 квітня 1996 року до 17 жовтня 2003 року як необгрунтовано нараховану, стягнути з відповідача витрати з надання юридичної допомоги в розмірі 100 грн., державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 58,50 грн.

У судовому засіданні позивачка підтримала уточнений позов, наполягала на задоволенні позовних вимог. Крім того пояснила, що до підключення газу до їх частини домоволодіння 17.10.2003 року, опалення їх приміщень могло здійснюватись лише від котла, що знаходився на половині співвласників, який з 29 квітня 1996 року був відключений та опломбований відповідачем. В їх частині будинку була встановлена газова піч, що працювала від газового балону.

Представник відповідача у судовому засіданні не визнав уточнені позовні вимоги, надав заперечення, де зазначив, що нарахування плати за надані послуги з газопостачання за особовим рахунком № 45366 в загальному розмірі 586,81 грн. в оспорюваний період з 1995 року до 17.10.2003 року,  тобто  до  встановлення  газового  лічильника,  здійснювалося  відповідно  до  встановлених

2

законодавством норм споживання та цін на газ, з урахуванням газоспоживного обладнання - печі газової, та кількості осіб, яким надавались послуги з газопостачання. Позивачем пропущено строк позовної давності, про необхідність застосування якого відповідач заявляє. На думку відповідача, позивачем не надано належних доказів обставин стосовно відомостей про місце фактичного проживання осіб, на яких здійснювалося нарахування плати за надані послуги з газопостачання. Крім того, вважає, що витрати з надання юридичної допомоги не є судовими, а тому не можуть присуджуватися з відповідача у разі ухвалення рішення на користь позивача.

Дослідивши надані докази, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Позивач є власником 1/2 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 01.12.2004 року, що укладений між позивачем та її матір'ю ОСОБА_2

17 жовтня 2003 року в 1/2 частині будинку, що належала матері позивачки було проведено газ та встановлено газовий лічильник, котел та газову піч. З цього часу позивач, що є власником особового рахунку № 45366, регулярно оплачує заборгованість за надані послуги на підставі показників лічильника. До цього часу в іншій частині домоволодіння, власники якої мають окремий особовий рахунок, був встановлений загальний котел, що використовувався для обігріву всього домоволодіння вцілому, який за відповідною заявою був 29 квітня 1996 року відключений та опломбований відповідачем. Ці обставини підтверджені договором від 01.12.2004 року, технічними паспортами на домоволодіння від 17.02.1988 року та 22.11.2004 року, паспортом на право користування газовими приладами, та не оспорюються сторонами.

Про існування заборгованості на особовому рахунку № 45366, що створилася до встановлення лічильника в розмірі 586 грн. 81 коп. позивач дізналася 28.11.2007 року, що підтверджено копією повідомлення.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Тому суд вважає, що позивачем не порушено строк загальної позовної давності, на що посилався представник відповідача.

На підставі паспорту на право користування газовими приладами за особовим рахунком № 45366, що оформлений на позивача, судом встановлено, що між сторонами існують взаємні зобов'язання з постачання газу та оплати за надані послуги - з 17 жовтня 2003 року - первинного підключення за казаною адресою газового обладнання: газової плити та опалювального котла.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 214 ЦПК України, при прийнятті рішення у справі суд вирішує перш за все чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджені.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Так, підставою заперечень сторони відповідача проти задоволення позову була наявність заборгованості на особовому рахунку № 45366 в період з 1995 року до 17 жовтня 2003 року -первинного підключення за казаною адресою газового обладнання та встановлення лічильника, що нараховувалася з урахуванням газоспоживчого обладнання - печі газової, та кількості осіб, яким надавались послуги з газопостачання. Однак доказів того факту, що в цей період власникові особового рахунку та членам його сім'ї надавались вказані послуги, оскільки за адресою їх мешкання, у відповідній частині домоволодіння було встановлено газову піч, яка була підключена до загальної системи газопостачання, сторона відповідача суду не надала.

За таких обставин, суд вважає, що сторона відповідача не довела правомірність нарахування на особистий рахунок позивача заборгованості за період до 17 жовтня 2003 року в розмірі 586,81 грн., оскільки ними не були представлені суду докази, що підтверджують підстави вказаного нарахування.

3

Тому, на думку суду, позовні вимоги є обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені останнім витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду в розмірі 7,50 грн., державне мито в сумі 51 грн.

Суд приймає до уваги доводи представника відповідача і не вважає належним доказом витрат позивача на правову допомогу довідку від 22.01.2008 року, оскільки з її змісту не можливо встановити чи саме в цій справі були понесені витрати позивачкою; крім того, підпис особи, що видала довідку, не завірений відповідною печаттю. В цій частині вимог слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 59, 60, 212-215, 217 ЦПК України, 257, 525, 526 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ВАТ «Луганськгаз» в особі Управління „Луганськміжрайгаз" про звільнення від сплати заборгованості задовольнити.

Зобов'язати Луганське міжрайонне управління з експлуатації газового господарства ВАТ „Луганськгаз" списати з особового рахунку № 45366 заборгованість в розмірі 586,81 гривні, що нарахована до 17 жовтня 2003 року.

Стягнути з Луганського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства ВАТ „Луганськгаз" на користь ОСОБА_1 58,50 грн. у відшкодування судових витрат.

В іншій частині вимог відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційному суді Луганської області через Ленінський районний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня її проголошення та отримання копії ухвали. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.