апеляційний суд дніпропетровської області
Справа № 22ц - 5541/ 2006 Головуючий в 1 інстанції - Багрова А.Г.
Категорія - 39/40 Доповідач - Глущенко Н.Г.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 грудня 2006 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного
суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Глущенко Н.Г.
суддів - Григорченка Е.І., Ремеза В.А.
при секретарі - БілоконьН.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від ЗО травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ " Нікопольський завод нержавіючих труб " про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30.05.2006 року та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог в повному обсязі.
Зазначеним рішенням позивачці відмовлено в її позовних вимогах про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди / а. с. 52-55 /, а додатковим рішенням того ж суду від 24.07.2006 року стягнено з позивачки витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 7,50 грн. / а. с. 66 /.
Як на підстави апеляційної скарги позивачка посилається на те, що рішення від 30.05.2006 року є незаконним та необгрунтованим, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи / а. с. 58-59 /.
Відповідач проти апеляційної скарги заперечує / а. с. 81-83 /.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка згідно наказу НОМЕР_1 від 04.07.2003 року була прийнята на роботу ІНФОРМАЦІЯ_1 в трубоволочильний цех строком на один рік з 10.07.2003 року по 10.08.2004 року / а. с. 25-27 /, але після закінчення строку договору ОСОБА_1 продовжувала працювати за даною спеціальністю, що є підставою для визнання укладення трудового договору, як таким, що укладений на невизначений строк.
Оскільки за станом здоров'я ОСОБА_1 не могла працювати ІНФОРМАЦІЯ_1, то згідно з їїзаявою від 07.12.2004 року та наказу НОМЕР_2 від 10.12.2004 року вона була переведена
1
з 10.12.2004 року на посаду ІНФОРМАЦІЯ_2 чорних металів на період відпустки по вагітності та пологам ОСОБА_2 з 05.11.2004 року по 10.03.2005 року / а. с. 28-29 /.
Потім, наказом НОМЕР_3 від 11.03.2005 року позивачка, у відповідності з її заявою від 2005 року, з 11.03.2005 року до 01.10.2005 року була переведена на посаду ІНФОРМАЦІЯ_2 чорних металів на період відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_3 / а. с. 31-32 /, а відповідно до заяви позивачки від 21.09.2005 року та наказу НОМЕР_4 від 01.10.2005 року вона тимчасово продовжувала працювати на тій же посаді ІНФОРМАЦІЯ_2 на період відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_3, але уже на період з 02.10.2005 року по
2005 року / а. с. 35-36 /. Оскільки, ОСОБА_3 достроково вийшла з відпустки по догляду за дитиною та приступила до виконання своїх обов'язків 21.02.2006 року, що підтверджується наказом НОМЕР_5 від 15.02.2006 року / а. с. 38 /, то позивачка ОСОБА_1 21.02.2006 року, згідно наказу НОМЕР_6 від 17.02.2006 року ( з яким позивачка ознайомлена 17.02.2006 року), була звільнена з роботи по п.2 ст. 36 КЗпП України - у зв'язку з закінченням строку договору / а. с. 6 /.
Судом встановлено, «що всі переведення позивачки на іншу роботу за строковим трудовим договором відбулися за її згодою у відповідності зі ст. 32 КЗпП України.
В день звільнення позивачка на роботу не вийшла, оскільки захворіла і пішла на лікарняний, що підтверджується листком непрацездатності від 21.02.2006 року / а. с. 7 /, який, не зважаючи на звільнення з роботи, їй було оплачено відповідачем у відповідності з діючим трудовим законодавством та нормами загальнообов'язкого державного соціального страхування / а. с. 42 /.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.
При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачка звільнена з роботи по п.2 ст. 36 КЗпП України правильно і з дотриманням вимог трудового законодавства.
Приведені в апеляційній скарзі доводи позивачки не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими для вирішення спірного питання.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необгрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія судців, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -відхилити.
Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2006 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.
Судді