УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ    СУД       ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ    ОБЛАСТІ

Справа № 22ц -6478/2006 Категорія-12

Головуючий у 1й інстанції-Морозова Л.М. Доповідач - Григорченко Е.І.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2006 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Глущенко Н.Г.

суддів -   Григорченка Е.І., Ремеза В.А.

при секретарі - Білоконь Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 18 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу, -

ВСТАНОВИЛА:                                             

ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 18 липня 2006 року, де ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового про відмову в позовних вимогах, посилаючись на те, що зазначене рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, суд не прийняв до уваги обставини по справі, які мають суттєве значення / а.с. 67-69/.

Зазначеним рішенням суду від 18.07.2006р. позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені, з відповідача на його користь стягнуто заборгованість по договору купівлі-продажу з урахуванням інфляції за весь час прострочення в сумі 5141грн., 3% річних від простроченої суми 160,10грн., та судові витрати в сумі 53,09грн., а також на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі ЗО грн. /а.с. 54-56/.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення, з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив із встановлених обставин про те, що 09.11.2004р. між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу жилого будинку АДРЕСА_1, який позивач продав відповідачу за 21600грн. /а.с. 15/.

Згідно п.З зазначеного договору купівлі-продажу жилого будинку, відповідач сплатив позивачу 6500грн., а іншу частину вартості будинку, яка складає 15100грн., зобов'язався сплатити до 16.11.2004р.

1

В березні 2005 року відповідач сплатив позивачу 11000грн., а заборгованість в сумі 4100 відповідач не сплатив до цього часу.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, показаннями свідків та поясненнями самих сторін.

При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції, керуючись ст. ст. 526, 625, 655, 692 ЦК України, прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, у відповідності до ст. 10 ЦПК України, повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 57-59 цього ж Кодексу, зазначені ним обставини.

Проте докази, які б підтверджували в установленому законному порядку те, що відповідач розрахувався з позивачем у строк встановлений зазначеним договором купівді-продажу будинку, та на цей час заборгованості не має, суду не надані.

Доводи відповідача, приведені в апеляційній скарзі, що він розрахувався повністю з позивачем за куплений будинок, не можна вважати обґрунтованими, оскільки не надав суду належних та допустимих доказів цих обставин.

Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм права.

Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необгрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 18 липня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.

Головуючий:

Судді:

2