Справа 2-3913/2007
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2008 року
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу у складі
Головуючого судді Міхеєвої В.Ю.,
При секретарі Метлюх Н.С.
Представника позивача ОСОБА_1,
Представника відповідача Дичик B.C.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі про стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду 10.09.2007 року з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі суму відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями відповідача в розмірі 1699 грн., а також стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення № 148 від 23.05.2007 року за відмову Приватного підприємства «ІНФОРМАЦІЯ_2», директором якого він є, надати відповідачу копії документів за їх запитом та за недопущення представником підприємства представника відповідача до проведення виїзної позапланової перевірки.
Постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 05.07.2007 року провадження по справі було закрито на підставі п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП) за відсутністю у діях позивача складу правопорушення, що на думку позивача, є підтвердженням незаконності дій відповідача, які виразилися у складанні незаконного протоколу про адміністративне правопорушення, передачі матеріалів адміністративної справи до суду для притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення.
Вищезазначені дії відповідача завдали позивачеві моральну шкоду, яка полягала у заподіянні психічних страждань, пов'язаних з притягненням його до адміністративної відповідальності, можливістю подальшого накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, приниженням його гідності як законослухняного громадянина. Було завдано шкоди його діловій репутації як керівника підприємства. Відкриття судового провадження у справі про адміністративне правопорушення змусило його витрачати додатковий час для пошуку захисників у справі, для нотаріального посвідчення довіреності, яка надає право участі захисників у судових засіданнях з приводу розгляду даної справи.
Вважає заявлену ним суму моральної шкоди в розмірі 1699 грн. такою, що відповідає глибині та тривалості його моральних страждань.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності, позовні вимоги підтримав, пояснив, що неправомірним діями відповідача його довірителю було завдано моральної шкоди, яку позивач просить відшкодувати на підставі положень ст. 56 Конституції України, Закону
України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».
Представник відповідача Дичик B.C. в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог у повному обсязі, вважаючи їх безпідставними та недоведеними. Суду пояснила, що від інших державних податкових інспекцій до Південної МДПІ надійшли письмові запити про перевірку взаємовідносин ПП «ІНФОРМАЦІЯ_2» з іншими підприємствами, в зв'язку з чим Південною МДПІ було направлено до ПП «ІНФОРМАЦІЯ_2» письмовий запит щодо надання інформації. Але на їх запит від ПП «ІНФОРМАЦІЯ_2» надійшла відповідь, яку підписав директор ОСОБА_2 про неможливість надати відповідні документи. Згідно повноважень, передбачених Законом України «Про державну податкову службу в Україні», податкова служба має право на позапланові перевірки. В зв'язку з ненаданням ПП «ІНФОРМАЦІЯ_2» письмової інформації керівництвом Південної МДПІ було прийнято рішення про проведення позапланової перевірки підприємства, але представник ПП «ІНФОРМАЦІЯ_2» ОСОБА_3 не допустила податкових інспекторів до проведення позапланової перевірки. За невиконання законних вимог посадових осіб органів державної податкової служби на директора ПП «ІНФОРМАЦІЯ_2» ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 163-3 КУпАП.
Суд, вислухавши сторони, свідків, проаналізувавши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Встановлено, що до суду 02.07.2007 року надійшов протокол про адміністративне правопорушення № 148 від 23.05.2007 року за ст. 163-3 КУпАП, складений відносно директора ПП «ІНФОРМАЦІЯ_2» ОСОБА_2
Як вбачається із зазначеного протоколу, правопорушення полягало в тому, що підприємством не були надані документи у термін, передбачений діючим законодавством, на обов'язковий письмовий запит Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі та не допущені до виїзної позапланової документальної перевірки згідно направлення № 633-23/2 від 07.05.2007 року, наказу № 422 від 07.05.2007 року Південної МДПІ головний державний податковий ревізор - інспектор відділу документальних перевірок суб'єктів господарювання - юридичних осіб Пархоменко Н.П. та державний податковий інспектор Гончаренко А.А., про що складено акт № 9859/10/232 від 07.05.2007 року не допуску до перевірки.
Вбачаючи у діях директора ПП «ІНФОРМАЦІЯ_2» ОСОБА_2 порушення п.1 ст. 11, п. 1 ч. 6, ч. 8, ч. 10 ст. 11-1, 11-2 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХП «Про державну податкову службу в Україні» зі змінами та доповненнями, головний державний податковий ревізор - інспектор відділу документальних перевірок суб'єктів господарювання - юридичних осіб Пархоменко Н.П. склала протокол про адміністративне правопорушення за ст. 163-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 05.07.2007 року провадження по справі про притягнення ОСОБА_2 за ст. 163-3 КУпАП було закрито за відсутністю складу правопорушення на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.3азначена постанова не скасована та є дійсною на теперішній час.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності за відшкодування моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини (п.5 Постанови пленуму
Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди»).
Позивач вважає, що складання протоколу про адміністративне правопорушення, передача матеріалів адміністративної справи відносно нього до суду для накладення на нього адміністративного стягнення - це є незаконними діями відповідача, які завдали йому моральної шкоди.
Таку позицію позивача в судовому засіданні підтримав і його представник ОСОБА_1, який зазначив, що після складання на ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення, позивач почувався пригніченим, був роздратованим упередженим ставленням до нього представників відповідача, втратив інтерес до виробничих питань. Зазначені обставини в судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_4 - директор ПП «ІНФОРМАЦІЯ_4», який пояснив, що йому стало відомо, що відносно директора ПП «ІНФОРМАЦІЯ_2» ОСОБА_2 було заведено справу про адміністративне правопорушення. Після цього ОСОБА_2 став дратівливий, ділові стосунки змінилися, так як з ним було важко спілкуватися, він був обурений діями податкової інспекції. Свідок ОСОБА_5 - головний бухгалтер ПП «ІНФОРМАЦІЯ_5» пояснила, що наприкінці весни 2007 року ОСОБА_2 був у пригніченому стані та скаржився, що податкова інспекція своїми запитами не дає йому спокою.
Правовими підставами для відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, представник позивача вважає положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», п. 4 ст. 2 якого однією з підстав для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення.
Проте, згідно ст. 1 зазначеного вище Закону, підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:
1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;
2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;
3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства.
Тобто, сам факт складання протоколу про адміністративне правопорушення та направлення його до суду не є підставою для відшкодування шкоди.
Суд вважає, що посадові особи відповідача діяли в межах наданих їм законодавством України, зокрема, Законом України «Про державну податкову службу в Україні», повноважень.
Неправильне застосування представником відповідача нормативної бази при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, не може розцінюватись як умисні протиправні дії відповідача, що потягли за собою негативні наслідки для позивача. Права позивача при розгляді судом справи про адміністративне правопорушення були захищені шляхом закриття провадження у справі за відсутністю складу правопорушення.
Приймаючи до уваги вищенаведене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, ст. ст. 23, 1173 ЦК України, п.5 Постанови пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди»,
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі про стягнення моральної шкоди відмовити у повному обсязі.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу, а апеляційна скарга подається у такому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення набирає законної сили через десять днів з дня його проголошення, якщо заяву про апеляційне оскарження або апеляційну скаргу не буде подано.