Справа № 22-10784/2006                    Головуючий у 1 інстанції Кутья С.Д.

   Категорія 40                                       Доповідач Звягінцева О.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 грудня 2006 року     Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С., суддів Звягінцевої О.М., Молчанова СІ. при секретарі Баранові В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства „Донецька залізниця" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і

встановив:

в апеляційній скарзі позивач оспорює обгрунтованість рішення суду, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, і ставить питання про його скасування і ухвалення нового про задоволення позову за невідповідністю висновків суду обставинам справи та тому, що вважає, що рішення суперечить вимогам закону.

В засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 та його представник-адвокат ОСОБА_2 підтримали доводи апеляційної скарги, просили про її задоволення, скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позову, а представник відповідача за довіреністю ОСОБА_6 заперечував проти доводів скарги, просив про її відхилення та залишення без зміни судового рішення.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

3.07.2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача і зазначав, що з травня 2003р. до 11.07.2006 р. він працював в СП „Енергозбут ДП „Донецька залізниця", 11.07.2006 р. його звільнили з роботи за прогул.

5.07.2006р. в кабінеті начальника Енергозбуту ОСОБА_3 за його вказівкою двома охоронцями управління Донецької залізниці на нього був вчинений напад з причиненням тілесних ушкоджень. На другий день з цієї причини він звертався до лікарні. Звертатися до лікарні ОСОБА_3 йому не дозволяв, незважаючи на те, що він написав про це заяву. Надання допомоги йому було необхідно терміново, і тому він пішов до лікарні, не дочекавшися його дозволу, попередивши про це начальника служби електропостачання ОСОБА_4.

Тому просив ухвалити рішення про поновлення його на роботі електромеханіком групи обліку електроенергії СП „Енергозбут ДП „Донецька залізниця", стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 10 жовтня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Всупереч доводів скарги суд першої інстанції повно, всебічно, об'єктивно дослідив обставини справи, встановленим фактам і доказам надав належну правову оцінку, застосувавши матеріальний закон, правильно вирішив спір. Висновки суду відповідають обставинам справи.

Відповідно до вимог п.4 ч.І ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу ( в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апеляційний суд вважає, що позивачем не надано доказів у обгрунтування позовних вимог щодо незаконності його звільнення відповідачем за п.4 ч.І ст.40 КЗпП України.

При розгляді цієї справи судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 з 30.04.2003р. перебував у трудових відносинах з Енергозбутом Донецької залізниці, за наказом НОМЕР_1 був прийнятий на роботу електромеханіком дільниці першої групи Енергозбуту Донецької залізниці" з 30.04.2003р. ( а.с. 84).

5.07.2006 року ОСОБА_1 зайшов до кабінету свого безпосереднього керівника-начальника СП „Енергозбут Донецької залізниці" ОСОБА_3 і заявив претензії з приводу того, що було заблоковано його комп'ютер, і він не міг отримати необхідні дані.

Оскільки в кабінеті були присутні ОСОБА_3, його заступник ОСОБА_5, юрисконсульт ОСОБА_6, між якими вирішувалося виробниче питання, то ОСОБА_3 попросив ОСОБА_1 не заважати та залишити його службовий кабінет, пояснивши, що робочий день вже закінчився, а наступного робочого дня зранку він отримає всю необхідну йому інформацію.

ОСОБА_1 відмовився вийти з кабінету, наполягав на своєму, і ОСОБА_3 змушений був викликати працівників охорони. На пропозицію останніх залишити кабінет ОСОБА_1 також відповів відмовою, вчинив їм опір і був видалений із кабінету, із застосуванням сили.

Вказані обставини не заперечував сам ОСОБА_1 і в засіданні апеляційного суду пояснив, що його поведінка була пов'язана з тим, що внаслідок блокування роботи комп'ютера він не встигав у встановлений термін виконати певну роботу.

Він запідозрив, що це адміністрація вчинила навмисно, щоб притягнути його до дисциплінарної відповідальності, оскільки таке вже було раніше.

Пароль для розблокування роботи комп'ютера він у своїх колег по кабінету не спитав, оскільки був впевнений, що за неприязних відносин вони не скажуть, і саме тому він вирішив розібратися з вказаного питання з начальником, і тому не виходив з кабінету на його прохання.

Він підтвердив, що не вийшов із кабінету і на прохання працівників охорони, які вмовляли його впродовж 25 хвилин, після чого змушені були винести його з кабінету, а він їм чинив опір.

Наступного дня в нього боліли руки,, він не міг підняти їх вгору, а в горлі він відчував клубок. О 8-й годині він з'явився на роботі, де його визвали на нараду з приводу подій попереднього дня. Після наради він залишив місце роботи о 8 год. ЗО хвил. і пішов до Ворошиловського РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області, де залишив заяву з приводу його побиття працівниками охорони, після чого пішов до лікарні, відвідав лікарів- ЛОР, ендокринолога, хірурга, повернувся на роботу десь о 13-ій годині і з 14-ї години брав участь у нараді з приводу подій попереднього дня.

Вважає своє звільнення незаконним, оскільки все наведене ним свідчить про поважність причини, з якої він 6.07.2006р. більше 3-х годин був відсутнім на своєму робочому місці.

Представник відповідача-юрисконсульт СП „Енергозбут ДП „Донецька залізниця" ОСОБА_6 заперечував пояснення ОСОБА_1 в тій частині, що він був присутнім на ранковій нараді, яка розпочалась о 8 год. 10 хвил.

Він пояснив, що ОСОБА_1 о 8 год ЗО хвил. демонстративно залишив нараду, у зв'язку з чим її було перерваної після того був відсутнім на роботі до 12 години.

У цей час з'явився, на вимогу керівника відмовився надати пояснення з приводу причин відсутності на роботі тривалий час, а потім знову залишив місце роботи і був відсутнім на ньому до 14 години.

У вказаний час з'явився на роботі і брав участь в нараді. Про те, що в цей день відвідав лікарню, позивач керівництво не повідомив і від надання будь-яких пояснень відмовився.

Представник відповідача також пояснив, що відповно до листа залізничної лікарні ОСОБА_1 дійсно 6.07.2006р. був в лікарні після 14-ї години, але у відповіді не було зазначено, що ОСОБА_1 потребував в цей день медичної допомоги, і що вона йому надавалась.

Згідно з актами СП „Енергозбут ДП „Донецька залізниця" від 5.07.2006р. позивач вчинив неправомірні дії у службовому кабінеті начальника СП „Енергозбут ДП „Донецька залізниця" ОСОБА_3 (а.с. 26,27).

Згідно з актом СП „Енергозбут ДП „Донецька залізниця" від 6.07.2006р. ОСОБА_1 залишив своє робоче місце без узгодження з керівництвом 6.07.2006р. о 8 год. 30 хвил. (а.с. 33).

Згідно з актом СП „Енергозбут ДП „Донецька залізниця" від 6.07.2006р. ОСОБА_1 в період з 8 год. ЗО хвил. до 12 год. був відсутнім на своєму робочому місці та не виконував своїх посадових обов'язків (а.с. 36).

Згідно з актом СП „Енергозбут ДП „Донецька залізниця" від 6.07.2006р. ОСОБА_1 не виконав вказівки начальника СП „Енергозбут ДП „Донецька залізниця" ОСОБА_3 та відмовився надати письмове пояснення щодо причини його відсутності на робочому місці з 8 год. ЗО хвил. до 12 год. 6.07.2006р. (а.с. 38).

Згідно з актом СП „Енергозбут ДП „Донецька залізниця" від 6.07.2006р. ОСОБА_1 відмовився підписати акт про відмову надати письмове пояснення щодо причини його відсутності на робочому місці з 8 год. 30 хвил. до 12 год. 6.07.2006р. (а.с. 39).

Згідно з наказом НОМЕР_2 ОСОБА_1 звільнений з 11.07.2006р. за п.4 ч.І ст. 40 КЗпП України за прогул 6.07.2006 р. без поважної причини ( відсутність на робочому місці більше трьох годин (а.с. 42).

Згідно з актом СП „Енергозбут ДП „Донецька залізниця" від 11.07.2006р. ОСОБА_1 особисто в руки 11.07.2006р. о 9 год. 50 хвил. у службовому кабінеті Енергозбуту був вручений один екземпляр наказу НОМЕР_2 про його звільнення, на пропозицію начальника СП „Енергозбут ДП „Донецька залізниця" ОСОБА_3 вчинити свій підпис ОСОБА_1 категорично відмовився (а.с. 43).

Із медичних документів вбачається, що згідно з довідкою головного лікаря Дорожньої клінічної лікарні на станції Донецьк НОМЕР_3 ОСОБА_1 звертався 6.07.2006р. до лікарів-отоларингологу та хірургу після 14 годин, гострої патології не виявлено, визнаний працездатним. 7.07.2006р. повторно звертався до лікаря- отоларинголога о 13 год. 50 хвил., за результатами огляду гострої патології не виявлено, визнаний працездатним (а.с. 48).

В матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо непрацездатності позивача, його госпіталізації чи надання йому медичної допомоги 6.07.2006р. або в наступні після цього дні.

Так, з його медичної карти вбачається, що він дійсно 6.07.2006р. відвідав лікарню та вказаних спеціалістів, два з яких: лікар-ЛОР та ендокринолог констатували у своїх записах, що він є здоровим, а лікар-хірург зазначив: об'єктивно у області лівого передпліччя легка припухлість 3,0 х 1,5 см, поверхняна подряпина 2,0 х 0,4 см, синець 3x2 см, визначений діагноз: забите ліве передпліччя, поверхняна подряпина лівого передпліччя, працездатний ( а.с. 3-4).

Таким чином, представник відповідача стверджував, що звільнення ОСОБА_1 є законним, оскільки прогул без поважної причини мав місце, а крайню міру дисциплінарного стягнення адміністрація змушена була застосувати, оскільки 20.02.2006р. за аналогічне порушення трудової дисципліни (відсутність на робочому місці 16.02.2006р. з 16 до 17 години) до позивача було застосовано догану.

Окрім того, позивач вже тривалий час поводиться на роботі дуже неадекватно, зокрема, 5.07.2006р. у службовому кабінеті ОСОБА_3 він поводився так, як нібито був нетверезим, тому йому запропонували поїхати, щоб пройти медичне обстеження, а його робота пов'язана з обслуговуванням джерел підвищеної небезпеки та з безбекою руху поїздів.

Таким чином, наведене свідчить про те, що судом першої інстанції було встановлено, що позивач своєю поведінкою на роботі ініціював вкрай неприязні відносини з співпрацівниками та керівництвом і 6.07.2006р., не бажаючи брати участь в оперативній нараді, демонстративно залишив своє робоче місце і був відсутнім на роботі без поважної причини більше трьох годин.

Апеляційний суд вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи, а тому є обгрунтованим і висновок суду щодо відсутності підстав для задоволення позову про поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення немає.

Керуючись п.1 ч.І ст. 307, ст.ст. 308, 313, п.1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 10 жовтня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.