Справа № 22-а-12 2007р.                          Головуючий у 1-й інстанції   Яковець О.Ф.

Категорія 41                                          Суддя-доповідач                 Данильченко Л.О.

УХВАЛА

іменем України

18 січня 2007 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області у складі:

головуючого - Данильченко Л.О.

суддів - Смирнової Т.В., Ведмедь Н.І.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.

та осіб, які беруть участь у справі - позивача ОСОБА_1, представника

відповідача Сумського обласного управління юстиції Шульженко Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Роменського міськрайонного суду від 16 листопада 2006 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Сумського обласного управління юстиції, Державної виконавчої служби Сумської області та начальника ДВС Сумської області Зарицького Володимира Івановича

про визнання незаконним звільнення та зобов'язання прийняття на роботу в порядку переведення, стягнення з Державної виконавчої служби Сумської області середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 30 листопада 2005 року, негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Державної виконавчої служби Сумської області на його користь одномісячного заробітку.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Данильченко Л.О, пояснення позивача ОСОБА_1, який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення на ці доводи представника відповідача Шульженко Н.В., вивчивши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеними позовними вимогами, обґрунтовуючи їх тим, що 03 лютого 1999 року він був призначений на посаду начальника міського відділу державної виконавчої служби-заступника начальника Роменського міського управління юстиції, а з 27 грудня 2004 року -на посаду заступника начальника відділу державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції.

ЗО листопада 2005 року наказом начальника Сумського обласного управління юстиції позивач був звільнений з займаної посади у зв'язку з ліквідацією відділу, відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Позивач вважає, що його звільнення відбулось незаконно, оскільки не було повної    ліквідації    відділу    державної    виконавчої    служби     Роменського міськрайонного управління юстиції, а мало місце зміна підпорядкованості відділу в порядку реорганізації. Тому відповідно до ч. З ст. 36 КЗпП України дія трудового договору з ним повинна була продовжуватись, і він підлягав переведенню до державної виконавчої служби у Роменському районі, а не звільненню.

Також позивач вважає, що відповідачі порушили вимоги Закону України «Про звернення громадян», не надавши відповіді на його заяви від 24 листопада 2005 року про прийняття на роботу та про звільнення з роботи в зв'язку з переведенням.

Постановою Роменського міськрайонного суду від 16 листопада 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Сумського обласного управілння юстиції, Державної виконавчої служби Сумської області, начальника Державної виконавчої служби Сумської області Зарицького В.І. - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції, зазначаючи, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.

Апелянт просить прийняти нову постанову, якою задовольнити всі його вимоги, викладені в позовній заяві, а крім того, стягнути з відповідачів на його користь моральну шкоду у розмірі 20 000 грн. та стягнути з ДВС у Сумській області на його користь витрати по оплаті допомоги адвоката.

Апелянт зазначає, що суд зробив невірний висновок з приводу того, що відбулась ліквідація відділу Роменського міськрайонного управління юстиції, і вважає, що мала місце реорганізація шляхом перетворення відділу ДВС.

Також апелянт вважає помилковим висновок суду щодо невідповідності його заяви вимогам Закону України «Про звернення громадян», оскільки в ній не було вказано місце проживання, і вказує, що всі державні виконавці не зазначали в своїх заявах про переведення та прийняття на роботу свого місця проживання.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Колегія суддів не може погодитись з доводами апелянта про те, що в даному випадку мала місце реорганізація шляхом перетворення відділу ДВС, а не ліквідація.

Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, згідно Постанови за № 320 від 23 квітня 2005 року, Кабінетом Міністрів України був створений Департамент Державної виконавчої служби, як урядовий орган державного управління в складі Міністерства юстиції України.

Згідно із зазначеною Постановою, Міністерством юстиції України видано наказ № 1482/к від 19 серпня 2005 року про ліквідацію відділів державної виконавчої   служби   у   обласних,   районних,   районних   у   містах,   міських, міжміських управлінь юстиції.

На виконання цього наказу, 29 серпня 2005 року Сумське обласне управління юстиції видало свій наказ за № 160-ОД про ліквідацію відділів державної виконавчої служби Сумського обласного управління юстиції, створення ліквідаційної комісії.

Позивач не заперечував того, що при звільненні його за п. 1 ст. 40 КЗпП України, він був попереджений в установлені діючим законодавством строки, і як це передбачено наказом МЮ України від 19 серпня 2005 року № 1482/к, з ним проведено розрахунок і нарахування відповідно до вимог ст. 44 КЗпП України вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку.

За таких обставин, суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що при звільненні позивача в зв'язку з ліквідацією відділу ДВС Роменського міськрайонного управління юстиції порушень з боку Сумського обласного управління юстиції не встановлено.

В зв'язку з виданням наказу № 46/к від 26 жовтня 2005 року Департаментом Державної виконавчої служби було утворено Державну виконавчу службу у Сумській області і Державну виконавчу службу у Роменському районі Сумської області.

Позивач не взяв до уваги вимог діючого законодавства про те, що в разі ліквідації установи, підприємства, створюється нова структура, керівник якої має право сам набирати кадри і переважного права працівники ліквідованих підприємств не мають.

Крім того, позивач сам підтвердив в апеляційній інстанції , що він знав про проведення атестації, але не вважав за потрібне приймати у ній участь.

В зв'язку з зазначеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що порушень при звільненні позивача не допущено, суд повно, всебічно з'ясував всі обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно застосував матеріальний закон. Підстави для зміни чи скасування винесеної судом постанови - відсутні.

Інші вимоги позивач по справі є похідними від позову про визнання незаконним звільнення і не підлягають задоволенню, оскільки не доведений позов про незаконність звільнення позивача.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205-206 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Роменського міськрайонного суду від 16 листопада 2006 року в даній справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.