Справа № 22-а-32 Головуючий у 1 інстанції - Бакланов Р.В.
Категорія 22 Суддя-доповідач - Ведмедь Н.І.
УХВАЛА іменем України
18 січня 2007 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Ведмедь Н.І.,
суддів - Смирнової Т.В., Данильченко Л.О.,
з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,
та осіб, які приймають участь в справі - ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду адміністративну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Лебединського районного суду Сумської області від 05 грудня 2006 року
в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сумського обласного військового комісаріату про порушення конституційних прав і свобод та зобов'язання перерахування розміру пенсії, -
встановила:
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Лебединського районного суду Сумської області від 05 грудня 2006 року, якою в задоволенні його позову відмовлено за необґрунтованістю, та ухвалити нову постанову про задоволення його позовних вимог у повному обсязі.
Перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Суд першої інстанції вірно з'ясував правовідносини, повно, всебічно встановив обставини, що мають значення для справи, дослідив всі наявні докази в справі і дав їм оцінку, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні на підставі ст. 86 ч. 1 КАС України.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є пенсіонером військової служби. Позивач звільнений з військової служби на пенсію наказом командира військової частини № 168 від 26 серпня 1977 року в зв'язку із хворобою. При звільненні ним отримана грошова допомога. Його вислуга років складає 27 років. Розрахунок та виплата пенсії йому проведені відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб".
Указом Президента України №847/99 від 14.07.1999 р. "Про додаткові заходи щодо впорядкування грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України" з 01.09.1999 р. військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) була встановлена щомісячна надбавка за службу в Збройних Силах України в розмірі 40% посадового окладу в межах видатків, передбачених у державному бюджеті на утримання Збройних Сил України.
Указами Президента України №173 від 23.02.2002 р. і №389 від 05.05.2003 р. було передбачено, відповідно, надбавку в розмірі 100% грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років) та надано право Міністрові Оборони встановлювати військовослужбовцям щомісячно надбавки за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності.
Відповідно до ч. З ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців..." та п. 7 Постанови Кабінету Міністрів №393 від 17.07.1992 р. "Про порядок обчислення вислуги років, призначення пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу..." пенсії особам, які мають право на пенсію за цим Законом, обчислюються з урахуванням таких видів грошового забезпечення: відповідного окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням, окладу за військове звання, процентної надбавки за вислугу років, надбавки за вчене звання, вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби.
З 01.01.2005 року позивачу відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" від 15.06.2004 року розраховано пенсію з 50 % грошового забезпечення військовослужбовців.
Зазначені обставини, на думку колегії суддів, повно та всебічно з'ясовані місцевим судом та зроблений висновок суду про відсутність правових підстав для перерахунку позивачу пенсії, тобто, для включення до складу грошового забезпечення, з якого обраховується пенсія, премії та надбавок, яких він не отримував під час військової служби, є законним і обгрунтованим.
Так, п. 7 зазначеної Постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 р. "Про порядок обчислення вислуги років, призначення пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу..." передбачає, що розмір додаткових видів грошового забезпечення визначається (за вибором тих, хто звернувся за пенсією), за 24 останні календарні місяці служби підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців служби підряд протягом усієї служби перед зверненням за пенсією, незалежно від наявних перерв у службі.
З наведеного слідує, що заявник, який не отримував під час служби зазначених надбавок, як додаткових видів грошового забезпечення, так як був звільнений зі служби в 1977 році, немає права на перерахування пенсії з їх врахуванням, оскільки дія вищевказаних нормативних актів на нього до 01 січня 2005 року не поширювалась.
Місцевий суд прийшов також до вірного висновку про відсутність правових підстав для включення і премії, яку не отримував позивач, до складу грошового забезпечення, з якого обраховується пенсія.
Виходячи зі змісту п. З постанови Уряду №829 від 22.05.2000 р. "Про грошове забезпечення військовослужбовців..." та розділу 34 Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра Оборони №75 від 05.03.2001 року, згідно яких надано право командирам військових частин преміювати військовослужбовців та позбавляти премій за певних умов, передбачених відповідною Інструкцією, то премії не є тим постійним додатковим видом грошового забезпечення, з врахуванням якого до 01.01.2005 року повинна була бути обрахована пенсія.
Не спростовують рішення суду і доводи апелянта щодо невірного застосування судом норм матеріального права щодо перерахунку пенсії, оскільки діюче законодавство передбачає один порядок визначення розміру грошового забезпечення як при призначенні, так і при перерахунку пенсії.
Виходячи з наведеного, відсутні й правові підстави для перерахунку
грошової допомоги, виплаченої ОСОБА_1 при звільненні.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду, який дав оцінку всім наявним доказам, у тому числі й тим, на які посилається апелянт.
Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, а постанова ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Виходячи з викладеного вище та керуючись ст. 195, п. 1 ч.1 ст. 198 , ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Лебединського районного суду Сумської області від 05 грудня 2006 року в даній справі - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.