Справа №22-а-30 2007 р.                                        Головуючий у 1 інстанції - Бакланов Р.В.

Категорія 22                                                              Суддя-доповідач - Батюк А.В.

УХВАЛА

іменем    України

17 січня 2007 року                                                                           м. Суми

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Шевченка В.А.,

суддів              - Батюка А.В., Лузан Л.В.,

з участю секретаря судового засідання - Рой Я.М.,

та осіб, які беруть участь у справі - представника ОСОБА_1 -ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Лебединського районного суду Сумської області від 05 грудня 2006 року

у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сумського обласного військового комісаріату про порушення конституційних прав та свобод, зобов'язання перерахування розміру пенсії,

встановила:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить цю постанову скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позову.

При цьому вказував, що рішення суду суперечить положенням Конвенції про захист прав людини та основних свобод, Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакту про громадські і політичні права, Конституції україни.

Постановою Лебединського районного суду Сумської області від 05 грудня 2006 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено в зв'язку з необґрунтованістю.

Вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без зміни.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом головнокомандуючого ракетними військами по особовому складу №093 від 19 березня 1982 року позивача було звільнено в запас за п. "а" ст. 59 за віком. Стаж його військової служби становив 20 років 4 місяці (а. с. 9). З 26 квітня 1982 року він отримує пенсію по лінії Міністерства оборони України за вислугу років.

Указом Президента України №847/99 від 14.07.1999 р. "Про додаткові заходи щодо впорядкування грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України" з 01.09.1999 р. військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) була встановлена щомісячна надбавка за службу в Збройних Силах України в розмірі 40% посадового окладу в межах видатків, передбачених у державному бюджеті на утримання Збройних Сил України.

Указами Президента України №173 від 23.02.2002 р. і №389 від 05.05.2003 p. було передбачено, відповідно, надбавку в розмірі 100% грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років) та надано право Міністрові Оборони встановлювати військовослужбовцям щомісячно надбавки за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, у т. ч. понад 20 років - 70%.

Відповідно до ч. З ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців..." та п. 7 Постанови Кабінету Міністрів №393 від 17.07.1992 р. "Про порядок обчислення вислуги років, призначення пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу..." пенсії особам, які мають право на пенсію за цим Законом, обчислюються з урахуванням таких видів грошового забезпечення: відповідного окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням, окладу за військове звання, процентної надбавки за вислугу років, надбавки за вчене звання, вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби.

При цьому п. 7 зазначеної Постанови передбачає, що розмір додаткових видів грошового забезпечення визначається (за вибором тих, хто звернувся за пенсією), за 24 останні календарні місяці служби підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців служби підряд протягом усієї служби перед зверненням за пенсією, незалежно від наявних перерв у службі.

З наведеного слідує, що заявник, який не отримував під час служби зазначених надбавок, як додаткових видів грошового забезпечення, оскільки звільнився зі служби в 1982 році, не має права на перерахування пенсії з їх врахуванням.

Місцевий суд прийшов також до вірного висновку про відсутність правових підстав для включення і премії, яку не отримував позивач, до складу грошового забезпечення, з якого обраховується пенсія.

Виходячи зі змісту п. З постанови Уряду №829 від 22.05.2000 р. "Про грошове забезпечення військовослужбовців..." та розділу 34 Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра Оборони №75 від 05.03.2001 року, згідно яких надано право командирам військових частин преміювати військовослужбовців та позбавляти премій за певних умов, передбачених відповідною Інструкцією, премії не є тим постійним додатковим видом грошового забезпечення, з врахуванням якого до 01.01.2005 року повинна була бути обрахована пенсія.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" від 15.06.2004 року особи, яким раніше призначено пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", отримали право на перерахунок пенсій з урахуванням положень цього Закону та виплату 50 відсотків перерахованої пенсії лише з 1 січня 2005 року, а з 1 січня 2006 року -100 відсотків перерахованої пенсії.

Вірність висновків суду підтверджується і наявністю Постанов Уряду №1576 від 25.10.2002 р. "Про заходи щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення військовослужбовців...", №1350 від 27.08.2003 р. та №895 від 13.07.2004 р. "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення військовослужбовців...", які передбачали для осіб, у складі грошового забезпечення яких не було додаткових видів грошового забезпечення (крім відсоткової надбавки за вислугу років) підвищення рівня раніше призначених їм пенсій, відповідно на 10%, 20%, 40%). Ці постанови були застосовані і до позивача.

Виходячи з наведеного, відсутні й правові підстави для перерахунку грошової допомоги, виплаченої ОСОБА_1 при звільненні. Його доводи щодо дискримінації на 50% на отримання пенсії за 2005 рік суперечать положенням ст. 43 Закону "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" і прикінцевим положенням в редакції Законів від 15.06.2004 року №1769-IV та від 16.12.2004 року №2255-IV.

Наведені дані спростовують доводи скарги і свідчать про те, що суд ухвалив постанову з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, п. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206 КАС України, колегія

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Лебединського районного суду Сумської області від 05 грудня 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.