Справа № 22-Ц-53 2007 р.                            Головуючий у 1-й інстанції - Демченко О.С.

Категорія 19                                             Суддя-доповідач - Ільченко О.Ю.

РІШЕННЯ

іменем України

2007 року січня 18 дня колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого                Ільченко О.Ю.

суддів                           Данильченко Л.О.

Ведмедь Н.І. з участю секретаря судового засідання       Чуприни В.І.

та осіб, які приймають участь у справі: позивача, його представника та представника відповідача

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Глухівського міськрайонного суду від 27 листопада 2006 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3  про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, -

встановила:

03.07.2006 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2  про стягнення шкоди в сумі 10193 грн. 50 коп.. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 12.05.2006 року відповідач ОСОБА_2, керуючи автомобілем ВАЗ-21099 по вул.Пушкіна м.Глухова, допустив перевищення швидкості руху і не витримавши безпечну відстань з його автомобілем ВАЗ-21093, допустив з ним зіткнення.

Відповідач порушив п.п. 12.9; 13.1 Правил дорожнього руху, внаслідок ДТП його автомобіль отримав механічні пошкодження на суму 5715 грн. 77 коп., він же витратив на відновлення автомобіля 6153 грн., що і просив стягнути з відповідача.

Крім того, просив відшкодувати упущену вигоду в сумі 1867 грн. за період з 12.05. по 14.06.2006 року, мотивуючи це тим, що він займався підприємницькою діяльністю по перевезенню пасажирів, а тому з пошкодженням автомобіля та його невикористанням він не зміг отримати

зазначені доходи. Просив також компенсувати йому витрати, пов'язані з доставкою автомобіля до місця ремонту в сумі 41 грн. 50 коп; 60 грн. -витрати за стоянку автомобіля; 72 грн. - кошти, сплачені ним за заняття підприємницькою діяльністю, моральну шкоду в сумі 2000 грн., судові витрати в сумі 562 грн.

Співвідповідачем по справі був залучений ОСОБА_2, а співпозивачем - ОСОБА_1

Рішенням суду стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_4 4563 грн. 52 коп. на відшкодування майнової шкоди, 500 грн. моральної шкоди та судові витрати в сумі 250 грн.

В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_1 посилається на його необґрунтованість. Вважає, що шкода за пошкоджений автомобіль стягнута в заниженому розмірі, без врахування його дійсних витрат. Крім того, зазначає, що суд невірно вирішив питання щодо його вимог по відшкодуванню сум упущеної вигоди, поверненню судових витрат, а моральну шкоду слід було стягнути в сумі 2000 грн. Просив рішення суду скасувати, а справу повернути на новий розгляд.

Колегія суддів, дослідивши доводи апеляційної скарги, які підтримав апелянт та його представник, заслухавши заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - частковій зміні, виходячи з наступних підстав.

Вирішуючи наявний спір, суд 1-ї інстанції обґрунтовано виходив з того, що шкода позивачу заподіяна джерелом підвищеної небезпеки і власник вправі вимагати відшкодування збитків.

При визначенні суми матеріальної шкоди, яка мала місце внаслідок пошкодження автомобіля позивача, суд вірно взяв до уваги експертний висновок консультативно-експертного центру, а не розрахунки приватного підприємця та товарний чек на ім'я позивача. Сам висновок спеціаліста експертного бюро не оспорюється позивачем, а той факт, що він не погоджується з методикою експертної оцінки, не є підставою для визнання неправильним цього висновку.

Одночас при визначенні розміру вартості деталей, які підлягали заміні, правильно був врахований % зношеності пошкоджених деталей (а.с. 18), а тому доводи апелянта, що на його користь підлягає стягненню 5715 грн., а не 4522 грн., є безпідставними.

Не є такими , що заслуговують на увагу доводи апелянта про доцільність стягнення на його користь упущеної вигоди в сумі 1867 грн., оскільки ці вимоги не знайшли свого підтвердження, як в суді 1-ї інстанції, так і апеляційному суді, навпаки встановлено, що в II кварталі 2006 року позивач займався підприємницькою діяльністю і мав доходи. Ці обставини ним не спростовані і підтверджені довідкою податкової інспекції (а.с. 147). За таких умов колегія суддів не знаходить підстав для стягнення на його користь 72 грн. - кошти по сплаті єдиного податку підприємця та 60 грн. за стоянку таксі, які сплачені позивачем 02.06.2006 року (а.с.29), оскільки не надано доказів на підтвердження факту, що оплачене місце стоянки на протязі місяця не використовувалося.

При визначенні розміру моральної шкоди суд вірно визначився з обставинами щодо наявності факту заподіяння моральної шкоди позивачу в сумі 500 грн., що пов'язано з захистом прав позивача. Доказів про наявність життєвих змін чи настання негативних наслідків позивач не надав, а тому відсутні підстави для стягнення морального відшкодування в сумі 2000 грн.

Одночас, колегія суддів бере до уваги ту обставину, що моральна шкода в сумі 500 грн. повинна стягуватись на користь позивача, а не частково на користь його представника - ОСОБА_4, який з позовними вимогами про стягнення матеріальної і моральної шкоди не звертався і в суді апеляційної інстанції він підтвердив, що шкода повинна відшкодовуватись позивачу ОСОБА_1, який мав реєстраційний талон на автомобіль ВАЗ-21093 НОМЕР_1 і ним розпоряджався.

І, оскільки, суд в рішенні помилково поклав обов'язок по стягненню шкоди з відповідача на користь ОСОБА_4, то ці висновки необхідно виключити з описової та резолютивної частини судового рішення, тобто грошові суми, які визначив суд по матеріальній і моральній шкоді слід вважати стягнутими на користь ОСОБА_4  На думку судової колегії, заслуговують на увагу доводи апелянта щодо неправильності судового рішення в частині відшкодування судових витрат.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач поніс витрати в сумі 562 грн. (350 грн. висновок спеціаліста +102 грн. держмито + 80 грн. правова допомога + 30 грн. за інформаційно-технічне забезпечення). Оскільки матеріальні вимоги на суму 4552 грн. 02 коп. підтверджені висновком спеціаліста і ця сума була стягнута на користь позивача, то слід було стягнути на його користь і 350 грн. витрат за висновок спеціаліста та 80 грн. за правову допомогу, 30 грн. витрат за технічне забезпечення і частково на суму 51 грн. витрати по поверненню судового збору. Суд же, стягуючи 250 грн. судових витрат, взагалі не навів відповідного розрахунку. Таким

чином, на користь позивача слід стягнути судові витрати в сумі 511 грн., проти чого не заперечує і представник відповідача.

За викладених обставин рішення суду підлягає частковій зміні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.307 ч.1 п.З, 309 ч.1 п.1, 313-314 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.

Змінити рішення Глухівського міськрайонного суду від 27 листопада 2006 року в частині вирішених вимог по стягненню судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 511 грн., а не 250 грн., як визначив суд.

Виключити з рішення суду висновки щодо проведення стягнень матеріальної і моральної шкоди на користь ОСОБА_4, як такі, що зазначені помилково.

В інших частинах рішення суду залишити без зміни. Рішення набрало законної сили, проте може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.