Справа № 22-Ц-83                                                Головуючий у 1 -й інстанції - Шульга В.О.

Категорія -41                                                      Суддя-доповідач - Ведмедь Н.І.

УХВАЛА

іменем     України

18 січня 2007 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Смирнової Т.В.,

суддів               - Ведмедь Н.І., Данильченко Л.О.,

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

та осіб, які приймають участь у справі   - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну

справу

за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Будівничий»

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20 листопада 2006 року

в справі за позовом  ОСОБА_1 до  Приватного  підприємства

«Будівничий» про стягнення доплати до розміру мінімальної заробітної плати та моральної

шкоди,-

встановила:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, уточнивши який просила стягнути з ПП «Будівничий» доплату до розміру мінімальної зарплати за період роботи на цьому підприємстві з 01 березня по 18 листопада 2005 року в сумі 924 грн. 77 коп. за вирахуванням 20 грн. за кожен місяць та 1000 грн. моральної шкоди. Свої вимоги мотивувала тим, що працювала у відповідача у вказаний період ІНФОРМАЦІЯ_1 повний робочий день, за що отримувала заробітну плату в розмірі 200 грн. та мішок зірна вартістю 20 грн. щомісячно, що не відповідає встановленому законодавством розміру мінімальної заробітної плати.

В апеляційній скарзі ПП «Будівничий», посилаючись на невідповідність висновку суду обставинам справи і порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20 листопада 2006 року, яким частково задоволено позов ОСОБА_1: стягнуто на її користь з відповідача 744 грн. 77 коп. доплати до мінімальної зарплати за вирахуванням суми прибуткового податку та інших обов'язкових платежів та 700 грн. моральної шкоди, а також стягнуто з ПП «Будівничий» на користь держави 68 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, та постановити нове рішення про відмову в задоволені позову. Вказує, що позивачка отримувала заробітну плату меншу ніж встановлений законодавством мінімум в зв'язку з тим, що працювала неповний 4-хгодинний робочий день. Зазначає також, що нею згідно ст. 233 КЗпП України пропущений 3-хмісячний строк звернення до суду, а також не доведено заподіяння моральної шкоди.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 01 березня по 18 листопада 2005 року працювала ІНФОРМАЦІЯ_1 у ПП «Будівничий». Працювала позивачка з 8 год. по 17 год. і мала перерву на обід з 12 год. по 13 год.

Вироком Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21 квітня 2006 року ІНФОРМАЦІЯ_2  ПП «Будівничий» ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за ч.1 ст. 175 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. При цьому у вироку зазначено, що в порушення вимог ст. 83 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» заробітну плату працівнику ОСОБА_1 за період з березня по листопад 2005 року включно він провадив з розрахунку 200 грн. на місяць, без врахування того, що з 01

січня 2005 року розмір мінімальної зарплати складав 262 грн. за місяць, з 01 квітня 2005 року - 290 грн., з 01 липня 2005 року - 310 грн., з 01 вересня 2005 року - 332 грн.

Крім заробітної плати в розмірі 200 грн. ОСОБА_3 надавав позивачці кожен місяць додатково мішок зерна вагою 50 кг вартістю 20 грн.

Перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши осіб, які приймають участь в справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні з наступних підстав.

Суд першої інстанції вірно з'ясував правовідносини, повно, всебічно встановив обставини, що мають значення для справи, дослідив всі наявні докази в справі і дав їм оцінку, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні на підставі ст. 212 ч. 1 ЦПК України.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не вірно зроблено висновок про роботу позивачки на умовах повного 8-мигодинного робочого дня колегія суддів вважає безпідставним, оскільки це було предметом судового розгляду, і судом першої інстанції обґрунтовано спростовані вказані доводи відповідача на підставі досліджених у судовому засіданні матеріалів кримінальної справи за звинуваченням ІНФОРМАЦІЯ_2 ПП «Будівничий» -ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 175 КК України та фактів, встановлених вироком Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21 квітня 2006 року, яким останнього визнано винним та засуджено за вказаною статтею КК України.

Доводи апелянта про те, що позивачкою пропущений тримісячний строк звернення до суду, а тому в задоволенні її позовних вимог слід відмовити, на думку колегії суддів, є також безпідставними, оскільки відповідно до ч.2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Доводи ПП «Будівничий» про те, що ОСОБА_1 не доведено спричинення їй моральної шкоди, на думку колегії суддів, є необгрунтованими, оскільки носять загальний характер, в той час як судом першої інстанції визначено, що винними діями ІНФОРМАЦІЯ_2 ПП «Будівничий» - ОСОБА_3, що встановлено вироком суду, який набрав законної сили, порушено право позивачки на отримання належної їй заробітної плати, що спричинило останній моральних страждання та порушило звичайну організацію її життя, а тому відповідачем повинно бути відшкодована спричинена його протиправними діями моральна шкода.

В той же час, колегія суддів вважає, що при визначенні розміру моральної шкоди суд першої інстанції не врахував ту обставину, що позивачці не виплачувалась лише частка заробітної плати під час роботи в ПП «Будівничий», і вона тривалий час не зверталась за доплатою, а лише через рік після звільнення звернулась до суду.

За таких обставин, стягнення судом першої інстанції з відповідача 700 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди не відповідає обсягу і характеру моральних страждань ОСОБА_1, і достатнім, на думку колегії суддів, є відшкодування в розмірі 300 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.З, 309 ч.1 п.4, 314 ч.2, 316  ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Будівничий» задовольнити частково.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20 листопада 2006 року в даній справі змінити.

Стягнути з Приватного підприємства «Будівничий» на користь ОСОБА_1 300 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, замість 700 грн. як зазначено в рішенні.

В іншій частині рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20 листопада 2006 року в даній справі залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.