22-ц/775/433/2015(м)
263/13231/14-ц
Головуючий у 1 інстанції - Кулик С.В.
Доповідач - Осипчук О.В.
Категорія 53
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„ 02" квітня 2015 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Осипчук О.В.,
суддів: Супрун М.Ю., Мироненко І.П.,
при секретарі: Брежнєві Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління освіти Маріупольської міської ради, Комунального закладу «Маріупольська загальноосвітня школа 1-3 ступенів № 67 Маріупольської міської ради», про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 17 лютого 2015 року , -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 17 лютого 2015 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до управління освіти Маріупольської міської ради, комунального закладу «Маріупольська загальноосвітня школа 1-3 ступенів № 67 Маріупольської міської ради», про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду і ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.
В обґрунтування доводів скарги позивач посилається на те, що суд не прийняв до уваги те, що в заяві позивача про прийняття на роботу від 11.08.2013 року відсутні посилання на які-небудь умови, зазначені у ст. 23 КЗпП України, отже відсутні фактично умови, які повинні були бути узгодженими між працівником і роботодавцем відповідно до ч.2 ст. 23 КЗпП України. Суд безпідставно прийняв до уваги пояснення представника відповідача про власне бажання позивача підписати строковий договір, оскільки ст. 23 КЗпП України не передбачає укладення строкового договору за власним бажанням. В той самий час судом не прийнятий до уваги можливий тиск з боку відповідача про необхідність підписання строкового трудового договору. Крім того на порушення вимог ст. 39-1 КЗпП України суд не зважив на те, що на час підписання заяви про прийняття на роботу за строковим трудовим договором від 11.08.2013 року вона вже фактично перебувала у безстрокових трудових відносинах з відповідачем, оскільки після закінчення попереднього строкового договору продовжувала працювати на своїй посаді у Маріупольській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 54 Маріупольської міської ради та була звільнена 31.08.2013 року у зв'язку з переведенням.
В апеляційному суді представник Управління освіти Маріупольської міської ради Луковка В.П. та представник Комунального закладу «Маріупольська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 67 Маріупольської міської ради Донецької області» Козлова О.М. заперечували проти скарги, просили рішення суду залишити без змін.
Позивачка та її представник до апеляційного суду не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать телефонограми, особисто прийняті ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та зареєстровані в журналі телефонограм № 1 під номерами 1,3 (а.с. 56,58).
Апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції визнано встановленим, що 21.08.2013 року ОСОБА_1 подала заяву до Управління освіти Маріупольської міської ради про прийняття на посаду психолога загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 67 згідно строкового договору з 02.09.2013 року по 31.08.2014 року. Наказом Управління освіти Маріупольської міської ради від 23.08.2013 року № 1071Л позивача призначено практичним психологом Маріупольської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 67 на умовах строкового трудового договору з 02 вересня 2013 року до 31 серпня 2014 року в порядку переведення. Згідно наказу комунального закладу «Маріупольська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 67 Маріупольської міської ради» від 02.09.2013 року № 140-к ОСОБА_1 призначено практичним психологом з 02.09.2013 року до 31 серпня 2014 року на умовах строкового договору в порядку переведення. Відповідно до наказу Управління освіти Маріупольської міської ради від 29.08.2014 року № 2018Л ОСОБА_1 звільнено з роботи з 31 серпня 2014 року у зв'язку із закінченням строкового трудового договору (п.2 ст. 36 КЗпП України). На підставі вказаного наказу комунальним закладом «Маріупольська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 67 Маріупольської міської ради» 29 серпня 2014 року видано наказ № 116-к про звільнення, з яким позивачка ознайомлена 02.09.2014 року. Згідно запису у трудовій книжці ОСОБА_1 звільнена з посади практичн6ого психолога у зв'язку із закінченням строкового трудового договору.
Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції керувався ст.ст. 23,24, 36 КЗпП України і виходив з того, що трудовий договір з позивачкою було укладено на визначений строк шляхом видання наказу про призначення на посаду, та у подальшому внесення відповідного запису до трудової книжки, оскільки обов'язковість додержання письмової форми договору у даному випадку законодавством не передбачена. Сторонами було погоджено строк дії договору, оскільки ОСОБА_1 свою заяву від 11.08.2013 року не відкликала, наказ від 02.09.2013 року № 140-к про її призначення було доведено до відома позивачки, про що свідчить відповідний підпис.
Апеляційний суд вважає висновки суду законними та обґрунтованими.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Конституція України гарантує право кожного громадянина на працю, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, гарантує рівні можливості у виборі роду трудової діяльності та захист від незаконного звільнення.
Відповідно до ч.1 ст.23 КЗпП України трудовий договір може бути 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
У ч.2 зазначеної статті передбачено, що строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
За положеннями ч.3 ст.54 Закону України «Про освіту» педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.36КЗпП України підставою для припинення трудового договору є, зокрема, закінчення строку (пункти 2,3 ст.23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.
Переукладений хоча б один раз строковий трудовий договір у випадках, не зазначених ч.2 ст.23 КЗпП України, відповідно до ст.39-1 КЗпП України вважається безстроковим, тобто укладеним на невизначений строк.
Строковий трудовий договір вважається переукладеним з дати прийняття працівника на роботу, що вказана у відповідному наказі, виданому на підставі укладеного наступного строкового трудового договору. При цьому проміжок часу між датою звільнення працівника за попереднім строковим договором і датою прийняття на роботу за новим строковим трудовим договором не має суттєвого значення.
Крім того, чинність строкового трудового договору вважається продовженою на невизначений строк, якщо після закінчення його трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їхнього припинення. За таких умов роботодавець не може звільнити працівника за п.2 ст.36 КЗпП України, тобто через закінчення строку трудового договору.
Отже, переукладення або продовження на новий термін строкового трудового договору веде до зміни його характеру (безстроковий), і звільнення такого працівника можливе лише на загальних підставах, передбачених законодавством.
Згідно роз'яснень, викладених в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» чітко передбачено, що трудовий договір на визначений строк укладається лише у разі, коли трудові відносини на невизначений строк не може бути встановлено з урахуванням характеру роботи або умов її виконання, або інтересів працівника, або в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Трудовий договір з ОСОБА_1 був оформлений шляхом видання наказу про прийняття на роботу відповідним органом управління освітою за поданням керівника загальноосвітнього навчального закладу відповідно до особистої заяви працівника. Накази про прийом на роботу та звільнення з роботи позивачкою не оскаржувалися у встановлений законом строк та є дійсними.
Суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що відповідно до норм трудового законодавства (п.2 ст. 36 КЗпП України) працівник, що уклав строковий трудовий договір, після закінчення обумовленого строку підлягає звільненню. Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору позивачка уже виявила, коли писала заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час вона виявила і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов'язаний попереджати або в іншій спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за п.2 ст. 36 КЗпП України, звільнення здійснюється без його заяви за наказом власника.
Довід скарги про те, що на час підписання заяви про прийняття на роботу за строковим трудовим договором від 11.08.2013 року позивач вже фактично перебувала у безстрокових трудових відносинах з відповідачем, оскільки була переведена з Маріупольської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 54 Маріупольської міської ради до іншої школи є безпідставним, оскільки навчальний заклад, до якого позивачка була прийнята на роботу по строковому договору є самостійною юридичною особою і переведення ОСОБА_1 з іншого навчального закладу не свідчить про продовження трудового договору на невизначений строк.
Також є безпідставним довід скарги про можливий тиск з боку відповідача при укладанні строкового договору, оскільки це є припущенням позивачки і нічим суду не доведено.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, надав їм належну оцінку, в рішення суду повно відображені обставини справи, що мають суттєве значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст.307,308,313,315 ЦПК України, апеляційний суд -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 17 лютого 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: