Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-41 2009 Головуючий у 1 інстанції - Шевцова Н.В.
Категорія - 52 Доповідач - Бубличенко В.П.
У Х В А Л А
Іменем України
19 лютого 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючої судді - Бубличенко В.П.
суддів - Сукач Т.О.
Фомічова С.Є.
при секретарі - Савченко Н.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської залізниці про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 жовтня 2008 року і
в с т а н о в и л а :
7 листопада 2005 року ОСОБА_1 пред'явив в суд позов до Знам'янського будівельно-монтажного потяга про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 27 березня 2003 року за наказом відповідача № 75 він був прийнятий на роботу монтажником сталевих залізобетонних конструкцій третього розряду, а 5 квітня 2003 року - переведений виконуючим обов'язки майстра на підставі наказу № 113.
У вересні 2005 року він отримав трудову книжку і дізнався про те, що був звільнений з роботи 31 грудня 2003 року у зв'язку із закінченням строку трудового договору, 20 січня 2004 року прийнятий на роботу підсобним робітником другого розряду, а 31 грудня 2004 року звільнений за згодою сторін.
Посилаючись на те, що його звільнення проведено із грубим порушенням законодавства, позивач просив поновити його на роботі майстром у Знам'янському будівельно-монтажному потязі і стягнути з відповідача на його користь 6000 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
17 січня 2006 року позивач подав уточнення до позовної заяви, в якому зазначав, що фактично з 27 березня 2003 року по 23 вересня 2005 року (день отримання трудової книжки) він виконував роботу майстра. Внаслідок незаконного звільнення він переніс стрес, душевний біль та приниження, відчуває моральні страждання через вимушений пошук роботи та втрату нормальних життєвих зв'язків, що призводить до загострення його хронічних хвороб.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач доповнив свій позов вимогами про визнання незаконним його звільнення з посади в.о. майстра БМП-704 Одеської залізниці; виплату різниці в заробітній платі по 31 грудня 2004 року по усередненим розрахункам; виправлення записів в трудовій книжці із зазначенням, що він працює майстром БМП-704 протягом всього часу трудових відносин; стягнення 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконним звільненням та внесенням в трудову книжку неправдивих відомостей.
5 червня 2006 року позивач подав ще одне уточнення до позовної заяви, в якому просив зобов'язати відповідача поновити його на посаді майстра в БМП з 1 травня 2003 року; анулювати записи №№ 5,6,7 в його трудовій книжці як такі, що не відповідають трудовим відносинам, принижують його гідність, призвели до моральних страждань і втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації життя, заважають подальшому працевлаштуванню, і внести записи згідно вимог ст.ст.9,10,21,39-1,48 КЗпП України; зобов'язати відповідача письмово оформити розпорядження про передачу уповноваженій особі чи іншій організації товарно-матеріальних цінностей, які він зберігає, після чого надати йому невикористану щорічну відпустку за період з 13 березня 2003 року; зобов'язати відповідача відшкодувати йому з урахуванням компенсації різницю середнього заробітку відповідно до займаної посади майстра за період з 1 жовтня 2003 року по 31 грудня 2004 року в розмірі 2250 грн., 900 грн. недоплати з 13 по 27 травня 2003 року і з 1 по 20 січня 2004 року, суму за листом непрацездатності, 5500 грн. за договором від 1 вересня 2003 року, середній заробіток з 31 грудня 2004 року з розрахунку 1012 грн., 110000 грн. у відшкодування моральної шкоди; стягнути 608,58 грн. за невикористану у 2003 році відпустку, різницю недоплати по довідкам відповідача №№24,25 в розмірі 275,76 грн. з відповідною компенсацією за курсом Національного банку, 1284,46 грн. за роботу з 1 по 27 брезня2003 року та з 1 по 20 січня 2004 року, повернути незаконно відраховані профвнески за 2003-2004 роки, стягнути 1500 грн. за оплату послуг адвоката.
22 грудня 2006 року позивач подав ще одне уточнення до позовної заяви, в якому просив визнати виконання ним трудових обов'язків монтажника з 3 березня 2003 року і доплатити 804,61 грн.; визнати виконання ним трудових обов'язків майстра з 1 по 20 січня 2004 року і доплатити 813,12 грн.; визнати трудові відносини безстроковими з 3 березня 2003 року; записи №№ 5,6,7 в трудовій книжці і відповідні накази № 254 від 1 жовтня 2003 року, № 288-вк від 31 грудня 2003 року, № 4-ос від 19 січня 2004 року, № 199-ос від 31 грудня 2-4 року анулювати та внести нові записи відповідно до вимог ст.ст.9,10,21,24,39-1,23 ч.1,48 КЗпП України в новий бланк трудової книжки; визнати незаконними дії відповідача по розірванню в односторонньому порядку двостороннього трудового договору; зобов'язати відповідача поновити його на роботі в Знам'янському БМП майстром згідно умов договору від 1 травня 2003 року на невизначений строк з ненормованим робочим часом, з відповідним періодичним підвищенням тарифного окладу і забезпечення пільг - основної і додаткової відпустки за 2005-2006 роки і відповідних передбачених колективним договором доплат; надати йому щорічну невикористану відпустку за період з 1 січня 2005 року; зобов'язати відповідача відшкодувати належну йому виплату з розрахунку середньоденної заробітної плати за два перших повних місяця роботи на посаді виконуючого обов'язки майстра в розмірі 60,48 грн. станом на 31 серпня 2003 року з урахуванням періодичних відсоткових надбавок та компенсацій; різницю середнього заробітку відповідно до займаної посади виконуючого обов'язки майстра за період з 1 серпня 2003 року по 31 грудня 2006 року в сумі 61045,60 грн.; компенсацію відпустки за 2003 рік в сумі 1320,72 грн. та за 2004 рік в сумі 1955,42 грн.; суму, належну до сплати за листком непрацездатностіНОМЕР_1, в розмірі 101,42 грн.; 5500 грн. за договором від 1 вересня 2003 року з урахуванням пені за несвоєчасну виплату; оплатити з умов, визнаних відповідачем, і заявлене звільнення з додаткових умов за наказом № 288-вк суму 45443,85 грн. станом на 1 січня 2007 року; оплатити встановлені недоплати з необґрунтованих відрахувань з вини відповідача у визнаній ним сумі; зобов'язати виконати належні страхові, пенсійні та інші обов'язкові відрахування на нараховані суми доплат і виплат за весь період трудових відносин; стягнути 200000 грн. у відшкодування моральної шкоди за порушення його права в трудових відносинах, за умисне відсторонення від роботи, значних недоплат до заробітної плати, компенсацій за невикористані відпустки, приниження гідності і професійних якостей записами в трудовій книжці про роботу, яку він не виконував; зобов'язати виплатити наднормові за 78 робочих днів у 2003 році за даними довідки відповідача № 2357 від 17 листопада 2006 року з розрахунку подвійного тарифу в сумі 7912,32 грн.
21 березня 2008 року позивач подав заяву про збільшення, уточнення і доповнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 48126 грн.; поновити його на роботі в Одеській залізниці на посаді ст. майстра БМП-704 з 1 травня 2003 року; стягнути з відповідача на його користь 300000 грн. у відшкодування моральної шкоди; видати дублікат трудової книжки з належно оформленими записами про його роботу на посаді ст.майстра з 1 травня 2003 року; стягнути з відповідача на його користь належні виплати заробітної плати та належні доплати до заробітної плати в вихідні і по договору, моральну шкоду, компенсації невиплачених коштів, а саме: невиплачену заробітну плату за роботу в вихідні дні в 2003 році в сумі 8738,91 грн., 854,97 грн. - невиплаченої заробітної плати за грудень 2003 року, 2236,50 грн. - невиплаченої компенсації відпустки за 2003 рік і 1386,69 грн. за 2004 рік, 1095,66 грн. невиплаченої заробітної плати за березень 2003 року і 425,92 грн. - за січень 2004 року, 8267,08 грн. невиплаченої компенсації відпусток за 2005-2008 роки, 87393,78 грн. - невиплаченої компенсації за прострочку виплати розрахункових станом на 1 квітня 2008 року при звільненні 31 грудня 2003 року, 13628,35 грн. невиплаченої заробітної плати за договором.
В доповненнях до позовних вимог, поданих 16 травня 2008 року, позивач просив стягнути на його користь 91382,02 грн. заробітної плати за 41 місяць вимушеного прогулу; 20297,85 грн. невиплаченої за 53 місяці заробітної плати та за 78 днів роботи у вихідні дні за 2003 рік; 1985,84 грн. невиплаченої заробітної плати за грудень 2003 року; 5194,71 грн. невиплаченої компенсації за 25 днів основної і додаткової відпустки за 2003 рік; 4739,24 грн. невиплаченої компенсації за 31 день основної і додаткової відпустки за 2004 рік; 1569,65 грн. доплати за фактично відпрацьований період в березні 2003 року; 1076,84 грн. доплати за 20 днів роботи в січні 2004 року, 13712,45 грн. компенсації за ненадані у 2005-2007 роках відпустки з урахуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми боргу. Крім того, позивач просив стягнути на його користь 91150,64 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку та 350000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
20 серпня та 22 жовтня 2008 року позивач подав останні доповнення до позову з аналогічними вимогами, але збільшеним їх розміром, в яких просив суд стягнути на його користь з Одеської залізниці 104042,85 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу з 1січня 2005 року; поновити його на роботі на посаді майстра з 1 травня 2003 року, рахувати стаж його роботи безперервним в нести відповідні записи в трудову книжку; стягнути 450000 грн. у відшкодування моральної шкоди; видати дублікат трудової книжки про його роботу за період з 3 березня 2-3 року і записом про роботу майстром з 1 травня 2003 року; стягнути 20521,89 грн. заробітної плати за роботу у вихідні дні; 2007,76 грн. заробітної плати за грудень 2003 року; 5486,88 грн. невиплаченої компенсації за відпустку за 2003 рік; 4800,69 грн. невиплаченої компенсації за відпустку за 2004 рік; 1586,63 грн. невиплаченої заробітної плати за роботу в березні 2003 року; 1088,75 грн. заробітної плати за січень 2004 року; 13815,30 грн. компенсації за відпустки за 2005-2007 роки; 104042,85 грн. невиплаченої компенсації за прострочку виплати розрахункових за 2003 рік; 13628,35 грн. за роботу за договором підряду; 1000 грн. за надані адвокатом послуги; 100543,74 грн. за прострочку і невиплату розрахункових по звільненню 31 грудня 2003 року; 4209,44 грн. судових витрат.
Справа в судах розглядалася неодноразово.
Ухвалою від 26 березня 2008 року суд замінив первісного відповідача - Знам»янський будівельно-монтажний потяг на належного відповідача - Одеську залізницю.
Рішенням Знам»янського міськрайонного суду від 23 жовтня 2008 року у позові відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати з направленням справи на новий розгляд через порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, пояснення позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду у встановлених ст.303 ЦПК України межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що наказом № 75-вк від 26 березня 2003 року позивач прийнятий на роботу з 27 березня 2003 року монтажником будівельно-монтажного потягу № 704 на час реконструкції вокзалу станції Олександрія (том 1 а.с.21). Підставою видання зазначеного наказу була заява позивача начальнику БМП-704 від 20 березня 2003 року, в якій він просив прийняти його на роботу монтажником на час реконструкції вокзалу станції Олександрія (том 1 а.с.22).
29 квітня 2003 року позивач подав заяву з проханням перевести його виконуючим обов'язки майстра з 1 травня (том 1 а.с.56). Наказом № 113-вк від 5 травня 2003 року ОСОБА_1 переведений виконуючим обов'язки майстра на період реконструкції вокзалу станції Олександрія (том 1 а.с.55).
31 грудня 2003 року позивач подав заяву про звільнення його з роботи у зв'язку із закінченням строку трудового договору (том 1 а.с.131) і наказом № 288-вк від 31 грудня 2003 року був звільнений у зв'язку із закінченням строку трудового договору за п.2 ст.36 КЗпП України з 31 грудня 2003 року (том 1 а.с.23).
19 січня 2004 року позивач подав заяву, в якій просив прийняти його на роботу в БМП-704 в.о.майстра на період будівництва топочної станції Олександрія (том 1 а.с.25). Наказом № 4-ос від 19 січня 2004 року позивач прийнятий на роботу з 20 січня 2004 року підсобним робітником на період будівництва топочної станції Олександрія (том 1 а.с.24).
Наказом № 199-ос від 31 грудня 2004 року позивач був звільнений з 31 грудня 2004 року за згодою сторін за п.1 ст.36 КЗпП України (том 1 а.с.57). Відомостей про подання позивачем заяви про звільнення його за згодою сторін і матеріалах справи немає.
Оригінали зазначених наказів, які долучені до матеріалів кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст.172 КК України, оглянуті судом в судовому засіданні.
Підпису позивача про ознайомлення його з наказами немає тільки на наказі № 199-ос від 31 грудня 2004 року. З рештою наказів він був ознайомлений.
Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Пленум Верховного Суду України у п.4 постанови № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснив, що встановлені ст.233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст.233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.
Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.
Судом встановлено, що копію трудової книжки позивач отримав 2 вересня 2005 року. Це підтверджується оглянутою в судовому засіданні книгою обліку трудових книжок, ксерокопія якої додана до матеріалів справи (том 2 а.с.58). Доводи позивача про отримання трудової книжки 23 вересня 2005 року і внесенні записів в неї 25 жовтня 2005 року не ґрунтуються на доказах.
Вважаючи звільнення з роботи 31 грудня 2003 року і 31 грудня 2004 року незаконними, позивач звернувся в суд з позовом 7 листопада 2005 року з пропуском встановленого законом місячного строку. Доказів поважності причини пропуску цього строку позивач не надав, тому він не підлягає поновленню.
Суд дійшов правильного висновку про безпідставність вимог позивача про поновлення його на роботі з 1 травня 2005 року, оскільки трудові договори, які з ним укладалися, були строковими і строк їх дії закінчився.
В зв'язку з цим безпідставними є вимоги позивача про оплату часу вимушеного прогулу, оскільки відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу приймається одночасно з винесенням рішення про поновлення на роботі.
Підстави видачі дубліката трудової книжки передбачені Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 року № 58. Обставини, на які посилається позивач, зазначеною Інструкцією не передбачені, тому у суду не було підстав для задоволення його вимог про видачу дубліката трудової книжки.
Встановлено, що 30 травня 2008 року заступником начальника Знам»янського ОКРВ проведено перевірку законності оплати праці позивача за відпрацьований ним час (том 3 а.с.98-115). Виявлено недонарахування позивачеві заробітної плати в розмірі 1080,62 грн.
За приписом Знам»янського транспортного прокурора про усунення законодавства України про оплату праці від 3 червня 2008 року (том 2 а.с.278) відповідач сплатив позивачеві зазначену суму з відрахуванням обов»язкових платежів. Позивач підтвердив отримання ним за приписом прокурора 918,53 грн.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку про безпідставність вимог позивача про стягнення недоплаченої заробітної плати, в тому числі за договором підряду за вересень 2003 року.
Також правильним є висновок суду про те, що привласнення грошових коштів працівниками БМП-704, за фактом якого була порушена кримінальна справа постановою знам»янського транспортного прокурора від 21 лютого 2008 року, не є підставою для стягнення цих коштів на користь позивача.
Вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди не ґрунтуються на доказах і заявлені після закінчення передбаченого ч.1 ст.233 КЗпП України строку звернення до суду.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь.
На виконання зазначених положень закону суд розглянув справу у межах заявлених вимог на підставі наданих сторонами доказів.
Не можна погодитися з доводами скарги про те, що суд неповно з'ясував обставини справи і безмотивно відмовив у задоволенні позовних вимог. Обставини справи судом з'ясовані у межах заявлених вимог, висновки суду ґрунтуються на матеріалах справи і на нормах закону.
Безпідставними є доводи скарги про те, що судом не вирішена вимога про анулювання записів №№ 5,6,7 в трудовій книжці. Така вимога позивачем дійсно заявлялася, але 21 березня 2008 року він подав заяву про зміну позовних вимог про анулювання записів в трудовій книжці на видачу дубліката трудової книжки і в подальших своїх заявах підтримував саме цю вимогу.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає обставинам справи та вимогам закону, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому підстав для скасування рішення немає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 жовтня 2008 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може
бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуюча
Судді