АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________
Провадження № 22ц/790/1338/15 Головуючий 1 інст. - Труханович В.В.
Справа № 639/8083/14-ц Доповідач - Пономаренко Ю.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 березня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого : Пономаренко Ю.А.,
суддів : Черкасова В.В
Кукліної Н.О.,
за участю секретаря Лашаковій Д.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 03 грудня 2014 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И Л А :
У серпні 2014 року ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернулося з позовом до суду до ОСОБА_2, в якому просив суд стягнути з відповідача на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором у сумі 2655072,72 грн., та стягнути з відповідача судові витрати.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що 13.10.2008 року між ЗАТ "ОТП Факторинг Україна", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП Факторинг Україна", та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №ML-704/l 63/2008, згідно якого відповідачу було надано кредит у розмірі 45450 доларів США, строком до 13.10.2023 року, зі сплатою відсотків у порядку та розмірах, встановлених у кредитному договорі. Відповідач ОСОБА_2, в свою чергу, зобов'язався своєчасно погашати суму кредиту та сплачувати відсотки за користування кредитом в порядку та строки, визначені умовами договору. Позивач зазначив, що свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі. Відповідач, у свою чергу, зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, не вносить грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, у зв'язку з чим і утворилася заборгованість, яка станом на 16.07.2014 року з урахуванням пені складає 2655072,72 грн. Представник позивача зазначав, що дострокове стягнення заборгованості передбачено умовами кредитного договору, у зв'язку з чим він і звернувся до суду.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 03 грудня 2014 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ "ОТП Факторинг України" заборгованість за кредитним договором ML-704/163/2008 від 13.10.2008 року у сумі 1140295,66 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ "ОТП Факторинг України" судовий збір у сумі 3654 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням суду 1 інстанції ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що оскаржуване рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. В своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду 1 інстанції.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, обґрунтовано виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 порушив умови договору внаслідок чого перед ТОВ "ОТП Факторинг Україна" виникла заборгованість за кредитним договором. Крім того, суд 1 інстанції, керуючись ст.ст.549, 551, 1049,1050 ЦК України вірно визначився з розміром неустойки та пені, яка підлягає стягненню.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони правильні, відповідають фактичним обставинам по справі, вимогам діючого законодавства.
Судом повно та всебічно досліджені надані докази, дана їм належна оцінка та згідно встановленого постановлено рішення, яке відповідає вимогам ст.ст.11, 60, 61 ЦПК України.
У відповідності зі ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справи.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Матеріали справи містять дані про те, що 13.10.2008 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір №ML-704/l63/2008. Згідно п. 1.1. Кредитного договору, в порядку передбаченому цим договором Банк надає позичальнику кредит в розмірі та валюті, визначених у частині №1 цього договору, а позичальник зобов'язується прийняти кредит, належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі зобов'язання, як вони визначені в договорі.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини №1 кредитного договору банк надає позичальнику кредит у розмірі 45450 доларів США на споживчі цілі, строком до 13.10.2023 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідач в судовому засіданні не заперечував проти того, що 13.10.2008 року він отримав кредит у розмірі 45450 доларів США. Відтак, банк взяті на себе зобов'язання виконав в повному обсязі.
Відповідно до умов кредитного договору за користування кредитними коштами відповідач зобов'язався щомісяця сплачувати плаваючу процентну ставку у вигляді фіксованого відсотку +FIDR, де фіксований відсоток становить 5,99% річних, а FIDR - може змінюватися в залежності від вартості кредитних ресурсів Банку, інформація щодо розміру ставки FIDR розміщується на сайті банку. Додатковим договором №2 від 08.04.2009 року відсоткову ставку було змінено, та було встановлено, що з 13.04.2009 року по 13.08.2009 року для розрахунку процентів за користуванням кредитом використовується фіксована відсоткова ставка у розмірі 7% річних, а з 13.08.2009 року - плаваюча у розмірі 6,74% річних + FIDR. (а.с. 18)
Додатковим договором №3 від 12.10.2009 року відсоткову ставку було змінено, та було встановлено, що з 13.10.2009 року по 15.03.2010 року для розрахунку процентів за користуванням кредитом використовується фіксована відсоткова ставка у розмірі 6,5% річних, а з 15.03.2010 року - плаваюча у розмірі 7,48% річних + FIDR. (а.с. 18)
Додатковим договором №4 від 25.02.2011 року відсоткову ставку було змінено, та було встановлено, що з 14.03.2011 року по 14.06.2011 року для розрахунку процентів за користуванням кредитом використовується фіксована відсоткова ставка у розмірі 6,5% річних, з 14.06.2011 року по 13.10.2011 року - 14,58% річних, а з 13.10.2011 року - плаваюча у розмірі 8,08% річних + FIDR. (а.с. 18)
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Умовами кредитного договору передбачено, що повернення кредиту та сплати процентів здійснюється шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів (сума кредиту та нарахованих процентів погашається рівними частинами протягом всього строку дії договору)
Відповідно до п. 1.5.1 кредитного договору, повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у Графіку платежів. Шляхом внесення готівки в касу банку, або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок.
Графік платежів, який є додатком до кредитного договору змінювався Додатковими договорами 1-2 від 08.04.2009 року, та Додатковими договорами №3-4 від 12.10.2009 року та 25.02.2011 відповідно. (а.с. 16-33)
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з п. 4.1.1. Кредитного договору, за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені Кредитним договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню у розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання, за кожен день.
додатково до прострочених сум.
Частиною 1 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч.З ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Матеріали справи містять дані про те, що прийняті на себе зобов'язання по вказаному кредитному договору №ML-704/163/2008 від 13.10.2008 року ЗАТ "ОТП Банк" виконав своєчасно і повністю, надавши кредитyі ресурси в повному обсязі. У свою чергу, взяті на себе зобов'язання ОСОБА_2 не виконував належним чином, допустивши прострочку платежів, посилаючись на скрутне матеріальне становище.
Відповідно до розрахунків заборгованості за кредитним договором станом на 16.07.2014 року відповідач має прострочену заборгованість за кредитним договором у сумі 2655072,72 грн., з яких: заборгованість по кредиту - 45190,02 доларів США, що за курсом НБУ станом на 16.07.2014 року становить 529047,24 грн.; заборгованість за відсотками - 3510,72 доларів США, що за курсом НБУ станом на 16.07.2014 року становить 41100,59 грн.; пеня - 2084924,88 грн.
Відповідачем в судовому засіданні суду 1 інстанції розмір заборгованості за кредитом та відсотками визнано, проте він заперечував проти розміру пені, та просив її зменшити.
Судова колегія погоджується з висновком суду 1 інстанції, що відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правова позиція Верховного Суду України з приводу даних питань висловлена в рішенні №6-100цс14 від 03.09.2014 року, де вказано, що за правилами п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання не може перевищувати одного року. Виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України, зокрема передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.
Отже, ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень статті З ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.
Загальний розмір пені, розрахований позивачем, відповідно до умов договору становить 2084924,88 грн.
Тому, судова колегія погоджується з висновокм суду 1 інстанції, що розрахований розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, понесених позивачем у справі та підлягає зменшенню до 570147,83 грн., що відповідатиме принципам справедливості, розумності, та судового захисту, які встановлені нормами чинного законодавства, та майновим правам ТОВ "ОТП Факторинг Україна".
24.02.2012 року між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ПАТ "ОТП Банк" було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю.
Відповідно до умов даного договору продавець продає (переуступає) покупцю права на кредитний портфель, який включає в себе кредитні договори (перелік яких міститься у додатку №1 до цього договору), а покупець приймає такий кредитний портфель та зобов'язується сплатити на користь продавця винагороду.
Згідно ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно Додатку №1 до договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 24.02.2012 року, до позивача по справі перейшло право вимоги за кредитним договором №МЬ-704/163/2008 від 13.10.2008 року, боржником за яким є ОСОБА_2, (а.с. 41)
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, позивач ТОВ "ОТП Факторинг Україна" набув право вимоги щодо сплати відповідачем кредитної заборгованості.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Відповідно до ст.ст.526, 527, 530, 611 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін відповідно і до умов договору, а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором кредиту №ML-704/163/2008 від 13.10.2008 року у сумі 1140295,66 грн. виходив із доведеності порушення виконання позичальником умов договору про повернення кредиту у визначений графіком строки.
Даний висновок суду першої інстанції підтверджується наявними у матеріалах справи доказами і доводами апеляційної скарги не спростовується.
З підстав наведеного, судова колегія погоджується з висновком суду 1 інстанції про часткове задоволення позовних вимог ТОВ "ОТП Факторинг Україна" з урахуванням ст. 551 ЦК України щодо зменшення пені.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, що у разі, якщо будуть задоволені позовні вимоги, то буде вдруге задоволено вимогу кредитора із стягнення тіла кредиту та відсотків за його користування не заслуговують на увагу, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що ніяких стягнень, за примусовим виконанням судового наказу не було.
Також не заслуговує на увагу твердження представника апелянта про відсутність підстав для стягнення, оскільки даний договір кредиту є забезпеченим іпотекою, а тому банк може на погашення кредиту звернути стягнення на предмет іпотеки, не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки банку, як кредитору належить обрання способу судового захисту.
Відповідно до ст.308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, судова колегія підстав для скасування рішення не вбачає.
Доводи наведені в апеляційній скарзі не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
Інші доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, судова колегія, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 03 грудня 2014 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий -
Судді -