ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" березня 2015 р. м. Київ К/9991/52431/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Сівака О.В.

представника відповідача Березної Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БРІС»ЛТД

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29.04.2011

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2011

у справі № 2-а/0370/827/11 (46045/11/9104)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРІС»ЛТД

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Подано позов про визнання нечинним податкового податкового повідомлення-рішення відповідача від 21.03.2011 № 0000812301 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 97540 грн., в т.ч. 78032 грн. основного платежу та в сумі 19508 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 29.04.2011, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2011, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

ТОВ «БРІС»ЛТД подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову, якою визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 21.03.2011 № 0000812301. У судовому засіданні представник позивача уточнив вимоги касаційної скарги та просив скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 21.03.2011 № 0000812301 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 97540 грн.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом касаційної інстанції в судовому засіданні здійснено заміну відповідача у справі - Луцької об'єднаної державної податкової інспекції її правонаступником - Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Волинській області.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 21.03.2011 № 0000812301

податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 78032 грн. основного платежу та 19508 грн. штрафних (фінансових) санкцій слугували висновки позапланової виїзної перевірки за період з 01.04.2009 по 30.09.2010, викладені в акті від 04.03.2011 № 1078/23-2/21749653, про порушення п.п. 8.1.1 п. 8.1, п.п. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР. Порушення цих норм полягало у завищенні амортизаційних відрахувань в сумі 312127 грн. за період з ІІ кварталу 2009 року по ІІІ квартал 2010 року на суму податку на додану вартість при придбанні автомобілів, зумовлене безпідставним віднесенням позивачем до балансової вартості основних фондів 2 групи придбані легкові автомобілі з урахуванням податку на додану вартість.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Згідно з абзацом другим п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції Закону України від 25.03.2005 № 2505 IV) не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Поряд з цим Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить норми щодо формування валових витрат або здійснення амортизації в даній окремій ситуації.

Натомість, пункт 8.4 ст. 8 «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлює загальний порядок збільшення та зменшення балансової вартості груп основних фондів. Зокрема, згідно з п.п. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 цього Закону у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Таким чином, якщо норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачають включення до складу валових витрат сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні легкового автомобіля, то норма Закону України «Про податок на додану вартість»(п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7) прямо передбачає таке право платника податку.

Колізію між наведеними нормами двох законів із питань оподаткування слід вирішувати з урахуванням такого.

У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.

У даному випадку пункт 8.4 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» регулює правові наслідки будь-яких операцій з придбання (створення) усіх видів основних фондів. Водночас норма п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» регулює правові наслідки придбання саме легкових автомобілів (крім таксомоторів), тобто регулює вузьке коло суспільних відносин (операції з придбання саме легкових автомобілів, а не всіх основних фондів), а відтак, є спеціальною.

Абзацом третім п.п. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що, у разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України «Про податок на додану вартість».

З огляду на викладене, а також враховуючи правило п.п. 4.4.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, суд касаційної інстанції не може погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність збільшення позивачем при здійсненні витрат на придбання таких основних фондів 2 групи, як легкові автомобілі, балансової вартості відповідної групи основних фондів на суму вартості їх придбання, з урахуванням витрат з податку на додану вартість, понесених у зв'язку з таким придбанням, без включення таких сум податку на додану вартість до податкового кредиту. З цих же підстав суд касаційної інстанції не може погодитися з висновками судів про неправомірність віднесення позивачем до складу інших валових витрат сплачених сум податку на додану вартість при придбанні легкових автомобілів.

Оскільки обставини у справі встановлені повно і правильно, але суди допустили порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, суд касаційної інстанції вважає за правильне такі судові рішення скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БРІС» ЛТД задовольнити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29.04.2011

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2011 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 21.03.2011 № 0000812301 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма «БРІС» ЛТД податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 97540,00 грн., в т.ч. 78032,00 грн. основного платежу та 19508 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «БРІС» ЛТД (ідентифікаційний код 21749653) судові витрати зі слати судового бору в сумі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун