ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" березня 2015 р. м. Київ К-38102/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді Ліпського Д.В.,

суддів: Головчук С.В.,

Пасічник С.С.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги Міністерства фінансів України та Державної судової адміністрації України на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.

Просив суд поновити строк звернення до суду та визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо невчасного підвищення розміру посадового окладу судді; не нарахування та невиплату відповідно до вимог статті 44 Закону України ,,Про статус суддів" заробітної плати (посадового окладу, премій, надбавок за вислугу років, інших надбавок); додаткового посадового окладу та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати, що виплачується при наданні чергової відпустки; щомісячного грошового утримання працюючого судді, починаючи із 1 червня 2005 року. Зобов'язати Державну судову адміністрацію України, Державне казначейство України відповідно до вимог статті 44 Закону України ,,Про статус суддів" з 1 червня 2005 року перерахувати та виплатити позивачу за рахунок Державного бюджету України заробітну плату (посадовий оклад, премії, надбавки за вислугу років, інші надбавки) з урахуванням підвищення посадового окладу згідно розміру мінімальної заробітної плати, встановленої у відповідний період, за який вона нараховується, та з урахуванням встановленого згідно Закону розміру посадового окладу перерахувати та виплатити за весь період додатковий посадовий оклад та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати, що виплачується при наданні чергової відпустки; щомісячне грошове утримання працюючого судді, за виключенням отриманих сум. Зобов'язати Державну судову адміністрацію України відповідно до вимог статті 44 Закону України ,,Про статус суддів" провести нарахування і виплату у заробітній платі надбавки за вислугу років відповідно від загальної суми щомісячного заробітку із урахуванням доплати за кваліфікаційний клас за період з 1 січня по 31 грудня 2007 року та проводити починаючи із 22 травня 2008 року, за виключенням отриманих сум. Зобов'язати Міністерство фінансів України профінансувати зазначені виплати у розмірі, установленому статтею 44 Закону України ,,Про судоустрій і статус суддів".

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2010 року позов задоволено частково.

Визнано неправомірними бездіяльність Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України щодо невчасного підвищення розміру посадового окладу судді, не нарахування та невиплату заробітної плати, додаткового посадового окладу та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати, що виплачуються при наданні чергової відпустки, виплат по лікарняним листам у період тимчасової втрати працездатності, починаючи з 19 серпня 2009 року по березень 2010 року включно.

Зобов'язано Державну судову адміністрацію України виплатити ОСОБА_2 недоотриману заробітну плату з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» за період з 19 серпня 2009 року по березень 2010 року включно.

У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року апеляційну скаргу позивача, Державної судової адміністрації України задоволено частково. Скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2010 року.

Позов ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України щодо невчасного підвищення розміру посадового окладу з розрахунку 7,5 мінімальних заробітних плат, розмір яких був встановлений законами України про Державний бюджет на 2009 та 2010 роки, а також Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», не нарахування та невиплату додаткового посадового окладу та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати, що виплачуються при наданні чергової відпустки, виплат по лікарняним листам у період тимчасової втрати працездатності, на момент виплати у заявленому періоді, недоплачених з 19 серпня 2009 року, а з 22 травня 2008 року неприйняття заходів по фінансуванню надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

Зобов'язано Міністерство фінансів України виділити з Державного бюджету України грошові кошти на додаткове фінансування Державної судової адміністрації України на бюджетну програму «Виконання рішень судів на користь суддів» для здійснення виплати судді Кіровського районного суду міста Макіївка ОСОБА_2 посадового окладу з розрахунку 7,5 мінімальних заробітних плат, розмір яких був встановлений законами України про Державний бюджет на 2009 та 2010 роки, а також Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», додаткового посадового окладу та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, у розмірі середньомісячної заробітної плати, що виплачуються при наданні чергової відпустки, виплат по лікарняним листам у період тимчасової втрати працездатності, на момент виплати у заявленому періоді, з 19 серпня 2009 року а з 22 травня 2008 року виділити грошові кошти для виплати надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас за виключенням отриманих сум.

Зобов'язано Державну судову адміністрацію України виділити додаткове фінансування з бюджетної програми «Виконання рішень судів на користь суддів» для здійснення виплати судді Кіровського районного суду міста Макіївка ОСОБА_2 посадового окладу з розрахунку 7,5 мінімальних заробітних плат, розмір яких був встановлений законами України про Державний бюджет на 2009 та 2010 роки, а також Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», додаткового посадового окладу та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, у розмірі середньомісячної заробітної плати, що виплачуються при наданні чергової відпустки, виплат по лікарняним листам у період тимчасової втрати працездатності, на момент виплати у заявленому періоді, з 19 серпня 2009 року а з 22 травня 2008 року виділити грошові кошти для виплати надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас за виключенням отриманих сум.

У решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням апеляційної інстанції Міністерство фінансів України та Державна судова адміністрація України звернулися з касаційними скаргами. Посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 рішенням Донецької обласної ради народних депутатів від 29 жовтня 1992 року обраний на посаду судді Кіровського районного суду міста Донецька.

Відповідно до постанови Верховної Ради України ОСОБА_2 обраний на посаду судді місцевого Кіровського районного суду міста Макіївки Донецької області безстроково. З 14 липня 2004 року призначений на посаду голови Кіровського районного суду міста Макіївки Донецької області.

Рішенням кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Донецької області від 7 червня 2001 року позивачу присвоєно другий кваліфікаційний клас судді. Станом на 1 червня 2005 року він має стаж роботи 30 років, за що була встановлена надбавка за вислугу років в розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за третій кваліфікаційний клас судді.

Заробітна плата позивача обчислювалася, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., встановленої станом на 21 грудня 2005 року, без урахування підвищення мінімальної заробітної плати на підставі законів України про Державний бюджет України на 2007-2009 роки.

Відповідно до розрахункових листків на отримання заробітної плати позивачем, вказане призвело до недоотримання ним з 1 червня 2005 року заробітну плату з урахуванням підвищення посадового окладу згідно розміру мінімальної заробітної плати, встановленої у відповідний період, за який вона нараховується; надбавки за вислугу років за період з 1 січня по 31 грудня 2007 року і починаючи з 22 травня 2008 року від загальної суми щомісячного заробітку із урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції встановив, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року, визнано незаконними постанови Кабінету Міністрів України «Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21 грудня 2005 року № 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865» від 31 грудня 2005 року № 1310 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 3 вересня 2005 року № 865.

У статті 6 Конституції України міститься правова норма, згідно з якою державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Статус суддів, відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України, визначається виключно законами України. Незалежність та недоторканість суддів на час виникнення спірних правовідносин гарантувалась нормами Закону України «Про статус суддів».

Згідно зі статтею 44 вказаного Закону заробітна плата судді, як складова його матеріального і соціально-побутового забезпечення, є елементом статусу судді. Вона складалась з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. У свою чергу посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.

У такий спосіб законодавець диференційовано вирішив питання про оплату праці суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів, які виконують ще й обов'язки на адміністративних посадах, з тим, щоб досягти справедливого співвідношення в оплаті праці в залежності від обсягу виконуваної роботи. Іншого законодавчого акту з питань оплати праці суддів немає.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про оплату праці» умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаного Закону 30 червня 2005 року та 03 вересня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанови № 514 «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України», згідно з абзацом другим пункту 1 якої посадовий оклад Голови Верховного Суду України з 01 червня 2005 року становив 15 розмірів мінімальної заробітної плати, та № 865 «Про оплату праці суддів», якою затверджена Схема посадових окладів голови та заступника голови судової палати, голови Військової судової колегії, секретаря Пленуму та суддів Верховного Суду України, керівників та суддів вищих спеціалізованих судів, апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано, виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати.

Постанова Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 повинна була набрати чинності з 01 січня 2006 року. Однак, до набрання чинності вказаною постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» було зафіксовано розрахункову величину для обчислення посадових окладів працівників певних установ, що фінансуються з бюджету, у тому числі й суддів, у розмірі встановленої мінімальної заробітної плати - 332 грн.

Іншою постановою від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865» внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865, зокрема, постанову доповнено пунктом 4-1, згідно з яким також встановлено, що розміри посадових окладів, передбачені постановою від 03 вересня 2005 року № 865, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і у подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться. Такі зміни були внесені до постанови від 03 вересня 2005 року № 865 до набрання нею чинності.

При обчисленні посадового окладу в якості сталої (розрахункової) величини Кабінет Міністрів України використав встановлений з 01 вересня 2005 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» розмір мінімальної заробітної плати 332 грн, що виключало можливість її збільшення у випадку підвищення розміру мінімальної заробітної плати.

Враховуючи, що встановлення сталої (розрахункової) величини для обчислення розмірів посадових окладів суддів та внесення відповідних доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 відбулося до моменту набрання нею чинності, ця постанова у редакції до внесення доповнень згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 не була введена в дію, тому суди не мали підстав для висновку про те, що ці нормативні акти суперечать Закону України «Про статус суддів». Отже, висновок судів про незаконність дій відповідача не відповідає нормам матеріального права.

Крім того, постановою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2011 року постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року скасовано, у задоволенні позову про визнання незаконними та скасування зазначених постанов Кабінету Міністрів України відмовлено.

При цьому касаційним судом зазначено, що оскаржувані постанови не звужують існуючі гарантії незалежності суддів. Постанови Кабінету Міністрів України, що є предметом оскарження, не суперечать Закону України «Про статус суддів», прийняті в межах його повноважень Кабінету Міністрів України.

Отже, судом касаційної інстанції у справі щодо оскарження нормативно-правового акту органу виконавчої влади висловлено правову позицію щодо законності пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року № 865.

Вирішуючи спір, суди не використали право зупинити провадження у справі до розгляду адміністративної справи щодо оскарження нормативно-правового акту органу виконавчої влади судом касаційної інстанції, не дали правової оцінки нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Як вже зазначалось, 30 червня 2005 року Кабінет Міністрів України в межах своїх повноважень прийняв постанову №513 «Про оплату праці Голови та заступників Голови Конституційного Суду України» та постанову №514 «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України», якими з 01 червня 2005 року підвищив оклади, зокрема, Голові Конституційного Суду України та Голові Верховного Суду України, а також встановив, що посадовий оклад Голови Верховного Суду України становить 15 розмірів мінімальної заробітної плати.

Водночас, Кабінет Міністрів України привів посадові оклади інших суддів у відповідність з вимогами статті 44 Закону України «Про статус суддів» з урахуванням підвищених посадових окладів Голови Конституційного Суду України та Голови Верховного Суду України лише 03 вересня 2005 року, прийнявши постанову №865 «Про оплату праці суддів».

Однак, при цьому, Кабінет Міністрів України не усунув порушення вимог частини 2 статті 44 Закону України «Про статус суддів» і не привів оклади суддів усіх судів України до встановленого цією нормою співвідношення, одночасно з окладами Голови Верховного Суду України та Голови Конституційного Суду України, оскільки надав постанові «Про оплату праці судді» від 03 вересня 2005 року №865 чинності не з 01 червня 2005 року, а з 01 січня 2006 року (пункт 5 постанови).

Внаслідок цього з 01 червня 2005 року до 01 січня 2006 року оклади суддів усіх судів України не відповідали вимогам статті 44 Закону України «Про статус суддів».

Крім того, відповідно до частини 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів», чинного на час виникнення спірних правовідносин, суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Підпунктом «б» підпункту 2 пункту 61 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VІ змінено порядок нарахування надбавки за вислугу років та встановлено, що вказана надбавка розраховується у тих же відсотках, проте не від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи, а від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 2008 року № 19, якою затверджено зміни, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865, зазначену постанову було доповнено пунктом 2-2 такого змісту: «Суддям щомісяця виплачується надбавка за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас в таких розмірах: при стажі роботи понад три роки - 10 відсотків, понад п'ять років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення підпункту «б» підпункту 2 пункту 61 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

За правилами частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи викладене, перевагу мають положення частини четвертої статті 44 Закону України «Про статус суддів», чинного на час виникнення спірних правовідносин, над нормами постанов Кабінету Міністрів України в частині визначення бази обчислення надбавки за вислугу років.

Відповідно до підпункту1 пункту 2 розділу XII «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI 9 в редакції Закону України від 23 грудня 2010 року №2856- VI) визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про статус суддів», крім статті 43, частин п'ятої - тринадцятої статті 44, які втрачають чинність з 1 січня 2011 року, та частин першої-четвертої статті 44, які втрачають чинність з 1 січня 2012 року.

Враховуючи викладене, перерахунок надбавки за вислугу років позивачеві має бути здійснений по 31 грудня 2011 року.

Повно з'ясувавши фактичні обставини справи та застосовуючи законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дав неправильну правову оцінку обставинам у справі та допустив неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин судове рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення - про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційні скарги Міністерства фінансів України та Державної судової адміністрації України задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2010 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Державну судову адміністрацію України провести ОСОБА_2 перерахунок і виплату заробітної плати, визначивши її розмір відповідно до посадового окладу з розрахунку 7,5 мінімальних заробітних плат за період з 01 червня 2005 року по 01 січня 2006 року.

Зобов'язати Державну судову адміністрацію України провести перерахунок і виплату ОСОБА_2 надбавки за вислугу років у відповідності з положеннями частини четвертої статті 44 Закону України «Про статус суддів» у редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року. В іншій частині позову відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий: Д.В. Ліпський

Судді: С.В. Головчук

С.С. Пасічник