Справа № 22-7162\2008 Головуючий у 1 інстанції Савкевич К.М.
Категорія 37 Доповідач Молчанов C.I.
УХВАЛА
Іменем України
3 листопада 2008 року. Апеляційний суд Донецької області
у складі: Головуючого Стельмах Н.С. суддів Молчанова С.І., Звягінцевої О.М. при секретарі Шилковій Ю.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15.08.2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, міської Ради про визнання права власності на спадщину, по зустрічному позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, про визнання права власності на спадщину за законом.
Заслухавши доповідача, пояснення відповідачкиОСОБА_1, яка просила задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду, пояснення позивача ОСОБА_2, його представника адвоката ОСОБА_3, які просили скаргу відхилити, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи
ВСТАНОВИВ:
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення Красноармійського міськрайонного суду від 15.08.2008 року, яким задоволено позовні вимоги. Суд визнав за ОСОБА_2 право власності за заповітом після смерті матері ОСОБА_4, яка складається з 35\100 жилого АДРЕСА_1.
До домоволодіння ввійшла частини будинку А-1, а саме коридор 4, 3 кв. м., коридор 6, 9 кв. м., жила кімната 15, 9 кв. м., жила кімната 8, 3 кв. м. 1\2 частина сіней а-1, літньої кухні - Б, туалет Г, сарай Е, 1\2 частина паркану 2.3, 1\2 частина замощення 35, 4 кв. м., житловою площею 24, 2 кв. м., на земельній ділянці 213, 3 кв. м.
У задоволені зустрічного позову про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на спадщину за законом відмовлено.
У скарзі відповідачка зазначала, що суд неповно з, ясував обставини справи. Спадкодавцю належала 35\100 будинку на підставі рішення Донецького обласного суду від 16.03.2001 року, згідно якого ОСОБА_4 була виділена частина будинку з приміщення 1-1 площею 16, 4 кв. м. та 1-2, площею 9, 3 кв. м. \ а.с. 6 - 15 \.
Ці обставини суд першої інстанції не прийняв до уваги при вирішенні справи, визнав право власності на спадщину за позивачем на приміщення, які спадкодавцю не належали.
Крім того, позивач не надав суду доказів про те, що він прийняв спадщину. Суд порушив вимоги матеріального і процесуального права, неправильно застосував
законодавство про спадщину, порушив права сторін, просила рішення скасувати, новим рішенням відмовити позивачу у задоволені позову, її зустрічний позов про визнання заповіту недійсним про визнання права власності на спадщину за законом задовольнити.
Судом першої інстанції встановлено, що у липні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про право власності на спадщину за заповітом.
Зазначав, що з 2001 року власником АДРЕСА_1 була його матір ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. їй на підставі рішення Донецького обласного суду від 16.03.2001 року належала вказана частина будинку. Згідно заповіту від 23.11.1995 року 1\2 частину будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд за вказаною адресою ОСОБА_4 заповідала позивачу. \ а.с. 21 \.
Він прийняв спадщину, друга частина будинку належить відповідачці, тому він просить суд визнати право власності на 35\100 будинку.
У зустрічному позові ОСОБА_1 ставила питання про відмову у задоволені позову брата. Зазначала, що їх матір страждала психічним захворюванням, не усвідомлювала значення своїх дій і не могла керувати ними, тому заповіт 1995 року слід визнати недійсним, спадщину розподілити між спадкоємцями за законом, а саме визнати за нею право власності на спадщину. Просила призначити посмертну експертизу, яка відповіла б на питання про психічний стан здоров, я спадкодавця у 1995 році.
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 15.08.2008 року позов ОСОБА_2 було задоволено. У задоволені зустрічних позовних вимог було відмовлено.
Суд визнав за позивачем право власності у порядку спадкування за заповітом на 35\100 частини жилого будинку зі спорудами за вказаною адресою.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду не підлягає скасуванню з таких підстав:
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови "Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Вирішуючи позов по суті, суд першої інстанції додержався вимог матеріального та процесуального права, що відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 307 ЦПК України є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла спадкодавець ОСОБА_4, після смерті якої залишилася спадщина у вигляду 35\100 частини будинку за вказаною адресою, яку вона заповіла сину 23.11.1995 року \ а.с. 21 \ . Спадкоємці є особи, які приймають участь у справі.
Спадщина складається з 35\100 будинку, яка належить спадкодавцю на підставі рішення Донецького обласного суду від 16.03.2001 року, та зареєстрована у БТІ належним чином. \ а.с. 6-20 \.
Згідно рішення суду про розподіл майна між подружжям Вороновими до складу власності ОСОБА_4 входила частина будинку А-1, яка складалась з приміщення 1-1 площею 16, 4 кв.м., приміщення 1-2 площею 9, 3 кв.м., частки сіней а-1 приміщення 4 розміром 11, 5 KB.M., літньої кухні Б-1, сарай Є, туалет Г, 1\2 замощення, 1\2 огорожі 1-З, що складає 35\100 будинку.
Згідно технічного паспорту станом на травень 2002 рік \ а.с. 18 - 20 \, за спадкодавцем на праві власності значиться 35\100 частини будинку, які перелічені у рішенні суду.
Позивач наполягав на тому, що він прийняв спадщину після смерті матері. У апеляційній скарзі ОСОБА_1 стверджує, що позивач спадщину не прийняв, що частка спадщини зазначена у рішенні суду не відповідає частині будинку, яка належала спадкодавцю, заповіт є недійсним, так як матір страждала на психічну хворобу, бажає розділити спадщину за законом, що суд, на її думку, не прийняв до уваги.
Суд першої інстанції встановив, що відповідачка є власником 65\100 частини будинку за вказаною адресою.
Друга частина будинку 35\100 є спадщиною після смерті ОСОБА_4, яка заповіла майно сину - позивачу по справі, згідно заповіту від 23.11.1995 року.
Сторони у справі є спадкоємцями спадщини, що залишилася після смерті спадкодавця, тому суд правильно вирішити питання про задоволення позову на підставі заповіту.
Відповідачка не надала суду доказів про недійсність заповіту, відповідно до вимог ст.. 1257 ЦК України, суд встановив, що спадкодавець мала право на заповіт, склала заповіт відповідно до вимог ст.. 534 ЦК України \ у редакції 1963 року \, який діяв на момент складення заповіту.
Суд перевірив ствердження відповідачки про те, що спадкодавець на момент складення заповіту хворіла психічним захворюванням, не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Суд послався на висновки стаціонарної судової психіатричної експертизи від 14.09.1995 року, яка обстежила ОСОБА_4, та прийшла до висновку про те, що вона усвідомлювала значення своїх дій та керувала ними на момент обстеження. \ а.с. 125 - 128 \.
Апеляційний суд вважає можливим погодитися з висновками суду першої інстанції. Суд вирішив справу з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому постановлене рішення є законним і не підлягає скасуванню.
Вирішуючи справу, суд не впевнився у тому, чи правильно визначені частки будинку у співвласників, зазначив частки будинку та будівлі відповідно до запису у БТІ, що не співпадає з рішенням Донецького обласного суду від 16.03.2001 року. Апеляційний суд вважає можливим вточнити рішення суду у цій частині, вказати, що позивачу на праві власності за заповітом належить 35\100 будинку за вказаною адресою, яка складається з частини будинку А-1, з приміщення 1-1 площею 16, 4 кв.м., приміщення 1-2 площею 9, 3 кв.м., частки сіней а-1 приміщення 4 розміром 11, 5 кв.м., літньої кухні Б-1, сарай Є, туалет Г, 1\2 замощення, 1\2 огорожі 1-3.
Керуючись ч 1 п 1 ст.307, 308, 3.13, 315 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ
Апеляційну скаргуОСОБА_1 відхилити.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду від 15.08.2008 року залишити без змін.
Вточнити резолютивну частину рішення, визнати за ОСОБА_2 право власності на 35\100 частки домоволодіння а саме : з приміщення 1-1 площею 16, 4 кв.м., приміщення 1-2 площею 9, 3 кв.м., частки сіней а-1 приміщення 4 розміром 11, 5 кв.м., літньої кухні Б-1, сарай Є, туалет Г, 1\2 замощення, 1\2 огорожі 1-3, які знаходяться на земельній ділянці площею 213, 3 кв. м. у АДРЕСА_1.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.