Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

судова палата з розгляду цивільних справ

________

Україна, 69005,м.Запоріжжя, пр.Леніна,162

Суддя 1-ї інстанції Ворожбянов А.В. Суддя доповідач Бондар М.С

Є.у.№ 321/1543/14-ц

31 березня 2015 року Справа № 22ц/778/1620/15

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

Коллегія судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючий - суддя: Бондар М.С., судді: Кримська О.М., Подліянова Г.С.

секретар - Мельник З.П.

при участі: прокурора - адвоката -

____________________________________________________________________________________________

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за

апеляційною скаргою Приватного підприємства "Агро-Дніпро" на рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 23.12.2014 року у справі за позовом Приватного підприємства "Агро-Дніпро" до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2014 року Приватне підприємство "Агро-Дніпро" (далі-Підприємство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю, посилаючись на те, що відповідач, без відповідного погодження та дозволу, демонтував 18 бетонних плит огорожі Підприємства по АДРЕСА_1. У добровільному порядку відмовляються відновити огорожу. Тому покликали суд задовольнити позов.

Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 23.12.2014 року позов відхилено.

В апеляційній скарзі Приватне підприємство прохало скасувати судове рішення, оскільки на його думку, суд не правильно з'ясував обставини справи, а тому безпідставно відмовив у задоволені заявлених вимог.

Заслухавши поясненна учасників процесу, вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палаті з цивільних справ апеляційного суду дійшла до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.309 ЦПК суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове рішення в зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального права.

За ст.317 ЦК власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідач набув право на майновий пай у майні Сільськогосподарського кооперативу "Прогрес" у грошовому виразі на суму 13 058 грн. (а.с.8,7).

05 лютого 2003 року за договором купівлі-продажу продав зазначу частку Приватному підприємству "Агро-Дніпро" (а.с.9).

Зазначені факти сторони не оспорюють.

Сільськогосподарський кооператив "Прогрес" був ліквідований, а бетонну огорожу по АДРЕСА_1 (25 плит), передано у власність Приватному підприємству "Агро-Дніпро" (акт-передачі а.с.10).

Отже, із наведеного спостерігається, що Підприємство є власником бетонної огорожі за спірною адресою.

Судом також встановлено, що у вересні 2011 року відповідач демонтував із огорожі 18 шт. бетонних плит, які згодом продав, а отримані кошти залишив для своїх потреб.

Свої дії ОСОБА_1 оправдовувала також і тим, що за актом вона отримала спірні плити у власність за рішенням комісії Сільськогосподарського кооперативу "Прогрес" (а.с.43).

Втім, із зазначеного акту спостерігається, що в ньому не йдеться про передачу відповідачу саме спірних бетонних плит, а згадується про частину огорожі, яка не ідентифікована. До того ж свої права на частку майнового паю вона передала відповідачу.

Із змісту позовних вимог убачається, що заявнику обмежується можливість добувати з належного йому майна корисні властивості.

Право власності - це сукупність правових норм, що регулюють і закріпляють суспільні відносини, які виникають у зв'язку з присвоєнням матеріальних благ громадянами, юридичними особами і державою, які надають названим суб'єктам рівні права та обов'язки по володінню,користуванню і розпорядженню майном.

Правовою основою закріплення права власності в Україні є Конституція України (ст.41), Цивільний кодекс України (ст.316) та інші законодавчі і нормативні акти.

Право власності є непорушним (ст.321 ЦК).

Статтею 391 ЦК передбачено, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном.

Підставою для захисту права власності, у розумінні названого Закону є існування об'єктивних перешкод у здійсненні власником своїх прав.

Бетонні плити, які вилучені із належної підприємству огорожі відноситься до майна заявника.

Судом першої інстанції достовірно встановлено, що демонтуючи частково огорожу відповідач обмежив право власності позивача.

Цей факт підтверджений поясненнями учасників процесу, постановою органу дізнання щодо перевірки законності дій відповідача (техніч.запис суд.засід. від 01.12.2014 року 0.28.49-1049-28 а.с.11,12).

Відмовляючи у задоволені заявлених вимог у справі, суд першої інстанції свої висновки аргументував тим, що Підприємство має майнові зобов'язання перед відповідачем (невиплачена частка майнового паю), а отже дії відповідача щодо часткового демонтажу огорожі є виправданими, оскільки забезпечують у такий спосіб захист її прав на отримання повної майнової компенсації.

Втім, суд не звернув увагу на норми ст.13 ЦК де йдеться, що цивільні права особа має здійснювати у межах наданих їй договором або актами цивільного законодавства та зобов'язана утримуватись від дій, які б могли порушувати права інших осіб.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Стаття ст.15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту порушених прав визначені у ст.16 ЦК.

Саме цих положень цивільного законодавства мав дотримуватись відповідач, при наявності спору щодо розбіжності розрахунків за майновий пай з підприємством позивача.

Для захисту права власності застосовуються речово-правові і зобов'язально-правові позови в тому числі і негаторний позов.

Відповідно до Цивільного кодексу України формула негаторного позову набуває такого вигляду: "Власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном".

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. При цьому, для задоволення вимог власника суду достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей.

Зміст заявлених вимог у справі спрямований на відновлення демонтованої бетонної огорожі й не суперечить закону.

Вирішуючи спір суд першої інстанції не врахував викладене.

Встановлені апеляційним судом факти свідчать про те, що позов є обґрунтованим, однак з підстав окреслених вище він має бути задоволений частково.

Беручи до уваги наведене, районний суд не правильно вирішив справу, а тому рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.307,309,313,314,316,317 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 23.12.2014 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення.

Заявлені позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_1 відновити огорожу території Приватного підприємства "Агро-Дніпро" АДРЕСА_1, шляхом встановлення залізобетонних плит у кількості 18 шт..

В решті заявлених вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства "Агро-Дніпро" судові витрати пов'язані з оплатою судового збору у розмірі - 365 грн. 40 коп..

Рішення судової колегії може бути оскаржене безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: Судді: