Справа 2а-21049/08 Категорія 47
ПОСТАНОВА
Іменем України
24 грудня 2008 року м. Луганськ
Луганський окружний адміністративний суд у складі,
судді Матвєєвої В.В.,
при секретарі: Коробенко Т.М.
За участю сторін:
позивач: не з'явився,
представник відповідача: не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Креміна Луганської області про зобов'язання виплатити підвищення до пенсії дитині війни,-
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2008 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Креміна Луганської області щодо зобов'язання відповідача провести підвищення та виплату пенсії з 01 січня 2008 року.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав заперечення в якому позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в їх задоволенні, та розглянути справу за його відсутності.
Суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач має статус дитини війни, що підтверджується матеріалами справи.
Позивач звертався до управління Пенсійного фонду України в м.Креміна Луганської області з заявою про перерахунок доплати до пенсії за віком як дитині війни.
Відповідач направив позивачу відповідь про відмову у перерахунку та виплаті доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни, оскільки у законодавчому порядку питання визначення величини мінімальної пенсії за віком не вирішено.
Суд вважає, що така відмова у повній мірі не відповідає вимогам закону.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Що стосується вимоги позивача щодо зобов'язання провести підвищення пенсії за період з 01.01.2008 року, то вона є необгрунтованою з наступних підстав.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону до внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких
2
законодавчих актів України» від 28.12.2007р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Відповідач зобовязаний був перерахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії як дитині війни з 22 травня 2008 року з урахуванням прожиткового мінімуму на одну особу , встановленого статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року.
Таким чином, суд вважає, що з 22 травня 2008 року, тобто з моменту прийняття зазначеного рішення Конституційного Суду України, відповідач має підвищіти позивачеві розмір пенсії, як дитині війни, тому вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м.Креміна Луганської області щодо невиплати позивачві підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, незаконною та зобовязати відповідача здійснити виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни з 22 травня 2008 року.
Відповідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене часково на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пропорційно задоволеним вимогам, з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 116, 122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд, Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 19.12.2006 року № 489-V, Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп, Закон України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року,-
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м.Креміна Луганської області щодо невиплати на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії за віком, як дитині війни з 22 травня 2008 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Креміна Луганської області здійснити виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 22 травня 2008 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1 грн. 70 коп.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.