22-ц/775/323/2015(м)

263/10024/14-ц

Категорія 27 Головуючий у 1-й інстанції Кулик С.В.

Суддя-доповідач Мироненко І.П.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

26 березня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Мироненко І.П.

суддів Осипчук О.В., Зайцевої С.А.

при секретарі Городовенко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 січня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів,-

в с т а н о в и л а:

26 вересня 2014 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що 16 червня 2004 року між ним та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір позики на суму 41 000 доларів на строк до 31 грудня 2009 року. За рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 07 листопада 2013 року з відповідача на його користь було стягнуто суму боргу за курсом НБУ в розмірі 327 713 грн., 3% річних від простроченої суми станом на 17 грудня 2012 року в розмірі 29 144 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3065 грн. 63 коп., а всього 359 922 грн. 63 коп.

В ході виконання судового рішення відповідачем 29 квітня 2014 року було погашено 80 000 грн.. В подальшому в рахунок погашення боргу в сумі 229 922 грн. 23 коп. на підставі мирової угоди у виконавчому провадженні, яка була затверджена ухвалою Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 12 серпня 2014 року, відповідач передав нежитлове приміщення. Залишок боргу у сумі 50 000 грн. відповідач передав 05 вересня 2014 року.

Обґрунтовуючи позов ч.2 ст.625 ЦК України, позивач, просив стягнути 3% річних: за прострочення виконання зобов'язання за договором позики за період з 18 грудня 2012 року по день ухвалення рішення суду 07 листопада 2013 року та у зв'язку з тривалим невиконанням рішення суду за період з 08 листопада 2013 року по 05 вересня 2014 року, з урахуванням сум часткового погашення. Крім того, інфляційне збільшення суми боргу стягнутої за рішенням суду за період з 08 листопада 2013 року по 12 серпня 2014 року, з урахуванням сум часткового погашення. Відповідного до наведених розрахунків всього просив стягнути з ОСОБА_3 1095, 21 доларів США та 42 318 грн. 26 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 570 грн. 18 коп.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 січня 2015 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2, посилаючись на необґрунтованість рішення суду, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до положень ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу за відсутності відповідача ОСОБА_3, який надав відповідну заяву.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_2, заперечення представника відповідача ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відмовлячи в задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання, які були у відповідача перед позивачем за договором позики, виконані, що підтверджується укладеною між сторонами мировою угодою, а отже, не має підстав для стягнення нарахувань, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України у зв'язку з простроченням виконання зобов'язань.

Проте, повністю погодитись з такими висновками суду колегія суддів не може виходячи з наступного.

Як встановлено судом, 16 червня 2004 року між сторонами був укладений договір позики за умовами якого ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 41 000 доларів США на строк до 31 грудня 2009 року.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 07 листопада 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 09 січня 2014 року, з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 було стягнуто заборгованість за договором позики за курсом НБУ в розмірі 327 713 грн.; 3% річних від простроченої суми станом на 17 грудня 2012 року в розмірі 29 144 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 3065 грн. 63 коп., а всього 359 922 грн. 22 коп.

07 лютого 2014 року постановою державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції на підставі, виданого Жовтневим районним судом м.Маріуполя, виконавчого листа №2/263/533/2013 від 07 листопада 2013 року, було відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суми боргу за договором позики на загальну суму 359 922 грн.

В ході примусового виконання судового рішення між позивачем та відповідачем було укладено мирову угоду, затверджену ухвалою Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 12 серпня 2014 року. Відповідно до умов якої, відповідач у рахунок частки боргу в розмірі 229 922 грн. 63 коп. зобов'язався передати позивачу нежитлове приміщення АДРЕСА_1 та сплатити залишок боргу в розмірі 50 000 грн.

Ухвала Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 12 серпня 2014 року набрала законної сили, в установленому законом порядку не скасована. Умови мирової угоди виконанні, що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що в разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01 жовтня 2014 року №6-113цс14, яка згідно зі ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Відмовляючи в задоволені позову в частині стягнення 3% річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання за рішенням суду та інфляційних втрат, суд першої інстанції вірно виходив з того, що мирова угода була укладена сторонами саме з метою виконання у добровільному порядку рішення суду на основі взаємних поступок. До підписання мирової угоди позивач будь-яких претензій до ОСОБА_3 не пред'являв, а після її підписання і виконання сторони, згідно п.8 мирової угоди домовились, що ОСОБА_2 не матиме жодних грошових претензій до відповідача по виконавчому листу №2/263/533/2013, виданому 04 лютого 2014 року Жовтневим районним судом м.Маріуполя.

При цьому, посилання позивача на те, що домовленість про відсутність претензій до відповідача стосується лише виконання по виконавчому листу за рішенням суду є безпідставними, адже в розумінні положень ст.625 ЦК України, 3% річних та інфляційне збільшення суми боргу нараховуються саме у зв'язку з неналежним виконанням.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для нарахування інфляційного збільшення, колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу, тому як судовим рішенням сума боргу була стягнута в національній грошовій одиниці - гривні. Проте, вони не призвели до неправильного вирішення справи.

Що стосується рішення в частині стягнення 3% річних за прострочення виконання зобов'язання за договором позики за період з 18 грудня 2012 року по день ухвалення рішення суду 07 листопада 2013 року, то колегія суддів вважає, що воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Рішенням суду від 07 листопада 2013 року встановлено, що відповідач ОСОБА_3 прострочив виконання зобов'язання за договором позики, а тому позивач мав право вимагати нарахування 3% річних від простроченої суми. Період з 18 грудня 2012 року по 07 листопада 2013 року рішенням суду не охоплювався і позивач від реалізації свого права на стягнення цих сум не відмовлявся.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні справи щодо стягнення 3% річних від простроченої суми за договором позики неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цій частині, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про стягнення з відповідача ОСОБА_3 3% річних в розмірі 25 799 грн. 87 коп. (41000 доларів США х 3% : 100 : 365 днів х 325 днів прострочення =1095,21 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 26 березня 2015 року становить 25 799,87 грн.).

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 підлягає стягненню пропорційно задоволеним вимогам судовий збір в розмірі 216 грн. 67 коп.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,-

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 січня 2015 року в частині відмови у стягненні 3% річних від простроченої суми за договором позики від 16 червня 2004 року, скасувати.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3% річних від простроченої суми за договором позики від 16 червня 2004 року в розмірі 25 799 (двадцять п'ять тисяч сімсот дев'яносто дев'ять) грн. 87 коп. та судовий збір в розмірі 216 (двісті шістнадцять) грн. 67 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: