УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2015 р.Справа № 820/20590/14

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Курило Л.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чернігівської митниці Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2015р. по справі № 820/20590/14

за позовом Приватного підприємства "Альватрейдінг"

до Чернігівської митниці Міндоходів

про визнання незаконним, скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Альватрейдінг" (далі - позивач, ПП "Альватрейдінг"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чернігівської митниці Міндоходів (далі - відповідач, Чернігівська митниця), в якому, з урахуванням уточнень, просив суд:

- визнати незаконним та скасувати Рішення Чернігівської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №102000003/000058/2 від 04 грудня 2014 року;

- визнати незаконною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №102110000/2014/00111 Чернігівської митниці Міндоходів.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2015 р. адміністративний позов Приватного підприємства "Альватрейдінг" - задоволено частково.

Скасовано Рішення Чернігівської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №102000003/2014/000058/2 від 04 грудня 2014 року.

Скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №102110000/2014/00111 Чернігівської митниці Міндоходів.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Альватрейдінг" (код ЄДРПОУ 39334823) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 219,24 грн. (двісті дев'ятнадцять гривень 24 копійки).

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що 22.09.2014 року між Приватним підприємством "Альватрейдінг" (в якості Покупця) та CHANGXING KINGKE IMPORT&EXPORT CO., LTD (в якості Постачальника) укладено Контракт № ALK22/09/14, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити покупцю товари в асортименті, а покупець зобов'язався оплатити товар згідно з умовами даного контракту.

Відповідно до статей 2, 3, 4 Контракту № ALK22/09/14 від 22.09.2014 року загальна кількість і асортимент товару, що підлягає поставці, складається з товарних партій, кількість яких визначається у рахунку-фактурі на кожну партію товару. Поставка товару здійснюється у повній відповідності з "Інкотермс 2010". Умови поставки для кожної окремої партії товару визначаються і узгоджуються Сторонами в рахунку-фактурі. Ціна за одиницю товару узгоджується та установлюється в рахунку-фактурі на кожну окрему партію товару. Валютою контракту є долар США.

На виконання умов контракту №ALK22/09/14 від 22.09.2014 року на митну територію України відповідно до Інвойсу №ALK200240 від 24.10.2014 року було ввезено товар "запасні частини для велосипедів" за базисом поставки CFR Одеса (вартість і фрахт) "Інкотермс 2010", одержувачем якого є позивач.

З метою митного оформлення вказаного товару, 04.12.2014 року декларантом Приватного підприємства "Альватрейдінг" подано до Чернігівської митниці Міндоходів митну декларацію за формою МД-2 №102110000/2014/028281 від 04.12.2014 р., якою задекларував імпорт запасних частин для велосипедів на загальну митну вартість 30199,20 доларів США.

Разом з митною декларацією позивачем подано пакет товаросупровідних та комерційних документів.

Митна вартість товару заявлена позивачем за основним методом, тобто за ціною контракту.

Розрахована декларантом митна вартість товару згідно з наданими документами становить 30199,20 доларів США (458593,65 грн.) за 35620,00 кг (нетто) товару, в тому числі у вартість входить і оплата транспортних послуг на умовах CFR Одеса (вартість і фрахт) "Інкотермс 2010".

Митний орган не погодився з такою вартістю товару та прийняв рішення про коригування вартості товарів №102000003/000058/2 від 04.12.2014 року, яким підвищив митну вартість товару до 67500,69 доларів США, що збільшило вартість за одиницю митного оформлення та загальну митну вартість товару.

Також Чернігівською митницею Міндоходів 04.12.2014 року складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №102110000/2014/00111.

Не погодившись з прийнятими рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови Митниці, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування рішення про коригування митної вартості товарів №102000003/000058/2 від 04 грудня 2014 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №102110000/2014/00111, суд першої інстанції виходив з того, що вони є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 7 Митного кодексу України (далі - МК України) митні органи визначено як спеціально уповноважений орган виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено її безпосереднє здійснення.

Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтями 51, 52 МК України визначення митної вартості під час її декларування віднесено до компетенції декларанта. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість або приймає письмове рішення про її коригування.

Частинами 4 та 5 ст. 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

В силу ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу ч. 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Матеріалами справи підтверджено, що норми ч. 1 та 2 ст. 53 МК України позивачем виконано у повному обсязі.

Так, для митного оформлення позивачем подано весь пакет товаросупровідних та комерційних документів, а саме: Контракт №ALK22/09/14 від 22.09.2014 року; Додаткову угоду до Контракту №ALK22/09/14 від 22.09.2014 р. від 10 жовтня 2014 року; Міжнародну товарно-транспортну накладну №024189 від 03.12.2014 року; Коносамент ВSG14100308А від 24.10.2014 року; Калькуляцію № ALK200240/5 від 10.11.2014 року; Інвойс № ALK200240 від 24.10.2014 року; Пакувальний лист до інвойсу №ALK200240 від 24.10.2014 року; Акт про зважування вантажів №WGT062755 від 02.12.2014 року; Акт про зважування вантажів №WGT062758 від 02.12.2014 року; Видаткову накладну №ALK200240/3 від 28.10.2014 року; Відвантажувальну специфікацію №ALK200240/1 від 26.10.2014 року; Звіт про оцінку майна №04-04/04/01 від 04.12.2014 року; Лист №1.12/1 від 01 грудня 2014 року; Лист №1.12/2 від 01 грудня 2014 року; Лист №3.12 від 03 грудня 2014 року; Лист №ALK5010/200240 від 10 листопада 2014 року; Лист №ALK5011/200240 від 11 листопада 2014 року; Лист №ALK5012/200240 від 12 листопада 2014 року; Лист №ALK5112/200240 від 12 листопада 2014 року; Копію митної декларації країни відправлення 223120140820451155 від 24.10.2014 року; Прайс-лист №ALK410 від 04 жовтня 2014 року.

Митна вартість товарів була заявлена позивачем за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Частиною 3 ст. 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В ході митного оформлення товару посадовою особою Чернігівської митниці витребувані документи для визначення митної вартості товару згідно з ст. 53 Митного кодексу України.

На виконання вимог відповідача, додатково позивачем було подано прайс-лист виробника HEBEI CHIJIU BICYCLE PARTS CO., LTD.

Отже, позивачем було надано митному органу всі документи, що підтверджували заявлену митну вартість.

Щодо посилань Чернігівської митниці на ту обставину, що ПП "Альватрейдінг" заявлені не повні відомості про митну вартість товару, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме непідтверджені складові митної вартості, що передбачені умовами поставки CFR, колегія суддів зауважує на таке.

Відповідно до Інкотермс - 2010 (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року), CFR (Cost and Freight) - "Вартість і фрахт" означає, що продавець зобов'язаний сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, однак ризик втрати або ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. За умовами CFR на продавця покладаються обов'язки щодо митного очищення товару для експорту.

Отже, поставка товару на умовах CFR (вартість і фрахт) зобов'язує продавця оплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення.

Як вбачається з інвойсу №АLК200240 від 24.10.2014 р., відповідно до якого відбулася поставка товару, товар поставлявся за базисом поставки CFR Одеса (вартість і фрахт) "Інкотермс 2010".

Поставка товару на умовах CFR Одеса (вартість і фрахт) "Інкотермс 2010" передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару, а саме перевезення товару до порту призначення (фрахт). Вказана обставина підтверджується листом СHANGXING KINGKE IMPORT&ЕХРОRТ СО.,LTD №АLК5010/200240 від 10.11.2014 року, в якому зазначено, що вартість морського перевезення включена до ціни товару, вказаної у інвойсі №АLК200240 від 24.10.2014 р. Також про включення до ціни товару вартості фрахту свідчить і калькуляція, надана СHANGXING KINGKE IMPORT&ЕХРОRТ СО.,LTD 10.11.2014 року за №АLК200240/5.

Також, оскільки умови поставки за базисом CFR (вартість і фрахт) "Інкотермс 2010" не передбачають обов'язку страхування товару, СHANGXING KINGKE IMPORT&ЕХРОRТ СО.,LTD як постачальником не здійснювалося морське страхування товару від ризику загибелі або пошкодження під час перевезення, що підтверджується повідомленням СHANGXING KINGKE IMPORT&ЕХРОRТ СО.,LTD №АLК 5012/200240 від 12.11.2014 року, яким ПП "Альватрейдінг" було повідомлено, що у відношенні до товарів, відвантажених за інвойсом №АLК200240 від 24.10.2014 року, в контейнерах GESU4375289, ЕСМU9306010, страхування вантажу не здійснювалося.

Тобто, додаткових витрат, які б могли вплинути на митну вартість товару, ПП "Альватрейдінг" не понесло.

Отже, враховуючи вказані обставини, для цілей визначення митної вартості товару, поставленого відповідно до умов Контракту №АLК22/09/14 від 22.09.2014 року за інвойсом №АLК200240 від 24.10.2014 року, такі складові митної вартості товару, який було поставлено, як витрати на транспортування, навантаження/вивантаження та страхування не потребують додаткового підтвердження та коригування.

Щодо доводів відповідача про те, що відповідно до доповнення №1 від 10.10.2014р. до Контракту №ALK22/09/14 від 22.09.2014 р. відправником вантажу виступає HEBEI CHIJIU BICYCLE PARTS CO., LTD, в той же час відповідно до коносаменту від 24.10.2014 №BSG14100308А та рахунку-фактури від 24.10.2014 №ALK200240 фактичне відправлення здійснено TIANJIN TEXTILE GROUP IMPORT AND EXPORT INC, колегія суддів зауважує на таке.

Питання поставки товару регулюється зовнішньоекономічним Контрактом №ALK22/09/14 від 22.09.2014 року, відповідно до статті 3 якого умови поставки для кожної партії товару визначаються і узгоджуються Сторонами в рахунку-фактурі.

Також, необхідно врахувати той факт, що поставка товару здійснювалася на умовах CFR Одеса (вартість і фрахт) "Інкотермс 2010", відповідно до яких вартість фрахту сплачується постачальником і включається до ціни товару, заміна вантажовідправника не впливає на формування цінової політики щодо поставки.

Отже, вказане Чернігівською митницею Міндоходів зауваження не може бути підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які було поставлено за умовами Контракту №ALK22/09/14 від 22.09.2014 року, оскільки зазначені обставини не впливають на митну вартість товару.

Стосовно посилання відповідача на той факт, що звіт про оцінку майна №04-04/04/01 від 04.12.2014 року не містить інформації про ціноутворення ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, що імпортуються на митну територію України, колегія суддів зауважує на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" №2658-ІІІ від 12.07.2001 р., оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Колегія суддів зазначає, що висновок експерта по своїй суті є лише результатом практичної діяльності фахівця - оцінювача щодо визначення вартості об'єкта оцінювання, тому він не може містити інформацію про ціноутворення, адже вказані дії знаходяться поза межами професійної діяльності фахівця оцінювача.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що вказані відповідачем обставини не впливають на визначення складових митної вартості товарів. Відповідачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач в поданих документах зазначив не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або, що надані митному органу документи містили розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Крім того, колегія суддів зазначає на те, що право на витребування додаткових документів виникає у митного органу лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, підстав для якого в даному випадку не встановлено.

Також, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання всіх вимог щодо застосування митного законодавства.

Відповідачем не доведено наявності обґрунтованого сумніву щодо заявленої митної вартості товару та необхідності надання декларантом додаткових документів, а також необґрунтована неможливість застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Натомість, як вже було зазначено, при здійсненні митного оформлення товару позивачем були надані всі передбачені чинним законодавством документи, необхідні для митного оформлення товару за ціною договору, і дотримані всі умови, визначені ст. 53 Митного кодексу України.

Відповідно до ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з ч. 4 та 5 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 22 ст. 58 МК України банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару, повинні містити реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Колегія суддів зазначає, що подані при митному оформленні платіжні документи надають можливість в повній мірі ідентифікувати товар вказаний в таких документах з оцінюваним товаром, що ввозився на виконання контракту № ALK22/09/14 від 22.09.2014 року.

Подані позивачем документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК.

Крім того, необхідно зауважити на те, що згідно з ст. 5 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених цим законом, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Інших переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не надано.

Щодо посилань відповідача на те, що згідно з інформацією спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України найменша митна вартість товару на ідентичний товар значно перевищує заявлену декларантом, колегія суддів зазначає, що митний орган при здійсненні митного контролю має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Митним кодексом України передбачено можливість проводити митний контроль із застосуванням єдиної з митними органами інформаційно-телекомунікаційної системи (ч. 4 ст. 319 Митного кодексу України). Але, у ЦБД ЄАІС ДМСУ МД (РКМВ) відсутня інформації про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо характеристики товарів та методів її визначення, а відповідно інформація з вказаної бази не може бути домінуючою обставиною, яка впливає на прийняття таких рішень митним органом.

Також, Митним кодексом України надано право відповідачу з метою встановити характеристики, визначальні для перевірки задекларованої митної вартості товарів у рамках процедури митного контролю та митного оформлення, проводити відповідні дослідження (аналіз, експертизи) товарів і саме на підставі таких досліджень визначити митну вартість поставленого товару. В ході розгляду справи відповідач не надавав доказів, які свідчать про використання своїх повноважень, передбачених у главі 50 Митного кодексу України "Митні експертизи".

Також митний орган не довів і неможливості застосування попередніх методів для визначення митної вартості.

Визначивши митну вартість за резервним методом без послідовного застосування попередніх, митний орган виходив з неможливості послідовного застосування попередніх методів визначення митної вартості у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, основи для віднімання (додавання) вартості, не зазначаючи будь-якого обґрунтування неможливості їх застосування в рішенні про визначення митної вартості товарів.

Вказане свідчить про те, що коригування митної вартості названого товару відповідачем за резервним методом проведене з порушенням вимог Митного кодексу України, тобто, не на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Чернігівською митницею не доведено правомірності своїх рішень, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо їх скасування.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконними Рішення Чернігівської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №102000003/2014/000058/2 від 04.12.2014 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №102110000/2014/00111, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги про визнання незаконними та скасування рішення суб'єкта владних повноважень є однорідними позовними вимогами та передбачають один і той самий спосіб захисту прав позивача. Суд звернув увагу на те, що поняття скасування рішення передбачає, тим самим, визнання його незаконним.

Отже, щодо позовних вимог про визнання незаконними Рішення Чернігівської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №102000003/2014/000058/2 від 04.12.2014 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №102110000/2014/00111 Чернігівської митниці Міндоходів необхідно відмовити, оскільки дана позовна вимога є похідною.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зауважує на той факт, що ані позивачем, ані відповідачем постанова суду в цій частині в апеляційному порядку оскаржена не була.

Згідно з ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Виходячи з вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Чернігівської митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2015р. по справі № 820/20590/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя П'янова Я.В.

Судді Курило Л.В. Чалий І.С.