справа № 179/327/15-ц

провадження № 2/179/232/15

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________________________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2015 р. Магдалинівський районний суд

Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді - Новік Д.І.

за участю: секретаря судового засідання - Кривошлик І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача про визнання договору купівлі-продажу дійсним та про визнання за ним права власності на домоволодіння та приватизовану присадибну земельну ділянку, посилаючись на те, що навесні 2013 року йому стало відомо, що ОСОБА_3 має намір продати домоволодіння з присадибною земельною ділянкою площею 0,534 га, розташоване по АДРЕСА_1, які належать їй на праві приватної власності та підтверджується виготовленою на її ім'я технічною документацією, в зв'язку з чим, 08 березня 2013 року він уклав із ОСОБА_3 угоду купівлі-продажу належного їй на праві приватної власності житлового будинку з господарськими спорудами та приватизованої земельної ділянки, на якій він розміщений, розташованого по АДРЕСА_1, при цьому вони досягли домовленості щодо всіх належних умов купівлі-продажу даного домоволодіння та присадибної земельної ділянки, зокрема, щодо ціни, передачі житла у власність, виготовлення документів на домоволодіння та присадибну земельну ділянку, оформлення договору в нотаріальній конторі за спільні кошти. На підтвердження укладеної угоди 08 березня 2013 року ним було сплачено ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 80 000 гривень, про що свідчить розписка, написана особисто ОСОБА_3. Після сплати ним грошей, він від ОСОБА_3 отримав ключі і документи на належне їй домоволодіння та земельну ділянку, зробив у ньому ремонт та став в ньому проживати, зареєструвавшись за вказаною адресою, безперешкодно користуватись присадибною земельною ділянкою, обробляючи її, однак до цього часу ОСОБА_3 договір купівлі-продажу належним чином не оформила, так як працює і постійно зайнята на роботі, а у вихідний день нотаріус не працює, перебуває в скрутному матеріальному стані та після продажу будинку переїхала на постійне місце проживання до іншої місцевості, в зв'язку з чим, не може з'явитись до нотаріальної контори для оформлення належним чином договору купівлі-продажу домоволодіння та вважає, що право власності на належне їй домоволодіння і присадибну земельну ділянку, після сплати їй грошей перейшло до нього. Позивач вважає, що зі своєї сторони він виконав всі покладені на нього обов'язки згідно домовленості (договору купівлі-продажу) - сплатив всю обумовлену суму вартості домоволодіння та земельною ділянки, безперешкодно користується будинком та земельною ділянкою, а у зв'язку з неможливістю ОСОБА_3 з'явитись до нотаріуса неможливо виконати вимоги ст. 209 ЦК України щодо обов'язкового нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу домоволодіння, при цьому відповідач не заперечує, що договір купівлі-продажу нерухомого майна між ними укладено, однак нотаріально його посвідчити не має можливості, тому він звернувся з даним позовом до суду.

Представник позивач - ОСОБА_4, що діє на підставі договору про надання послуг представництва від 27 листопада 2014 року (а.с. 14), будучи належним чином повідомленим про час та місце слухання справи, в судове засідання не з'явився, до суду надав заяву (а.с. 17), згідно якої просить справу розглянути в його відсутність, підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Відповідач, будучи належними чином повідомленою про час та місце слухання справи, в судове засідання не з'явилась, до суду надала заяву (а.с. 18), згідно якої просить справу розглянути в її відсутність, позов визнає повністю та не заперечує щодо його задоволення.

З цих підстав суд вважає можливим ухвалити судове рішення, згідно ст. 174 ЦПК України, а також відповідно до ст. 197 ЦПК України без фіксування судового процесу технічними засобами.

Суд, вивчивши матеріали справи та надані докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, що навесні 2013 року позивачу ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 3) стало відомо, що відповідач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 4, 19) має намір продати домоволодіння з присадибною земельною ділянкою площею 0,534 га, розташоване по АДРЕСА_1, які належать їй на праві приватної власності та підтверджується виготовленою на її ім'я технічною документацією (а.с. 6-9, 10, 11, 12), в зв'язку з чим, 08 березня 2013 року позивач уклав із відповідачкою угоду купівлі-продажу належного останній на праві приватної власності житлового будинку з господарськими спорудами та приватизованої земельної ділянки, на якій він розміщений, розташованого по АДРЕСА_1, при цьому сторони угоди досягли домовленості щодо всіх належних умов купівлі-продажу даного домоволодіння та присадибної земельної ділянки, зокрема, щодо ціни, передачі житла у власність, виготовлення документів на домоволодіння та присадибну земельну ділянку, оформлення договору в нотаріальній конторі за спільні кошти.

На підтвердження укладеної угоди 08 березня 2013 року позивачем було сплачено відповідачу ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 80 000 гривень, про що свідчить розписка, написана особисто ОСОБА_3 (а.с. 5).

Після сплати грошей, позивач від ОСОБА_3 отримав ключі і документи на належне їй домоволодіння та земельну ділянку, зробив у ньому ремонт та став в ньому проживати, зареєструвавшись за вказаною адресою, безперешкодно користуватись присадибною земельною ділянкою, обробляючи її, однак до цього часу ОСОБА_3 договір купівлі-продажу належним чином не оформила, так як працює і постійно зайнята на роботі, а у вихідний день нотаріус не працює, перебуває в скрутному матеріальному стані та після продажу будинку переїхала на постійне місце проживання до іншої місцевості, в зв'язку з чим, не може з'явитись до нотаріальної контори для оформлення належним чином договору купівлі-продажу домоволодіння та вважає, що право власності на належне їй домоволодіння і присадибну земельну ділянку, після сплати їй грошей перейшло до позивача (а.с. 18).

Позивач вважає, що зі своєї сторони він виконав всі покладені на нього обов'язки згідно домовленості (договору купівлі-продажу) - сплатив всю обумовлену суму вартості домоволодіння та земельною ділянки, безперешкодно користується будинком та земельною ділянкою, а у зв'язку з неможливістю ОСОБА_3 з'явитись до нотаріуса неможливо виконати вимоги ст. 209 ЦК України щодо обов'язкового нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу домоволодіння, при цьому відповідач не заперечує, що договір купівлі-продажу нерухомого майна між ними укладено, однак нотаріально його посвідчити не має можливості, тому позивач звернувся з даним позовом до суду (а.с. 1, 2).

У відповідності зі ст. 41 Конституції України кожний має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності здобувається в порядку, визначеному законом.

Згідно вимог ст. 207 ЦК України, передбачено спрощену форму укладення правочинів, де правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.

Згідно ст. 209 ЦК України /Нотаріальне посвідчення правочину/, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом, або домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами. І відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» у зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених ст.ст. 218, 220 ЦК України.

З 01 січня 2013р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та інших законодавчих актів», яким ч. 3 ст. 640 ЦК України викладено в новій редакції, згідно з якою договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним із дня такого посвідчення, а з ч. 2 ст. 657 ЦК України виключено слова «та державної реєстрації».

З цього часу не передбачено державної реєстрації правочину про відчуження нерухомого майна, що співпадає з думкою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ викладеною у своєму листі «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» від 28.01.2013 р. № 24-150/0/4-13.

Таким чином, із зазначеної дати скасовується обов'язок здійснювати державну реєстрацію відповідного договору купівлі-продажу після його нотаріального посвідчення, а тому розглядаючи питання про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним, суд виходить з положень ч. 2 ст. 220 ЦК України.

У відповідності до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом, при цьому право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Відповідно до ст. 120 Земельного Кодексу України та ст. 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах встановлених договором, при цьому якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідною для їх обслуговування.

Згідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Згідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до ст. ст. 18, 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004р. № 1952-IV, підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, є рішення суду, що набрало законної сили.

В судовому засіданні беззаперечно встановлено факт неможливості нотаріального оформлення угоди купівлі-продажу нерухомого майна.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Також враховується диспозиція ст.ст. 58, 59 ЦПК України про належність та допустимість доказів.

Таким чином, з урахуванням визнання позову відповідачем, враховуючи, що сторони домовились щодо істотних умов договору купівлі-продажу та відбулось повне його виконання, але неможливо нотаріально посвідчити договір, позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу дійсним обґрунтовані та знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, тому суд вважає, що є всі законні підстави задовольнити позов, оскільки згідно ч.4 ст.174 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Дане рішення суд ухвалює в рамках заявлених позивачем вимог і на підставі наданих доказів (ст.ст. 57-66 ЦПК України).

На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 3, 5-8, 10, 11, 57-66, 174, 197, 208-210, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 207, 209, 218-220, 328, 334, 377, 640, 655, 657 ЦК України, ст. 120 Земельного Кодексу України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити.

Договір купівлі-продажу домоволодіння - житлового будинку з господарськими спорудами та приватизованої присадибної земельної ділянки площею 0,534 га в АДРЕСА_1, укладений 08 березня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - визнати дійсним.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на домоволодіння - житловий будинок з господарськими спорудами та приватизованою присадибною земельною ділянкою площею 0,534 га в АДРЕСА_1, яке складається з будинку (літ. А в технічному паспорті), прибудови (літ. а), літньої кухні (літ. Б),, сараїв (літ. В, Г, Е, З), погріба з шийкою (літ. Д, ПГ), уборної (літ. Ж), колонки (літ. К), огорожі (№ 1-5).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а у разі проголошення рішення у відсутності особи, яка брала участь у справі, але не була присутня у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий суддя Новік Д.І.