ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2015 року Справа № 876/11545/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В.,

Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року у справі №813/6785/14 за позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України, третя особа Державна казначейська служба України про визнання протиправною бездіяльності, стягнення страхової суми,-

В С Т А Н О В И В:

03.10.2014р. ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Державної фіскальної служби України, третя особа Державна казначейська служба України, просив визнати бездіяльність відповідача щодо не укладення договору на страхування посадових осіб контролюючих органів протиправною та такою, що порушує права та стягнути з відповідача страхову суму в розмірі 52 509,60 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що під час роботи в органах податкової служби ним отримано третю групу інвалідності загального захворювання та визначено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 40%. При зверненні із заявою про виплату страхової суми ОСОБА_2 повідомлено, що договір страхування посадових осіб контролюючих органів Міндоходів України та будь-якою страховою компанією, всупереч вимог ст.347 ПК України та Порядку та умов обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби протягом 2013 та 2014 року не укладався. Діючим законодавством встановлено здійснення страхових виплат за рахунок державного бюджету, однак відповідачем обов'язку по виплаті страхових сум не виконано.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, представник відповідача щодо апеляційної скарги заперечила, просила залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги та пояснення сторін в їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з 11.04.1995р. зарахований у Державну податкову службу. З 31.01.2012р. - в Державній податковій службі у Львівській області.

Станом на 14.03.2013р. працював заступником начальника відділу місцевих, ресурсних, рентних та неподаткових платежів управління оподаткування юридичних осіб ДПС у Львівській області, що підтверджується Довідкою ГУ Міндоходів у Львівській області від 08.08.2013р. З 29.05.2013р. у зв'язку з реорганізацією ДПС у Львівській області, переведений на посаду начальника відділу місцевих податків і зборів, плати за землю (а.с.9).

Згідно з довідкою Сихівської міжрайонної МСЕК серії 10 ААБ №141871 від 14.03.13р. та довідкою серії 10 ААБ № 690983 від 26.03.2014р. позивачу до 13.03.2016р. встановлена 3 група інвалідності загального захворювання (а.с.7, 13).

Довідкою Сихівської міжрайонної МСЕК від 14.03.2013р. серія ЛВА-2 № 027138 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги, ОСОБА_2 встановлено ступінь втрати професійної працездатності 40% (а.с.8).

На підставі цього позивач звернувся за погодженням заяви на виплату страхової суми до ГУ Міндоходів у Львівській області, форма якої передбачена Додатком №2 до Порядку та умов обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби (а.с.6).

15.04.2014р. ОСОБА_2 подав вищезгадану заяву з відповідними документами у Міністерство доходів і зборів України щодо виплати страхової суми, проте отримав лист-відповідь від 15.05.2014р., в якому повідомлено, що договір страхування між Міндоходів та будь-якою страховою компанією у 2013 та 2014 роках не укладався (а.с.10).

Вказане стало підставою звернення ОСОБА_2 із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст.347 Податкового кодексу України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі-ПК України), посадові особи органів державної податкової служби підлягають обов'язковому державному особистому страхуванню за рахунок коштів державного бюджету на випадок загибелі або смерті на суму десятирічної заробітної плати за останньою посадою, а у разі поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися у зв'язку з виконанням службових обов'язків, - у розмірі від шестимісячної до п'ятирічної заробітної плати за останньою посадою (залежно від ступеня втрати працездатності).

Порядок та умови страхування посадових осіб органів державної податкової служби встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.1994р. №349 затверджено Порядок та умови обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби (далі - Порядок).

Відповідно до п.1 Порядку обов'язкове державне особисте страхування (далі - обов'язкове страхування) посадових осіб органів державної податкової служби здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Обов'язковому державному особистому страхуванню підлягають посадові особи органів державної податкової служби (далі - застраховані).

Пунктом 3 Порядку встановлено, що страхові платежі сплачуються Державною податковою службою (далі - страхувальник) до 25 числа кожного місяця у розмірі 0,25 відсотків фонду оплати праці, включаючи встановлені чинним законодавством доплати та надбавки застрахованих минулого місяця. Облік надходжень страхових платежів і виплат страхових сум повинен вестися окремо від надходжень і виплат за іншими видами страхування. Витрати страховика на здійснення страхування становлять не більше 6 відсотків страхових платежів.

Проведення обов'язкового страхування здійснюється страховиком, який одержав відповідну ліцензію в Нацкомфінпослуг і визначений за погодженням з страхувальником.

Пунктом 4 Порядку передбачено, що страхові платежі, не використані в поточному році на виплату страхових см, зараховуються до чергових платежів, а кошти, яких не вистачає на виплату страхових сум, доплачуються страхувальником.

Згідно з п.п «б» п.5 Порядку страховик виплачує страхові суми у разі втрати застрахованим працездатності в результаті поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися під час виконання службових обов'язків, - у розмірі, що залежить від ступеня втрати працездатності, який визначається у відсотковому відношенні до суми п'ятирічної заробітної плати за останньою посадою, яку він займав до встановлення втрати працездатності, але не може бути меншим шестимісячної заробітної плати за зазначеною посадою.

Відповідно до п.11 Порядку, для вирішення питання про виплату страхової суми у випадках, передбачених пунктом 5 цього Порядку та умов, застрахований або його спадкоємець оформляють у відповідному органі державної податкової служби та подають страховику заяву за встановленою формою (додаток № 2), а також пред'являють документ, що засвідчує особу.

Крім цього, у разі втрати застрахованим працездатності подається копія довідки медико-соціальної експертної комісії про ступінь втрати працездатності, засвідчена в нотаріальному порядку.

Як підтверджено наявною в матеріалах справи заявою ОСОБА_2 на виплату страхової суми, форма якої передбачена вищевказаним Додатком №2, така 08.08.2013р. підписана керівником ГУ Міндоходів у Львівській області та скріплена печаткою, містить інформацію, що страхова подія настала під час виконання службових обов'язків із зазначенням місячної заробітної плати застрахованого за останньою посадою (а.с.6).

При цьому колегія суддів вважає за необхідне вказати, що в матеріалах справи відсутні відомості про відкликання Головним управлінням Міндоходів у Львівській області свого погодження про те, що страхова подія щодо позивача настала під час виконання позивачем службових обов'язків, про що зазначено у заяві на виплату страхової суми від 08.08.2013р.

Слід зауважити, що разом із вказаною заявою позивачем подано Довідку серії ЛВА-2 №027138 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги (а.с.8), форма якої та Інструкція щодо порядку її заповнення затверджені Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 30.07.2012р. № 577.

Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №158/o «Довідка про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках», форма №158/о заповнюється щодо хворих, які підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню у разі втрати ними працездатності в результаті поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, що сталися при виконанні службових обов'язків.

У формі №158/о зазначається кожний хворий, який звернувся до МСЕК для визначення ступеня втрати працездатності в результаті поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності, що настала внаслідок виконання службових обов'язків (п.4 Інструкції).

Відповідно до п.345.1 ст.345 ПК України держава гарантує захист життя, здоров'я, честі, гідності та майна посадових осіб органів державної податкової служби та членів їхніх сімей від злочинних посягань та інших протиправних дій.

Аналізуючи норми чинного законодавства та встановлені обставини у справі колегія суддів приходить до висновку, що втрата працездатності позивача знаходиться у причино-наслідковому зв'язку з захворюванням, що сталося при виконання ним службових обов'язків, що підтверджено висновком експертної комісії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014р. №160 утворено Державну фіскальну службу як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення. (а.с.27).

Згідно з п.7 ст.5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2011р. № 3166-VI Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, щодо яких набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про їх припинення, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах компетенції до завершення здійснення заходів з утворення міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, до якого переходять повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що припиняється, та можливості забезпечення здійснення ним цих функцій і повноважень, про що видається відповідний акт Кабінету Міністрів України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.07.2014р. №651-р підтримано пропозицію Голови Державної фіскальної служби про завершення здійснення заходів з утворення зазначеної Служби та можливість виконання нею функцій і повноважень Міністерства доходів і зборів України (а.с.35).

З огляду на вказане, оскільки законодавством встановлено здійснення страхових виплат за рахунок бюджету та враховуючи невиконання суб'єктом владних повноважень, яким є ДФС України, обов'язку проведення таких виплат, колегія суддів приходить до висновку про недопустимість порушення права позивача на отримання відповідної страхової суми при втраті працездатності в результаті захворювання (інвалідності), що настало внаслідок виконання службових обов'язків, з причин нереалізації встановленого порядку, а тому не укладення відповідачем як страховиком договору страхування, не позбавляє його обов'язку здійснити страхові виплати на користь позивача.

Порядком №349 встановлено необхідність визначення страхової суми виходячи із заробітної плати, яку отримував застрахований за останньою посадою, яку він займав до встановлення втрати працездатності, тобто до втрати працездатності у зв'язку із встановленням інвалідності.

Таким чином, сума страхової виплати визначається виходячи із заробітної плати позивача за займаною посадою на час встановлення інвалідності - 14.03.2013р.

Відповідно до Довідки від 08.08.2013р. заробітна плата ОСОБА_2 станом на 14.03.2013р. становила 2187,90 грн. (а.с.9), виходячи з 40% втрати працездатності страхова сума становить 52 509,60 грн. = 2187,90 грн. *12*5*40%.

На підставі вказаного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки розмір виплат перебуває у прямій залежності від відсотків втрати працездатності у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.1994р. №349, а відсоток втрати працездатності встановлено МСЕК та підтверджується відповідною довідкою форми 158/о, яка заповнюється відповідно до Інструкції, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 30.07.2012р. № 577, та у п.2 якої вказано, що така довідка заповнюється щодо хворих, які підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню у разі втрати ними працездатності в результаті поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, що сталися при виконанні службових обов'язків, а тому позивач має право на спірні виплати у вищевказаному розмірі.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст.202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та є підставою постанову суду скасувати та прийняти нову постанову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року у справі №813/6785/14 скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо не укладення договору на страхування посадових осіб органів державної податкової служби.

Стягнути з Державної фіскальної служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 страхову суму в розмірі 52 509,60 грн. (п'ятдесят дві тисячі п'ятсот дев'ять гривень шістдесят копійок).

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді Н.В. Ільчишин

М.А.Пліш

Повний текст Постанови виготовлено 27.03.2015р.