АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/3475/14-ц Номер провадження 22-ц/786/1037/15Головуючий у 1-й інстанції Альошина Н.М. Доповідач ап. інст. Карнаух П. М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Карнауха П.М.

суддів: Кривчун Т.О., Пилипчук Л.І.,

при секретарі: Ткаченко Т.І.

за участю: представника позивача - ОСОБА_2, представників відповідача - Діденко О.М., Костенко В.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»

на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 03 лютого 2015 року

по справі за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення процентів за банківським вкладом за період прострочення повернення вкладу.

Заслухавши суддю-доповідача апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2014 року ОСОБА_6 звернувся в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», в якому просив стягнути на його користь суму процентів за період прострочення повернення банківського вкладу у сумі 6 000 (шість тисяч) доларів США, що на день підписання цієї позовної заяви за офіційним курсом є еквівалентом 94 260 гривень.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказав на те, що ним 13 березня 2008 року укладено договір № 20/02-02/17 на вклад Універсальний з Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є відповідач, в особі його Миргородського відділення Полтавської обласної дирекції.

Цього ж дня позивачем розміщено у зазначеному вище відділенні банку депозит у сумі 30 000 доларів США строком на 12 місяців під 25 відсотків річних. За умовами договору по закінченню строку вкладу відповідач мав сплатити ОСОБА_6 37 500 доларів США.

Також позивач посилався на те, що по закінченню строку дії договору у поверненні коштів готівкою при особистих зверненнях вкладника банк відмовляв, внаслідок чого 15 травня 2013 року ОСОБА_6 направив на адресу відповідача письмову вимогу повернути кошти шляхом безготівкового перерахування на його картковий рахунок, відкритий у цьому ж банку. Оскільки у добровільному порядку кошти так і не були перераховані. Позивач був змушений звертатися із позовом до суду. Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08 січня 2014 року - позов задоволено, ухвалою апеляційного суду Полтавської області, рішення районного суду - залишено без змін.

Вищевказане рішення суду було виконане 07 березня 2014 року шляхом зарахування коштів на його картковий рахунок.

ОСОБА_6 вказуючи, що з моменту отримання відповідачем письмової вимоги про повернення суми вкладу до часу її виконання минуло 292 дні, просив суд стягнути з банку передбачені укладеним договором проценти за користування коштами банківського вкладу за цей період, розмір яких визначав у 6000 доларів США.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 03 лютого 2015 року позов ОСОБА_6 - задоволено.

Стягнуто із Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011 м. Київ, вул. Лєскова,9, код ЄДРПОУ 14305909) на користь ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) проценти за період прострочення повернення банківського вкладу по договору на вклад «Універсальний» № 20/02-02/17 від 13.03.2008р. у сумі 6 000 (шість тисяч) доларів США, що на день ухвалення рішення суду, за офіційним курсом є еквівалентом 97.446 (дев'яносто сім тисяч чотириста сорок шість) гривень.

Стягнуто із Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на користь держави судовий збір - 974, 46( дев'ятсот сімдесят чотири гривні, 46 коп.).

Не погодившись з вказаним рішенням, його оскаржило Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», яке в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6. Посилається на неповне дослідження місцевим судом обставин справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги вмотивовує тим, що факт укладення договору та наявність зобов'язань Банку перед позивачем за договором № 20/02-02/17 на вклад «Універсальний» від 13 березня 2008 року був встановлений лише рішенням Миргородського районного суду Полтавської області від 08 січня 2014 року, яке набрало чинності 20 лютого 2014 року.

Також відповідач вказував на те, що після набрання чинності рішенням відповідач належним чином виконав свої зобов'язання, у зв'язку з чим дії банку не можуть вважатися такими, що прострочені у розумінні ст. 612 ЦК України.

Окрім цього, апелянт вважає, що місцевим судом не враховано і не надано належної оцінки умовам договору на вклад «Універсальний» № 20/02-02/17 від 13 серпня 2008 року, які були встановлені судовим рішенням та мають істотне значення для правильного вирішення спору, а саме: пункт п. 2.4.5 Договору. Згідно умов якого визначено, що Банк не нараховує відсотки після закінчення строку вкладу, визначеного у п. 1.1. Договору.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право: скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено наступні обставини.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08 січня 2014 року стягнуто з Відповідача на користь ОСОБА_6 суму вкладу за договором № 20/02-02/17 «Універсальний» у розмір 299 737,50 гривень. Вказане рішення ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 20 лютого 2014 року залишено без змін.

Також матеріалами справи підтверджується, що 13 березня 2008 року між сторонами був укладений договір № 20/02-02/17 на вклад Універсальний, за умовами якого позивачем 13 березня 2008 року було розміщено у Миргородському відділенні Полтавської обласної дирекції депозит у сумі 30000 доларів США строком на 12 місяців під 25 відсотків річних.

Судом встановлено, що кошти на повернення суми депозитного вкладу з відсотками були перераховані позивачу на рахунок 07 березня 2014 року

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, місцевий суд виходив з того, що лист позивача про повернення вкладу був отриманий відповідачем 18 травня 2013 року. Внаслідок цього прострочення відповідача з повернення вкладу від дня отримання письмової вимоги про це вкладника складає 292 дні.

Проте з таким висновком колегія суддів не може погодитися за наступних обставин.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08 січня 2014 року за позовними вимогами ОСОБА_6 стягнуто з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 299 737 гривень 50 копійок по договору на вклад «Універсальний» № 20/02-02/17 від 13 березня 2008 року.

Вказане рішення набрало законної сили 20 лютого 2014 року і є чинним.

Цим же рішенням, внаслідок системного аналізу обставин справи та норм діючого законодавства, було встановлено факт дійсного укладення між сторонами договору депозитного вкладу 13 березня 2008 року № 20/02-02/17 на вклад Універсальний та обов'язок ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» повернути позивачу, внесену останнім суму вкладу по договору, з передбаченими умовами договору відсотками.

Згідно до встановлених судовим рішенням умов договору вбачається, що Банк нараховує відсотки за користування вкладом у розмірі 25% річних виключно за період дії строку вкладу. Згідно до п. 2.4.5 Договору Банк не нараховує відсотки на суму вкладу після закінчення строку вкладу, визначеного п. 1.1. Договору.

Умовами договору не передбачається продовження строку дії вкладу. Відповідно до п. 6.2. Договору сторони визначили, що строк дії договору не продовжується. Після закінчення строку вкладу сторони можуть укласти новий договір на умовах, що пропонуються банком на момент його укладення.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивач не звертався до Банку з вимогою про повернення вкладу та плату відсотків в день закінчення строку дії договору, а також не звертався з заявою про переукладення депозитного договору.

Згідно з частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу ( депозиту) одна сторона ( банк), що прийняла від другої сторони ( вкладника ) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід і іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

За змістом ст.. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має право виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов чи вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до 4 ст. 1060 ЦК України, якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу із спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

Доказів про те, що дія укладеного між сторонами договору після закінчення його строку була продовжена на тих же умовах, зокрема, що стосується розміру процентів, які підлягають сплаті Банком, не подано і на такі обставини Позивач не посилався.

Таким чином, з урахуванням умов договору та норм діючого законодавства, нарахування відсотків після закінчення строку дії вкладу є необґрунтованим.

Не знаходять свого підтвердження і доводи позивача з приводу того, що Банком було прострочено виконання зобов'язання по виплаті йому суми вкладу та відсотків за ним, оскільки достовірно встановлено, що про наявність такого зобов'язання перед ОСОБА_6 ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» дізнався лише після ухвалення рішення Миргородським міськрайонним судом Полтавської області 08 січня 2014 року та набрання ним чинності.

З урахуванням викладеного, рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 03 лютого 2015 року підлягає скасуванню з ухваленням нового, про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення процентів за банківським вкладом за період прострочення повернення вкладу.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 1, 3,4 ч. 1 ст. 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товарситва «Райффайзен Банк Аваль» - задовольнити.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 03 лютого 2015 року - скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення процентів за банківським вкладом за період прострочення повернення вкладу - відмовити за безпідставністю.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги.

Головуючий: П.М. Карнаух

Судді: /підписи/ Т.О. Кривчун

Л.І. Пилипчук

ЗГІДНО:

Суддя апеляційного суду

Полтавської області П.М. Карнаух