копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2015 р. Справа № 818/162/15

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Діска А.Б.,

за участю секретаря судового засідання - Кононенко Є.Є.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - Прядко В.М.,

представника відповідача - Чухна А.В.,

представника відповідача - Олійника Ю.О.,

представників третьої особи - Андрющенко О.В., Кондратенка Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/162/15 за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної державної адміністрації, Державного архіву Сумської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - профспілкова організація Державного архіву Сумської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

21.01.2015 р. позивач звернувся з вказаним позовом та просить суд визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації (далі - Сумська ОДА) № 388-К від 22 грудня 2014 року "Про звільнення директора Державного архіву Сумської області ОСОБА_1.", поновити ОСОБА_1 на посаді директора Державного архіву Сумської області, стягнути з Державного архіву Сумської області (далі - ДАСО) на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 22.12.2014 р., допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до пункту 1 Положення про Державний архів Сумської області, затвердженого розпорядженням голови Сумської ОДА від 06.02.2008 року №52 ДАСО є структурним підрозділом Сумської ОДА, що утворюється головою обласної державної адміністрації, підзвітний та підконтрольний голові Сумської ОДА і Державній архівній службі України.

Пунктом 7 Положення передбачено, що державний архів очолює директор, який призначається на посаду і звільняється з посади головою Сумської ОДА за погодженням з Державною архівною службою України.

Розпорядженням Голови Сумської ОДА №24 від 21 січня 2011 року позивача призначено на посаду директора ДАСО Сумської ОДА з 27 січня 2011 року, та присвоєно восьмий ранг державного службовця в межах четвертої категорії посад, визначених Законом України «Про державну службу».

Розпорядженням Голови Сумської ОДА №388-К від 22 грудня 2014 року позивача звільнено з посади директора Державного архіву Сумської області 22 грудня 2014 року на вимогу профспілкового органу (ст.45 Кодексу законів про працю України).

Позивач вказує, що оспорюване розпорядження відповідача мотивоване тим, що перевіркою обставин, на які вказувалося у зверненнях працівників та Первинної профспілкової організації ДАСО від 30.09.2014 р. №3, від 02.10.2014 р. №5, від 24.11.2014 р. №14 до Сумської ОДА, встановлено, що директор ДАСО ОСОБА_1 понад 9 місяців не підписував колективний договір і станом на 19.12.2014 р. не подав цей локальний нормативний акт на реєстрацію; без погодження з профспілковим комітетом приймав рішення про преміювання працівників архіву; вчинював інші дискримінаційні дії відносно працівників. За вказаних порушень законодавства про працю, про колективні договори і угоди, Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», трудовий колектив установи висловив недовіру названому керівнику. Подання Первинної профспілкової організації ДАСО про розірвання трудового договору з директором ДАСО ОСОБА_1 було доведено до керівництва Сумської обласної державної адміністрації, Державної архівної служби України, а також до керівника, стосовно якого пред'явлено цю вимогу. Станом на 19.12.2014 р. вимога профспілкової організації до суду не оскаржена і відповідно до ст. 33 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», ст. 45 Кодексу законів про працю України підлягає обов'язковому виконанню.

Позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню розпорядження голови Сумської ОДА № 388-К від 22.12.2014 року «Про звільнення директора Державного архіву Сумської області ОСОБА_1.», посилаючись на те, що 14.02.2014 року загальними зборами трудового колективу схвалено Колективний договір між адміністрацією та трудовим колективом ДАСО на 2014 - 2016 роки.

Проект вказаного колективного договору наданий на підпис позивачу лише у листопаді 2014 року та був підписаний ним 12.11.2014 року.

Натомість, відповідно до пункту 4.1. колективного договору його укладено на 2014- 2016 роки, він набирає чинності з 14.02.2014 року і діє до укладення нового договору.

Відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Посилаючись на ст.ст.9, 13 Закону України «Про колективні договори і угоди» позивач вважає, що затримка з підписанням колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ДАСО на 2014 - 2016 роки відбулася не з вини позивача та не призвела до порушень трудових прав працівників ДАСО.

Крім того, вказує, що з 08.12.2014 року по 26.12.2014 року включно знаходився на стаціонарному лікуванні у Сумському обласному клінічному госпіталі для інвалідів війни і його в порушення вимог ст.40 Кодексу законів про працю звільнено в період тимчасової непрацездатності.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Вказав, що загальні збори трудового колективу не є органом, уповноваженим приймати такі рішення та не уповноважували голову профкому звертатися з вимогою про звільнення позивача. Та обставина, що ОСОБА_1 без погодження з профкомом приймав рішення про преміювання працівників архіву не зазначена у зверненні голови профкому і тому не мала бути підставою для звільнення позивача.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, надали суду письмові заперечення, в яких вважають, що порядок звільнення позивача на підставі ст. 45 КЗпП України порушено не було (том 1 а.с. 25-28, 80-91).

Представники третьої особи в судовому засіданні просили в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що рішення про звільнення позивача відповідно до вимог ст.45 КЗпП України було правомірно прийнято головою Сумської ОДА на виконання подання профспілкової організації ДАСО.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, представників відповідачів та третьої особи, дослідивши наявні докази по справі, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач згідно розпорядження голови обласної державної адміністрації №24 від 21.01.2011 р. «Про призначення ОСОБА_1.» працював на посаді директора ДАСО Сумської ОДА з 27.01.2011 р. (том 1 а.с.98).

На загальних зборах трудового колективу ДАСО, які відбулись 30.09.2014 р. було постановлено виразити недовіру директору ОСОБА_1 та звернутися до повноважних органів про розірвання трудового договору з директором архіву ОСОБА_1 згідно ст.33 «Закону про профспілки». Вказане підтверджується копією відповідного протоколу №2 від 30.09.2014 р. (том 1 а.с.99-100).

Як вбачається з протоколу №13 від 13.09.2014 р., за підсумками загальних зборів колективу ДАСО, було проведено засідання профспілкового комітету та вирішено доручити голові профкому ОСОБА_5 підготувати та подати до Сумської ОДА подання на розірвання трудового договору, копію подання надіслати ОСОБА_1 (том 1 а.с.170).

30.09.2014 р. профспілкова організація ДАСО звернулась до Сумської ОДА з поданням про розірвання трудового договору з директором ДАСО, в якому, посилаючись на те, що директор установи погрожує, переслідує і вживає дискримінаційні дії до працівників, порушує права працівників установи, тривалий час не підписує колективний договір, вимагала розглянути подання та розірвати трудовий договір з ОСОБА_1 (том 1 а.с.96).

Вказане подання було направлено і позивачу для відома та отримано останнім 06.10.2014 р. (том 1 а.с.29,30).

Після цього, голова профспілки двічі листами №5 від 02.10.2014 р. та №14 від 24.11.2014 р. зверталась до Сумської ОДА щодо вирішення питання про виконання вимоги та звільнення ОСОБА_1 з посади директора ДАСО.

14.11.2014 р. розпорядженням голови Сумської ОДА відповідно до ст.6, 39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» було утворено комісію з перевірки фактів, викладених у поданні та зверненні первинної профспілкової організації ДАСО (том 1 а.с.92). За результатами проведення перевірки, комісією було складено довідку від 25.11.14 р. (том 1 а.с.101-106).

Згідно розпорядження голови Сумської ОДА №388-К від 22.12.2014 р., позивача на підставі ст.45 Кодексу законів про працю України звільнено з посади директора ДАСО. Вказане розпорядження мотивовано наступним. Перевіркою встановлено, що директор ДАСО ОСОБА_1 понад 9 місяців не підписував колективний договір і станом на 19.12.2014 р. не подав його на реєстрацію; без погодження з профспілковим комітетом приймав рішення про преміювання працівників архіву; вчиняв інші дискримінаційні дії відносно працівників, а первинною профспілковою організацією ДАСО було доведено до керівництва Сумської ОДА, Державної архівної служби України та до керівника, стосовно якого пред'явлено цю вимогу, подання про розірвання трудового договору з ОСОБА_1, яке станом на 19.12.2014 р. не оскаржено (том 1 а.с.6).

Таке рішення голови Сумської ОДА про звільнення позивача було погоджено з Державною архівною службою України (том 1 а.с.14).

На підставі ст.45 Кодексу законів про працю України на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує законодавство про працю, про колективні договори і угоди, Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

Отже, вказана норма закону пов'язує можливість розірвання трудового договору з керівником не просто з наявністю вимоги виборного органу первинної профспілкової організації, але і з порушенням керівником законодавства про працю, про колективні договори і угоди, Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

Вимога виборного органу первинної профспілкової організації ДАСО була підписана та направлена голові Сумської ОДА головою профспілки за дорученням профспілкового комітету, що підтверджується копією протоколу засідання профспілкового комітету №13 від 13.09.2014 р.

Доводи позивача про те, що рішення профспілки було відсутнє, оскільки протокол від 30.09.2014 р. був раніше відсутній, суд вважає безпідставними, оскільки, як вбачається із зазначеного протоколу, засідання профспілкового комітету проводилось у складі 4-х осіб: ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Допитані в якості свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_10 підтвердили, що дійсно вказане засідання відбувалось та за наслідками проведення засідання профкому було вирішено доручити ОСОБА_5 звернутися до Сумської ОДА з поданням про розірвання трудового договору з ОСОБА_1

Свідчення вказаних членів профспілкового комітету, попереджених в судовому засіданні про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих свідчень, суд на підставі ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає належними доказами.

Як вбачається з розпорядження голови Сумської ОДА, порушення трудового законодавства директором ДАСО ОСОБА_1 полягало у непідписанні позивачем понад 9 місяців колективного договору і неподанні його на реєстрацію; прийнятті рішень про преміювання працівників архіву без погодження з профспілковим комітетом та вчиненні інших дискримінаційних дій відносно працівників.

Що стосується непідписання позивачем понад 9 місяців колективного договору і неподання його суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про колективні договори і угоди» колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

Згідно ч.1, 2, ст.9 зазначеного Закону положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Колективний договір, угода набирають чинності з дня їх підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у колективному договорі, угоді.

За змістом ч.3 ст. 9 вищевказаного Закону після закінчення строку дії колективний договір, угода продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором, угодою.

Відповідно до вимог ч.1, 3 ст.13 Закону України «Про колективні договори і угоди» проект колективного договору обговорюється у трудовому колективі і виноситься на розгляд загальних зборів (конференції) трудового колективу. Після схвалення проекту колективного договору загальними зборами (конференцією) трудового колективу він підписується уповноваженими представниками сторін не пізніш як через 5 днів з моменту його схвалення, якщо інше не встановлено зборами (конференцією) трудового колективу.

Як вбачається з протоколу загальних зборів колективу №1 (том 1 а.с.11-12) в ДАСО на загальних зборах колективу 14.02.2014 р. було вирішено схвалити колективний договір на 2014-2016 р.р. та постановлено, що колективний договір набуває чинності з дня його підписання представниками сторін, незалежно від терміну його реєстрації у відповідних реєструючих органах.

Сторони по справі визнають, що остаточно договір було підписано 12.11.2014 р.

Отже, узгоджений 14.02.2014 р. сторонами колективний договір залишався не підписаний з адміністрацією установи до 12.11.2014 р. (том 1 а.с. 72).

Зважаючи на те, що колективом та адміністрацією було переглянуто чинний станом на 14.02.2014 р. колективний договір, не підписання нового, узгодженого сторонами договору, унеможливлювало набрання останнім чинності.

Пунктом 2.4 Колективного договору, укладеного між адміністрацією та трудовим колективом ДАСО на 2014-2016 р.р., узгоджено, що сторони визнають взаємні повноваження, зобов'язання відповідних сторін колективного договору, укладеного на 2014-2016 р.р., і зобов'язуються дотримуватися принципів соціального партнерства: паритетності представництва, рівноправності сторін, взаємної відповідальності, конструктивності та аргументованості при проведенні переговорів (консультацій) щодо укладення договору, внесення змін і доповнень до нього, вирішення всіх питань, що є предметом цього договору (том 1 а.с.37).

Отже, адміністрація ДАСО та профспілковий комітет при укладанні колективного договору виступали як рівноправні сторони та мали однакові обов'язки щодо його підписання (том 1 а.с. 37).

Як вбачається з копії колективного договору, головою профспілки було погоджено вказаний договір 14.02.2014 р. (том 1 а.с. 101).

Сам позивач зазначає, що договір 12.11.2014 р. на підпис йому було надано вже підписаний головою профспілки.

Доводи позивача з приводу того, що договір головою профкому було, так як і ним, підписано не раніше 12.11.2014 р. будь-якими доказами не підтверджуються.

Отже, суд виходить з того, що ухвалений загальними зборами колективу колективний договір було підписано головою профспілкового комітету в строк, передбачений законом та профспілкою було виконано обов'язок щодо його підписання.

З огляду на те, що будь-який механізм порядку підписання відсутній, а також на те, що закон містить чітку вимогу про підписання сторонами договору у визначений строк (не пізніше як через 5 днів з моменту його схвалення), позивач як сторона договірного процесу мав, але не вжив будь-яких заходів для його підписання.

Представник третьої особи по справі - голова профспілки ОСОБА_11, в судовому засіданні наполягала на тому, що неодноразово підходила до ОСОБА_1 з проханням підписати колективний договір, на що отримувала відмови.

Також свідок ОСОБА_8 пояснила, що влітку 2014 року за дорученням голови профспілки ОСОБА_11, під час перебування останньої у відпустці, також носила до директора ОСОБА_1 для підписання колективний договір в трьох примірниках. Від директора відмови в підписанні не було, колективний договір був ним переглянутий, але, пояснюючи відсутністю часу, керівник його не підписав.

Крім того, допитана в якості свідка ОСОБА_12 підтвердила, що в той день, коли було підписано позивачем колективний договір, вона була присутня в кабінеті директора і чула, що на запитання ОСОБА_1, чому ним до цього часу не підписано договір, ОСОБА_11 відповіла, що вона в серпні йому на підпис колективний договір приносила, але він сказав «пізніше».

Суд вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що він цього договору не бачив, йому ніхто його на підпис не подавав, а тому можливості підписати зазначений договір у нього не було, враховуючи наступне.

Як зазначає сам позивач, договір був ним підписаний 12.11.2014 р. За власною ініціативою, він викликав до себе голову профспілкового комітету, яка через півгодини принесла договір для підписання, що свідчить про відсутність будь-яких перешкод для його підписання з боку другої сторони договору.

Крім того, підписанню колективного договору відповідно до вимог ст. 10 Закону України «Про колективні договори і угоди» передують колективні переговори. Для ведення переговорів і підготовленню проектів колективного договору з представників сторін утворюється робоча комісія. Склад комісії визначається сторонами.

Незважаючи на те, що будь-яких протоколів щодо ведення переговорів та будь-яких документів щодо створення робочої групи, яка займалась підготовкою колективного договору в ДАСО не складалось, фактичне існування такої групи визнають обидві сторони по справі. Позивач наполягає, що головний бухгалтер та начальник юридичного відділу приймали участь у переговорах з профспілкою та постійно йому доповідали про хід цих переговорів.

Отже, ОСОБА_1 як керівник ДАСО знав про ведення переговорів з приводу укладання колективного договору, контролював це питання, приймав участь у загальних зборах колективу та знав про те, що колективом він затверджений та підлягає підписанню сторонами. Проте ніяких дій для виконання свого обов'язку, встановленого законом, не вчинив.

Більше того, як визнав в судовому засіданні позивач, поданий на розгляд 14.02.2014 р. загальних зборів колективу проект колективного договору під час обговорення та схвалення ніяких змін не зазнав і був узгоджений у тому ж вигляді, в якому готувався до розгляду, а отже, міг бути підписаний позивачем одразу після його узгодження.

Беручи до уваги те, що колективний договір є дієвим інструментом соціального захисту працівників та врегулювання соціально-трудових відносин, а також стимулом дотримання роботодавцями вимог чинного законодавства про працю, суд враховує також і те, що з дня узгодження сторонами договору (14.02.2014 р.) і до дня його підписання директором (12.11.2014 р.) пройшов значний проміжок часу.

Суд зауважує, що колективний договір ОСОБА_1 був підписаний вже після того, як профспілка звернулась до адміністрації з вимогою про його звільнення.

Доводи позивача про те, що він протягом року тривалий час перебував на лікуванні, суд не може взяти до уваги, оскільки як вбачається з копій наданих суду листків непрацездатності, ОСОБА_1 перебував на лікуванні лише в періоди: з 07.04.2014 р. по 25.04.2014 р., з 02.06.2014 р. по 12.06.2014 р., з 26.08.2014 р. по 12.09.2014 р., з 18.09.2014 р. по 26.09.2014 р., а отже мав можливість виконати вимогу ч.3 ст.13 Закону України «Про колективні договори і угоди».

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 було допущено порушення вимог ч.3 ст.13 Закону України «Про колективні договори і угоди», якою передбачено підписання ним, як представником адміністрації ДАСО, схваленого загальними зборами трудового колективу колективного договору не пізніш як через 5 днів з моменту його схвалення.

Крім того, відповідно до вимог ст.15 Кодексу законів про працю України колективні договори підлягають повідомній реєстрації місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Порядок реєстрації колективних договорів визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 7 колективного договору, укладеного на 2014-2016 р.р. між адміністрацією та трудовим колективом ДАСО встановлено, що сторона роботодавця подає договір на повідомну реєстрацію місцевим органам виконавчої влади (том 1 а.с.39).

Оскільки договір було підписано ОСОБА_1 12.11.2014 р., то з цього часу у нього виник обов'язок, передбачений ст. 15 КЗпП та п. 7 колективного договору, який позивачем також не виконано.

Доводи позивача про те, що він після підписання договору усно доручив голові профспілки подати його на реєстрацію, доказами не підтверджується.

Щодо прийняття позивачем рішень про преміювання працівників архіву без погодження з профспілковим комітетом суд зазначає наступне.

Перевіркою, проведеною за розпорядженням голови Сумської обласної державної адміністрації, встановлено, що у травні 2014 р. були премійовані такі співробітники ДАСО: ОСОБА_13, ОСОБА_7, ОСОБА_14, а у червні 2014 р. - ОСОБА_15 Накази на преміювання зазначених осіб не були погоджені з профспілковим комітетом ДАСО.

Згідно п.3 ч.1 ст.38 Закону України «Про профспілки їх права та гарантії діяльності» виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі або організації разом з роботодавцем вирішує питання оплати праці працівників підприємства, форм і систем оплати праці, розцінок, тарифних сіток, схем посадових окладів, умов запровадження та розмірів надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних виплат.

Розміри надбавок, премій і матеріальної допомоги працівників ДАСО, виходячи з умов ефективності і якості їх роботи, встановлений Положенням про матеріальне стимулювання працівників Державного архіву Сумської області (далі - Положення), яке затверджено Наказом директора архіву ОСОБА_1 №77-ОД від 04.12.2013 р. (далі Наказ №77-ОД), та погоджений з головою профспілкового комітету Державного архіву Сумської області (том 2 а.с. 56-60).

Як вбачається з п.3.3 зазначеного Положення преміювання працівникам бюджетної сфери, оплата праці яких визначається згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 р. №1298, розміри преміювання відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи встановлюються до посадового окладу згідно наказу директора архіву при наявності згоди профспілкового комітету у межах фонду оплати праці.

Згідно п.3.40 Інструкції з діловодства в ДАСО, затвердженої наказом директора ДАСО №10-ОД від 20.02.2013 р. зовнішнє погодження проектів документів оформляється шляхом проставлення на них грифа погодження, який включає в себе слово «погоджено», найменування посади особи та установи, з якою погоджується проект документа, особистий підпис, ініціали, прізвище і дату (том 1 а.с.201).

На підставі наказів №15-Кб від 24.06.2014 р. (том 1 а.с. 107) та №14-Кб від 26.05.2014 р. (том 1 а.с. 108) відповідно до особистого вкладу в загальні результати роботи в межах затвердженого кошторису видатків на оплату праці та у зв'язку з економією в розмірі 100% від посадового окладу встановлено премію: у травні 2014 р. - ОСОБА_13, ОСОБА_7, ОСОБА_14, у червні 2014 р. - ОСОБА_15, та виплачено, що підтверджується розрахунковим листом за травень 2014р., за червень 2014 р. (том 2 а.с. 21-32).

В той же час, таке рішення про нарахування і виплату премій вказаним особам не було узгоджено з профспілкою, про що свідчить відсутність грифу «погоджено» як на поданнях про преміювання (том 2 а.с. 61-64), так і на зазначених наказах.

Позивач вказує, що ці рішення про преміювання він усно погоджував із головою профкому, а також зазначає, що відповідно до п.2 наказу №77-ОД (том 2 а.с. 56), відповідальною особою за здійснення контролю за виконанням Положення призначено ОСОБА_16 (яка на той час була головним бухгалтером), а отже і погоджувати з профспілкою виплату премій мала вона.

В той же час, відповідно до п.3 Наказу №77-ОД, контроль за його виконанням, а отже, і контроль за дотриманням головним бухгалтером ОСОБА_16 Положення про матеріальне стимулювання працівників, директор архіву ОСОБА_1 залишив за собою.

Враховуючи ту обставину, що голова профкому ОСОБА_5 заперечує погодження з нею преміювання саме цих працівників, відсутність будь-яких доказів, які б підтверджували таке погодження, а також ту обставину, що накази видавались директором архіву, який мав би здійснювати контроль за виконанням Наказу №77-ОД, суд вважає, що дане порушення було допущене з вини позивача, у зв'язку з відсутністю належного контролю.

Суд не може взяти до уваги доводи позивача про те, що вказане порушення не зазначалось профспілковим комітетом у поданні про звільнення, а було встановлено в ході перевірки подання, оскільки подання містило посилання на порушення ОСОБА_1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», що і було встановлено комісією з перевірки фактів, викладених у поданні.

В той же час, в судовому засіданні не знайшла свого підтвердження така підстава для звільнення як вчинення інших дискримінаційних дій відносно працівників, зазначена в оскаржуваному розпорядженні голови ОДА. Такі дії, на думку відповідача, полягали в моральному утиску працівників з боку директора ДАСО ОСОБА_1 через його незадоволення відмовою працівників від підтримки клопотання про дострокове зняття з останнього догани.

Проте, належних доказів утиску трудових прав працівників чи дискримінації в їх реалізації відповідачем надано не було. Пояснення співробітників колективу про вчинення на них тиску, коли директор викликав їх до себе у кабінет та проводив тривалі розмови, не є підставою для ствердження про наявність в діях ОСОБА_1 порушень саме трудових прав працівників.

Більше того, таке спілкування здебільшого здійснювалось за участі заступника директора та начальника відділу кадрів ДАСО.

Допитана в якості свідка заступник директора ОСОБА_12 вказала, що розмови з працівниками в кабінеті директора велись ним з робочих питань, будь-яких образ чи підвищення голосу директор не допускав.

Проте, недоведеність вчинення позивачем дискримінаційних дій не впливає на висновки суду про законність дій відповідача - Сумської ОДА щодо звільнення позивача з займаної посади. Оскільки доведені в суді порушення законодавства про працю, про колективні договори і угоди, а також Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», на думку суду, були достатніми для виконання вимоги профспілки та прийняття відповідачем такого рішення.

Доводи позивача про незаконність його звільнення в період тимчасової непрацездатності, на думку суду, є необґрунтованими, враховуючи наступне.

Згідно п.4 ч.1 ст.36 Кодексу законів про працю України розірвання трудового договору можливе з ініціативи працівника (ст. 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (ст. 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудового колективу органу (ст. 45).

Отже, вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудового колективу органу законодавець виділяє окремою підставою для розірвання трудового договору та виділяє її від інших, зокрема, від звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Така гарантія прав працівника, що передбачена ст. 40 КЗпП, як заборона звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці, передбачена для працівників при розірванні з ними трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу та не мала враховуватися головою Сумської ОДА при звільненні позивача на підставі ст.45 Кодексу законів про працю України.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позову та скасування розпорядження голови Сумської ОДА і поновлення ОСОБА_1 на посаді директора ДАСО відсутні.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Сумської обласної державної адміністрації, Державного архіву Сумської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - профспілкова організація Державного архіву Сумської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 31.03.2015 р.

Суддя (підпис) А.Б. Діска

З оригіналом згідно

Суддя А.Б. Діска