ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2015 року Справа № 910/9539/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівУдовиченка О.С., Міщенка П.К.(доповідач), Поліщука В.Ю.

розглянувши касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт менеджмент груп" та ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" арбітражного керуючого Присяжного Валерія Павловича

на постанову та на окрему ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 року господарського суду міста Києва від 14.08.2014 року

у справі господарського суду за позовом до за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні: позивача: відповідача: № 910/9539/14 міста Києва Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт менеджмент груп" 1. Публічне акціонерне товариства "Райффайзен Банк Аваль" 2. Приватне підприємство "Легіон-2004" 3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Акрополіс Реаліті Груп"

про витребування майна

За участю представників: Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрополіс Реаліті Груп" - Балабан О.Ф., Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт менеджмент груп" - Матюшка В.В., Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" - Омельченка Д.О., Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" - Удовенка Р.П., Приватного підприємства "Легіон-2004" - Воробйової Є.С., арбітражного керуючого Присяжного В.П.

В С Т А Н О В И В:

Окремою ухвалою господарського суду міста Києва від 14.08.2014 року у справі № 910/9539/14 зобов'язано керівника відділу з питань банкрутства Головного управління юстиції у м. Києві провести перевірку діяльності арбітражного керуючого Присяжного Валерія Павловича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 15.03.2013 р. № 481) під час проведення ним ліквідаційної процедури Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбізнесвіза» (ідентифікаційний код 19124621) в частині визначених в даній ухвалі дій; направлено окрему ухвалу керівнику відділу з питань банкрутства Головного управління юстиції у м. Києві; зобов'язано керівника відділу з питань банкрутства Головного управління юстиції у м. Києві повідомити господарський суд міста Києва про результати розгляду даної окремої ухвали до 28 вересня 2014 року; попереджено керівника відділу з питань банкрутства Головного управління юстиції у м. Києві про адміністративну відповідальність за невиконання вимог окремої ухвали суду відповідно до ст. 185-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення та кримінальну відповідальність згідно ст. 382 Кримінального кодексу України; направлено копію окремої ухвали на адресу господарського суду міста Києва в межах справи № 5011-15/10488-2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбізнесвіза» (ідентифікаційний код 19124621).

Приватне підприємство "Легіон-2004" з ухвалою місцевого господарського суду не погодилось та звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати окрему ухвалу господарського суду міста Києва від 14.08.2014 року у справі № 910/9539/14.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 року (колегію суддів у складі: головуючий - Корсакова Г.В., судді: Власов Ю.Л., Ільєнок Т.В.) апеляційну скаргу Приватного підприємства «Легіон-2004» на окрему ухвалу господарського суду міста Києва від 14.08.2014 р. у справі № 910/9539/14 залишено без задоволення, окрему ухвалу господарського суду міста Києва від 14.08.2014 року у справі № 910/9539/14 - без змін.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліт менеджмент груп" та ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" арбітражний керуючий Присяжний Валерій Павлович, звернулись до Вищого господарського суду України зі скаргами, в яких просять скасувати судові акти попередніх інстанцій.

Підставами для скасування окремої ухвали господарського суду міста Києва від 14.08.2014 року та постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 року заявники вважають порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме ч. 6 ст. 22, ч. 1 ст. 90 ГПК України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 90 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу, окрема ухвала надсилається відповідним підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам, посадовим особам, які несуть відповідальність за ухилення від виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, в порядку та розмірі, передбачених частиною першою статті 119 цього Кодексу.

Окрема ухвала є засобом реагування господарського суду на виявленні під час судового розгляду порушення законності або суттєвих недоліків у діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, їх працівників чи посадових осіб.

Господарський суд здійснює не тільки розгляд справ, але й виконує превентивну роботу по впливу, за допомогою окремих ухвал, на організації, які порушують законодавство.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року в окремій ухвалі має бути зазначено закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його стаття, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Просте перерахування допущених порушень без зазначення конкретних норм чинного законодавства або перерахування норм права, порушення яких встановлено у судовому розгляді, є неприпустимим. Вказівки, що містяться в окремій ухвалі, повинні бути максимально конкретними і реальними для виконання. Окрему ухвалу як різновид судового акта може бути винесено не лише судом першої інстанції, а й судами апеляційної чи касаційної інстанцій у разі виявлення судом порушень законів та інших нормативно-правових актів.

Таким чином, підставою для винесення окремої ухвали є встановлення судом при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліків в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу. Тобто, окрему ухвалу може бути винесено лише, якщо зазначені обставини виявлені під час розгляду справи.

Відповідно ст.124 Конституції України, ч.1 ст.4-5 ГПК України судові рішення, в тому числі ухвали суду, є обов'язковими для виконання на всій території України. Невиконання вимог, зокрема, ухвал господарських судів, тягне відповідальність, встановленому Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Основним завданням судочинства в господарських судах є захист економічних прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин, сприяння зміцненню законності у цій сфері та розгляду справи у встановлені строки незалежним та незацікавленим судом. Необґрунтоване затягування процесу перешкоджає своєчасному здійсненню правосуддя, що не узгоджується із засадами господарського судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Частиною 2 статті 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Законом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства відповідну інформацію для ведення Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство; у разі провадження банкрутом діяльності, пов'язаної з державною таємницею, вживає заходів з ліквідації режимно-секретного органу. Для цього за погодженням із Службою безпеки України визначає склад ліквідаційної комісії режимно-секретного органу, яка формується в установленому законодавством порядку; веде реєстр вимог кредиторів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 3 ст. 98 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.

Зі змісту позовної заяви у даній справі вбачається, що саме на виконання обов'язків щодо вжиття заходів, спрямованих на повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, ліквідатором ТОВ «Укрбізнесвіза» - арбітражним керуючим Присяжним В.П. було подано позов до господарського суду міста Києва про витребування майна та визнання права власності на нього.

Однак, в подальшому ліквідатором ТОВ «Укрбізнесвіза» - арбітражним керуючим Присяжним В.П. було подано заяву про відмову від позову в повному обсязі з проханням прийняти її та припинити провадження у справі.

Крім того, як встановлено попередніми судовими інстанціями, факт неналежного виконання арбітражним керуючим Присяжним В.П. покладених на нього Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» обов'язків ліквідатора підтверджено і в справі про банкрутство ТОВ «Укрбізнесвіза».

Підставою для винесення оскаржуваної окремої ухвали стали встановлені судом першої інстанції факти неналежного виконання арбітражним керуючим Присяжним В.П. своїх обов'язків у ліквідаційній процедурі, зокрема, ліквідатором вчинено такі дії, які не узгоджуються з визначеними Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» обов'язками ліквідатора, зокрема в частині вжиття заходів, спрямованих на повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Щодо доводів касаційних скарг про те, що можливість заявити відмову від позову є передбаченим ГПК України правом учасника процесу, і факт користування таким правом не є порушенням законності, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що наведені дії ліквідатора ТОВ «Укрбізнесвіза» - арбітражного керуючого Присяжного В.П. оцінені судами з урахуванням приписів ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», тобто з урахуванням визначених законом обов'язків ліквідатора в процедурі банкрутства.

За таких обставин суд першої інстанції, із яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано застосував надані ст. 90 ГПК України повноваження щодо винесення окремої ухвали, також з метою недопущення вчинення подібних порушень у майбутньому.

Відтак, окрема ухвала суду першої інстанції, яка залишена в силі судом другої інстанції, винесена з дотриманням вимог чинного законодавства, підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 90, 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт менеджмент груп" та ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" арбітражного керуючого Присяжного Валерія Павловича залишити без задоволення.

Окрему ухвалу господарського суду міста Києва від 14.08.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 року у справі №910/9539/14 залишити без змін.

Головуючий О.С. Удовиченко

Судді П.К. Міщенко

В.Ю. Поліщук