Провадження № 22ц/790/1560/15 Головуючий 1-ї інстанції - Сиротников Р.Є.
Справа № 643/10237/14-ц Доповідач - Бровченко І.О.
Категорія - право власності
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 березня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого - судді Бровченко І.О.,
суддів колегії -Піддубного Р.М., Малінської С.М.,
при секретарі - Афоніні К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Московського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради на рішення Московського районного суду м. Харкова від 22 серпня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл майна подружжя та визнання права власності на нерухоме майно, -
В С Т А Н О В И Л А :
У липні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності на нежитлову будівлю літ. «А-1» загальною площею 98,1 кв.м по АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що ним було побудовано за власні кошти нежитлову будівлю літ. «А-1» загальною площею 98,1 кв.м по АДРЕСА_1. Будівництво здійснено під час перебування у шлюбі з ОСОБА_4
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 22 серпня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на нежитлову будівлю літ. «А-1» загальною площею 98, 1 кв.м, розташовану у АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі прокурор Московського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. Обґрунтовуючи скаргу посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.
27 січня 2015 року прокурор Московського району м. Харкова подав через Фрунзенський районний суду м. Харкова заяву про відмову від апеляційної скарги.
Разом з тим, Харківська міська рада, в чиїх інтересах прокурором Московського району м. Харкова була подана апеляційна скарга, подала до суду письмові пояснення згідно яких вона підтримувала апеляційну скаргу та просила відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_3, оскільки рішення Московського районного суду м. Харкова від 22 серпня 2014 року порушуються її права. Зазначила, що земельна ділянка по АДРЕСА_1, на якій позивачем самовільно побудовано нежитлову будівлю літ. «А-1», знаходиться у комунальній власності, а розпоряджатися цією ділянкою має право територіальна громада м. Харкова, в особі Харківської області.
Враховуючи положення вимог ч. 2 ст. 46 ЦПК України, той факт, що Харківська міська рада наполягає на розгляді справи за апеляційною скаргою прокурора Московського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, оскільки порушуються її права та інтереси, судова колегія вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу та вирішити вимоги у первісному обсязі.
Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України - у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові з таких підстав.
Задовольняючи позов та визнаючи за ОСОБА_3 право власності на нежитлову будівлю літ. «А-1» за адресою: АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив із того, що зазначена нежитлова будівля самочинно зведена позивачем, без належного дозволу. Проте за своїм функціональним призначенням вона відповідає архітектурним, пожежним та санітарним нормам і не порушує будь-чиї права.
Такий висновок не відповідає обставинам справи, суд дійшов його з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_3 побудував за власні кошти нежитлову будівлю, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Будівництво здійснено під час перебування у шлюбі з ОСОБА_4, з якою позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з 22 травня 1987 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, яка є в матеріалах справи.
На замовлення позивача проведено інвентаризацію нежитлової будівлі літ. «А-1» з навісом літ «а» розміром 6 м. на 8 м та складено технічний паспорт, згідно якого загальна площа нежитлової будівлі літ. «А-1», розташованої по АДРЕСА_1, складає 98,1 кв.м.
Згідно технічного висновку про стан будівельних конструкцій нежитлової будівлі літ. «А-1» і визначення можливості подальшої експлуатації, експлуатація можливих дефектів у несучих конструкціях та фундаментах будівлі не виявлено. Технічний стан будівельних конструкцій нежитлової будівлі в цілому забезпечує надійну експлуатацію та безпеку для життя та здоров'я користувачів. Технічні рішення, прийняті при будівництві нежитлової будівлі відповідають вимогам діючих норм та правилам державних стандартів будівельних, санітарних та протипожежних норм.
Відповідно до листа № 420-1266 від 17 червня 2014 року Московський районний відділ Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області не заперечує проти збереження та подальшої експлуатації нежитлової будівлі загальної площі 98,1 кв.м з навісом розміром 6м на 8м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно з листом КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 06 червня 2914 року № 1601842 реєстрація права власності за адресою: АДРЕСА_1, не проводилася, адреса вільна.
Будівництво велося за особисті кошти позивача, будівництво закінчено, що підтверджується технічним паспортом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 цивільного кодексу України» при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону України «Про основи містобудування» № 2780-XII від 16 листопада 1992 року спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства. За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК, частина перша статті 3 Цивільного процесуального кодексу України). У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Доказів того, що ОСОБА_3 звертався до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області про прийняття в експлуатацію нежитлової будівлі, матеріали справи не містять.
Оскільки ОСОБА_3 не реалізував своє право на введення в експлуатацію нежитлової будівлі шляхом звернення до компетентних органів, його право не можна визнати порушеним.
Посилання на те, що згідно технічного висновку експлуатація нежитлової будівлі є можливою, безпідставне.
Згідно Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України №439/2011 від 8 квітня 2011 року та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №553 від 23 травня 2011 року, Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461 органом, який здійснює прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, є Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, які на підставі акту готовності об'єкта до експлуатації видають відповідний сертифікат.
Рішення інспекції про відмову у видачі сертифікату може бути оскаржено до суду.
Отже, сертифікат, що засвідчує відповідність об'єкту вимогам проектній документації будівельним нормам, стандартам і правилам, мала право видати тільки інспекція державного архітектурно-будівельного контролю.
Визнання судом права власності на самочинне будівництво можливе лише у тому разі, якщо у прийнятті такого об'єкта в експлуатацію було незаконно відмовлено та за умови дотримання визначених законом вимог, необхідних для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.
З огляду на це, судова колегія вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати, як таке, що ухвалено з порушенням п.п. 3.4 ч.1 ст.309 ЦПК України і ОСОБА_3 у позові відмовити.
Керуючись ч.1 ст.303, ст.304, п.2 ч.1 ст.307, п.п. 3, 4 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу прокурора Московського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради задовольнити.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 22 серпня 2014 року скасувати, ухвалити нове.
Відмовити ОСОБА_3 у задоволені позовних вимог до ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий -
Судді: