справа № 179/252/15-ц

провадження № 2/179/203/15

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________________________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2015 р. Магдалинівський районний суд

Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді - Новік Д.І.

за участю: секретаря судового засідання - Кривошлик І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення трьох відсотків річних за прострочення виконання зобов'язання та суми індексації грошового зобов'язання,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення трьох відсотків річних за прострочення виконання зобов'язання та суми індексації грошового зобов'язання, посилаючись на те, що 24 листопада 2004 року Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області за результатами розгляду його позовної заяви до ОСОБА_3 та ОСОБА_2, було ухвалено рішення про стягнення з відповідачів на його користь грошових коштів у розмірі 103 312 гривень 90 копійок. 10 січня 2005 року державним виконавцем Державної виконавчої служби Магдалинівського районного управління юстиції на підставі виконавчого листа №2-1359 виданого Магдалинівським районним судом 24.11.2004р. було відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на його користь суми боргу у вказаному розмірі. В процесі виконавчого провадження відповідачами з моменту відкриття виконавчого провадження до дня подання цього позову було частково погашено борг перед ним, тим самим до теперішнього часу борг у повному обсязі перед ним не погашений, що є порушенням його прав та законних інтересів. У 2011 році ним подавався позов до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення інфляційних та 3% річних за період з 15.09.2008 року по 15.09.2011 року на загальну суму 64 743,84 грн. Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2011 року по справі № 2-766/11 (суддя Ковальчук Т. А.) відмовлено в задоволенні позовних вимог. В подальшому, Апеляційним судом Дніпропетровської області рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області по цій справі скасовано та винесено нове рішення від 05 березня 2012 року, яким задоволено в повному обсязі його позовні вимоги. Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Підстави припинення зобов'язання передбачені ст. ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання. Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки належним виконанням зобов'язання є виконання, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання (ст. 599 ЦК України). Аналіз ст. 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Згідно ст. 2 Закону України від 25.04.1997, № 234/97-ВР "Про внесення змін до Закону Української РСР "Про індексацію грошових доходів населення", для індексації грошових доходів населення використовується індекс споживчих цін і тарифів на товари та послуги. Спостереження за зміною цін на споживчі товари і послуги та обчислення індексу споживчих цін здійснюється органами державної статистики. Індекс споживчих цін обчислюється на підставі статистичних спостережень за зміною цін у роздрібній торгівлі, на ринках тощо і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Відповідно до листа Верховного суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р, індекси інфляції розраховуються Державним комітетом статистики України (раніше - Міністерство статистики України), починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються, зокрема, у газеті "Урядовий кур'єр". Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на Державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватись для визначення розміру завданих збитків. У разі необхідності суди можуть витребувати від органів статистики дані про розмір індексу інфляції за той чи інший період. Виходячи з положень вказаних вище статей, в зв'язку з простроченням відповідачами виконання грошового зобов'язання, позивач здійснив розрахунок суми процентів та інфляційних, з урахуванням погашених відповідачами сум грошового боргу за виконавчим листом №2-1359 виданим Магдалинівським районним судом 24.11.2004 р, які ним відображені в таблицях позовної заяви. Таким чином, у зв'язку з інфляційними змінами, які відбулися за весь період виконавчого провадження з примусового стягнення з відповідачів на мою користь заборгованості, сума боргу станом на 15.02.2015 року збільшилася на суму нарахованих трьох процентів річних та інфляційних. Згідно розрахунків інфляційне збільшення суми боргу складає 15 944 гривні 24 копійки та три відсотки річних за прострочення виконання зобов'язання складає 5 615 гривень 38 копійок, які позивач просить стягнути солідарно з відповідачів на його користь, а також сплачений при подачі позову судовий збір.

Позивач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, до суду надав заяву (а.с. 36), згідно якої підтримав свої позовні вимоги, просив їх задовольнити, справу розглянути в його відсутність.

Відповідачі в судове засідання не з'явились, до суду надано заяви (а.с.32, 34), згідно яких просять справу розглянути в їх відсутність, позовні вимоги визнають в повному обсязі та не заперечують щодо їх задоволення.

З цих підстав суд вважає можливим ухвалити судове рішення згідно ст. 174 ЦПК України, а також відповідно до ст. 197 ЦПК України без фіксування судового процесу технічними засобами.

Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

24 листопада 2004 року Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області за результатами розгляду позовної заяви позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2, було ухвалено рішення про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача грошових коштів у розмірі 103 312 гривень 90 копійок (а.с. 7-8).

10 січня 2005 року державним виконавцем Державної виконавчої служби Магдалинівського районного управління юстиції на підставі виконавчого листа №2-1359 виданого Магдалинівським районним судом 24.11.2004р. було відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь позивача суми боргу у вказаному розмірі (а.с. 12, 13).

В процесі виконавчого провадження відповідачами з моменту відкриття виконавчого провадження до дня подання цього позову було частково погашено борг перед позивачем, тим самим до теперішнього часу борг у повному обсязі перед позивачем не погашений, що є порушенням його прав та законних інтересів.

У 2011 році позивачем подавався до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області позов до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення інфляційних та 3% річних за період з 15.09.2008 року по 15.09.2011 року на загальну суму 64 743,84 грн. та рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2011 року по справі № 2-766/11 відмовлено в задоволенні позовних вимог (а.с. 9-10).

В подальшому, апеляційним судом Дніпропетровської області рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області по цій справі скасовано та винесено нове рішення від 05 березня 2012 року, яким задоволено в повному обсязі позовні вимоги позивача (а.с. 11).

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Підстави припинення зобов'язання передбачені ст. ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки належним виконанням зобов'язання є виконання, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання (ст. 599 ЦК України).

Аналіз ст. 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Згідно ст. 2 Закону України від 25.04.1997, № 234/97-ВР "Про внесення змін до Закону Української РСР "Про індексацію грошових доходів населення", для індексації грошових доходів населення використовується індекс споживчих цін і тарифів на товари та послуги. Спостереження за зміною цін на споживчі товари і послуги та обчислення індексу споживчих цін здійснюється органами державної статистики. Індекс споживчих цін обчислюється на підставі статистичних спостережень за зміною цін у роздрібній торгівлі, на ринках тощо і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відповідно до листа Верховного суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р, індекси інфляції розраховуються Державним комітетом статистики України (раніше - Міністерство статистики України), починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються, зокрема, у газеті "Урядовий кур'єр". Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на Державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватись для визначення розміру завданих збитків. У разі необхідності суди можуть витребувати від органів статистики дані про розмір індексу інфляції за той чи інший період.

Виходячи з положень вказаних вище статей, в зв'язку з простроченням відповідачами виконання грошового зобов'язання, позивач здійснив розрахунок суми процентів та інфляційних, з урахуванням погашених відповідачами сум грошового боргу за виконавчим листом №2-1359 виданим Магдалинівським районним судом 24.11.2004 р, які ним відображені в таблицях позовної заяви (а.с. 4-5).

Таким чином, у зв'язку з інфляційними змінами, які відбулися за весь період виконавчого провадження з примусового стягнення з відповідачів на мою користь заборгованості, сума боргу станом на 15.02.2015 року збільшилася на суму нарахованих трьох процентів річних та інфляційних.

Згідно розрахунків інфляційне збільшення суми боргу складає 15 944 гривні 24 копійки та три відсотки річних за прострочення виконання зобов'язання складає 5 615 гривень 38 копійок, які позивач просить стягнути солідарно з відповідачів на його користь, а також сплачений при подачі позову судовий збір (а.с. 1, 2-6).

У відповідності до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Також враховується диспозиція ст.ст. 58, 59 ЦПК України про належність та допустимість доказів.

Крім того, відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В зв'язку з викладеним, враховуючи ст. 61 ЦПК України вказані обставини встановлені судовим рішенням по іншій цивільній справі доказуванню при розгляді даної справи не підлягають.

Станом на 26 березня 2015 року відповідачі передбачені рішенням суду зобов'язання не виконали і мають заборгованість з виконання грошового зобов'язання щодо повернення коштів, тобто основного зобов'язання, передбаченого договором позики.

У відповідності до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

На підставі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляціїза весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В судовому засіданні беззаперечно встановлено факт не виконання відповідачами взятих на себе зобов'язань, а також зобов'язань покладених на них рішенням суду, які є обов'язковим до виконання, тому існують всі правові підстави для солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача суми індексації за прострочення грошового зобов'язання в розмірі 15 944 гривні 24 копійки та трьох відсотків річних за прострочення виконання зобов'язання на суму 5 615 гривень 38 копійок, відповідно до наданих позивачем розрахунків (а.с. 4-5).

Таким чином, враховуючи викладені обставини та норми Закону, оцінюючи всі докази, які були досліджені судом при розгляді справи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню та необхідно стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача суму індексу інфляційних втрат грошового зобов'язання в розмірі 15 944 гривні 24 копійки, три відсотки річних в розмірі 5 615 гривень 38 копійок.

Дане рішення суд ухвалює в рамках заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів (ст.ст. 57-66 ЦПК України).

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, в зв'язку із задоволенням позовних вимог позивача, із відповідачів солідарно на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним при подачі позову судовий збір в розмірі 243 гривні 60 копійок.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. ст.ст. 3, 5-8, 10, 11, 57-66, 88, 174, 197, 208-210, 212-215, 218ЦПК України, ст.ст. 11, 16, 509, 525, 526, 598, 599, 610, 614, 625 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючої та зареєстрованої АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, проживаючого АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, суму індексу інфляційних втрат грошового зобов'язання в розмірі 15 944 гривні 24 копійки, три відсотки річних в розмірі 5 615 гривень 38 копійок, а також сплачений при подачі позову судовий збір в розмірі 243 гривні 60 копійок, а всього 21 803 гривні 22 копійки (двадцять одну тисячу вісімсот три гривні двадцять дві копійки).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а у разі проголошення рішення у відсутності особи, яка брала участь у справі, але не була присутня у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий суддя Новік Д.І.