Копія Справа № 2-30,2009
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2009 року Лисянський районний суд Черкаської області
в складі: головуючого-судді Борисенка П.І.
при секретарі Сіденко Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Лисянка справу за позовом ЗАТ КБ ” Приватбанк ” до ОСОБА_1 про стягнення коштів за невиконання договірного зобов'язання,
ВСТАНОВИВ:
ЗАТ КБ ” Приватбанк ” звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1. про стягнення коштів за невиконання договірного зобов'язання.
Підтримавши позов, представник позивача суду пояснив, що 25.04.2002 року між позивачем та СТОВ ім. Шевченка с. Будище Звенигородського району, директором якого є відповідач, було укладено кредитний договір № 12436/02, за умови якого товариству було відкрито кредитну лінію із загальним лімітом 50000 гр. на строк до 23.01.2003 року, зі сплатою 29% річних, того-ж дня, з метою забезпечення виконання зобов'язання по отриманому кредиту сторони уклали між собою договір поруки та договір застави належного відповідачу транспортного засобу Ауді-100.
У листопаді 2002 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу було вчинено виконавчий запис, за яким пропонувалось звернути стягнення на автомобіль Ауді-100, який був предметом вказаного договору застави.
У 2002 році відповідач, не дотримуючись взятих на себе зобов'язань за договором застави, з метою приховування майна та позбавлення позивача права на звернення стягнення на заставне майно, відчужив автомобіль своїй матері, який був предметом договору застави. Рішенням Звенигородського райсуду від 21.01.2005 року договір купівлі - продажу зазначеного автомобіля визнано недійсним,а сторони договору повернуто в первісний стан.
У зв'язку з наведеним та невиконанням умов договору застави, позивач при подачі позову просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 37400 гр., штрафні санкції в розмірі 3851 гр., а всього 41251 гр.
У процесі розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 35260 гр. 88 коп.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав і суду пояснив, що представник позивача невірно виклав обставини справи.
Дійсно, 25.04.2002 року між позивачем та СТОВ ім. Шевченка було укладено кредитний договір відповідно до якого він виступив поручителем та уклав договір застави на власний автомобіль. Але 07.07.2006 року між ним та позивачем укладено мирову угоду, яку він виконав, а позивач в разі виконання ним мирової угоди зобов'язався не мати претензій з приводу заборгованості по кредиту.
Вислухавши пояснення сторін вивчивши матеріали справи суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з слідуючих підстав.
Суд встановив, що 25.04.2002 року між позивачем та СТОВ ім. Шевченка в особі директора ОСОБА_1. укладено договір про відкриття товариству кредитної лінії з загальним лімітом 50000 гр. терміном до 23.01.2003 року.
В цей -же день між позивачем та відповідачем укладено договір поруки, в відповідності до п. 1 якого відповідач відповідає перед позивачем за виконання товариством зобов'язань по кредитному договору № 12436/02 від 25.04.2002 року.
В цей-же день, тобто 25.04.2002 року між позивачем та відповідачем укладено договір застави у відповідності до п. 2 якого відповідач зобов'язався для забезпечення виконання своїх зобов'язань передати в заставу транспортний засіб, автомобіль Ауді-100.
04.07.2006 року сторони звернулись до суду з заявою про затвердження мирової угоди, яка затверджена судом 07.07.2006 року.
В заяві про затвердження мирової угоди сторони вказали, що з даною заявою вони звертались до суду по цивільній справі про стягнення коштів по кредитному договору згідно договору поруки від 25.04.2002 року.
В п. 1 ч. 2 заяви про затвердження мирової угоди вказано-відповідач визнає, що його заборгованість перед позивачем на момент укладення мирової угоди становить 268 гр. 15 коп.
В п.3 даної заяви вказано - позивач заявляє, що з моменту підписання цієї мирової угоди та у випадку належного її виконання не матиме жодних майнових претензій до відповідача з приводу заборгованості, яке є предметом цієї мирової угоди.
Як вказано вище дана мирова угода затверджена судом 07.07.2006 року і представник позивача в судовому засіданні підтвердив, що умови мирової угоди відповідачем виконані.
В судовому засіданні представник позивача пояснив, що мета мирової угоди -« закрити » договір поруки, але залишити договір застави, але суд вважає, що такі пояснення позивача суперечуть змісту заяви про затвердження мирової та ухвали суду про затвердження мирової угоди, про що вказує і Верховний Суд в своїй ухвалі від 25.06.2008 року.
Суд вважає, що договір поруки укладений між сторонами випливає із кредитного договору,а договір застави випливає із договору поруки. Поскільки в мировій угоді сторони визначили, що в разі і підписання та належного її виконання позивач не матиме жодних майнових претензій до відповідача з приводу заборгованості, суд вважає, що претензії позивача до відповідача з приводу заборгованості абсолютно безпідставні і якщо припинив свою дію договір поруки то договір застави також не може залишитись в силі.
Керуючись ст. 572, 584, 589 ЦК України, ст. 5,10, 11, 57, 58, 60, 107, 179, 212-215, 218 ЦПК України, суд
В и р і ш и в:
В позові ЗАТ КБ ” Приватбанк ” до ОСОБА_1, про стягнення коштів за невиконання договірного зобов'язання - відмовити.
На рішення може бути подано апеляцію з подачею заяви про апеляцію протягом 10 діб.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 20 діб після подачі заяви про апеляцію.
Головуючий-підпис
Вірно.
Суддя Лисянського
районного суду П.І. Борисенко