УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 березня 2015 р. № 876/689/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гінди О.М.
суддів: Мікули О.І., Ніколіна В.В.
за участі секретаря судових засідань: Щерби С.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом ТзОВ «Компанія «Галнафтоінвест» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
14.10.2013 ТОВ «Компанія «Галнафтоінвест» (далі - позивач, Товариство) звернулося в суд із адміністративним позовом до ДПІ у Галицькому районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, податковий орган) у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.09.2013 № 0001992210.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що викладені відповідачем в акті перевірки висновки, на підставі яких винесено податкове повідомлення-рішення, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки господарські операції з придбання послуг від ПП «МТІ» мали реальний характер, що підтверджується усіма належним чином оформленими первинними документами, які були надані до перевірки. Висновки податкового органу ґрунтуються виключно на висновках акта про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «МТІ», що на думку позивача, суперечить податковому законодавству.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2013 позов задоволено повністю.
Із цією постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята без урахування фактичних обставин справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що в ході проведення перевірки встановлено фіктивність здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «МТІ». Вказує на те, що судом не було враховано того, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської діяльності. Якщо фактичного здійснення господарської діяльності не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів документів, що передбачені чинним законодавством. При проведенні податкової перевірки було встановлено, що у ПП «МТІ» відсутні виробничі потужності, трудові ресурси, необхідні умови для результатів відповідної господарської діяльності, що виключає можливість виконання взятих на себе зобов'язань згідно договору укладеного з ТОВ «Компанія «Галнафтоінвест».
Представник апелянта у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив та просить залишити її без задоволення.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 29.08.2013 по 06.09.2013 працівниками ДПІ у Галицькому районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Галнафтоінвест» з питань дотримання податкового законодавства по взаєморозрахунках з ПП «МТІ» за травень 2013 року, результати якої оформлені актом від 13.09.2013 № 161/22-10/23884237.
Згідно висновків цього акта, під час перевірки встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок ТОВ «Галнафтоінвест» завищено податковий кредит з податку на додану вартість за травень 2013 року на суму 238855,24 грн., у зв'язку з чим на відповідну суму за цей же період занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету.
Вказані вище висновки ґрунтуються на акті ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС від 01.08.2013 № 331/26-56-22-01-03/36798441 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «МТІ» щодо господарських взаємовідносин із платниками податків за період з 01.06.2012 по 30.06.2013, яким встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій ПП «МТІ».
На підставі акта перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001992210 від 30.09.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - ПДВ на загальну суму 298569 грн, у т.ч. 238855 грн основного платежу, 59714 грн штрафних (фінансових) санкцій.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, оскільки реальність господарських операцій між позивачем та ПП «МТІ» підтверджується усіма належним чином оформленими первинними документами, які були надані податковому органу під час перевірки та підтверджують факт придання, оприбуткування, оплату товару. Придбані послуги стосуються безпосередньої господарської діяльності позивача. Разом з тим, суд першої інстанції визнав безпідставним посилання податкового органу на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, оскільки виходячи з Методичних рекомендацій затверджених Наказом ДПА України від 22.04.2011 № 236, у такому акті не передбачено можливості встановлення податковим органом юридичних фактів щодо господарської діяльності платника податків.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.
Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, а також порядок формування податкового кредиту з цього податку за правовідносинами, які виникли після 01.01.2011 року врегульовані Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI (далі - ПК України).
В підпункті 14.1.181 пункту 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 цієї статті, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (тут та далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З аналізу наведених вище норм вбачається, що визначальним фактором для формування платником податку податкового кредиту є наявність у нього виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог ст. 201 ПК України. При цьому, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні придбаного товару (отриманих робіт, послуг) сум ПДВ до складу податкового кредиту, є підтвердження реальності господарської операції належним чином оформленими первинними документами, які є характерними для тої чи іншої господарської операції.
Із матеріалів справи встановлено, що між позивачем та ПАТ «Волинь-Цемент» укладено договір поставки від 24.12.2012 № 250. Відповідно до п. 1 умов договору, постачальник (ПАТ «Волинь-Цемент») зобов'язується передати у власність покупцю (позивач) цемент в кількості, асортименті, в строки та на умовах, визначених цим договором. Поставка товару здійснюється постачальником на умовах FCA та CPT (п. 3.2). Оплата товару здійснюється в національній грошовій валюті шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, шляхом внесення готівкових коштів в касу постачальника (п. 7), реквізити (Розділ 14 договору).
На виконання умов договору, позивач надав видаткові накладні (а.с. 70-121), з яких вбачається, що позивач отримав від ПАТ «Волинь-Цемент» цемент марки ПЦ ІІ/А-Ш-500.
Відповідно до договору поставки від 24.12.2012 № 250, укладено додаткову угоду № 1 від 25.01.2013. Згідно п. 1 угоди, відповідно до п. 13.2 договору поставки від 24.12.2012 № 250 покупець (позивач) забезпечує виконання свого зобов'язання згідно цього договору одним із способів, встановлених ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, а саме: банківською гарантією, порукою, шляхом залучення третьої особи-поручителя, інший вид забезпечення, що не заперечує чинному законодавству України.
На виконання умов договору поставки від 24.12.2012 № 250 та додаткової угоди № 1 від 25.01.2013 між ПП «МТІ» та ПАТ «Волинь-Цемент» укладено договір поруки від 04.02.2013 № 1/02-П. Відповідно до умов договору, ПП «МТІ» (Поручитель) зобов'язується перед кредитором ПАТ «Волинь-Цемент» за виконання зобов'язання ТОВ «Галнафтоінвест» за основним договором від 24.12.2012 № 250 (п. 1.1). Поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником ТОВ «Галнафтоінвест» обов'язку за основним договором, виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги або претензії кредитора (п. 2.1). Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником згідно умов основного договору у сумі, що не перевищує 5 000 000,00 грн (п.4.1).
Окрім того, між ПП «МТІ» та ТОВ «Галнафтоінвест» укладено договір поруки від 04.02.2013 № 1/02-Ф. Відповідно до умов договору, боржник (ТОВ «Галнафтоінвест») зобов'язується сплатити поручителю плату за надану поруку, відповідно до договору поруки від 04.02.2013 № 1/02-П в розмірі 25% від вартості всіх марок отриманого цементу згідно договору поставки від 24.12.2012 № 250 (п. 1.2). У випадку, якщо сума боргу станом на останній день місяця буде складати більше 2000000,00 грн, розмір винагороди буде переглянуто.
Згідно з розрахунком ТОВ «Галнафтоінвест» (а.с. 204), вартість цементу, отриманого від ПАТ «Волинь-Цемент» за травень 2013 року становить 5732525,67 грн, що також підтверджується звітом боржника (ТОВ «Галнафтоінвест») від 31.05.2013 № 4 про хід виконання договору № 1/02-ФП від 04.02.2013. Заборгованість ТОВ «Галнафтоінвест» перед ПАТ «Волинь-Цемент» станом на 01.05.2013 становить 5118336,9 грн, станом на 31.05.2013 - 4323488,57 грн (ст. 4 акта).
Згідно п. 1.2 Додаткової угоди № 3 від 31.05.2013, укладеної відповідно до договору поруки № 1/02-ФП від 04.02.2013, боржник зобов'язується сплатити поручителю плату за надану поруку, відповідно до договору поруки від 04.02.2013 № 1/02-П в розмірі 25% від вартості всіх марок отриманого цементу з урахуванням ПДВ згідно договору поставки від 24.12.2012 № 250, який укладений між кредитором ПАТ «Волинь-Цемент» та боржником (позивач) на основі звіту боржника про фактично отриману кількість цементу.
У підтвердження факту оплати за надану поруку, відповідно до договору поруки від 04.02.2013 № 1/02-П, позивач надав платіжні доручення (а.с. 205-211, 225-227).
На виконання умов договору, позивач надав звіт боржника, акт приймання-передачі виконаних робіт (послуг), згідно якого, кількість отриманих тонн цементу згідно звіту боржника № 4 від 31.05.2013 становить: за травень 2013 року - 6888,75 тонн на суму 5 732 525,67 грн, податкову накладну.
Також, між позивачем та ПАТ «Волинь-Цемент» було укладено угоду про залік взаємних вимог від 26.06.2013. Відповідно до п. 1.1 угоди, зобов'язання за договором поставки № 250 від 24.12.2012 припиняються на суму 5845484,02 грн.
Отриманий від ПАТ «Волинь-Цемент» товар (цемент марки ПЦ ІІ/А-Ш-500) позивач реалізував в подальшій господарській діяльності покупцям та надав такі докази: договори поставки, укладені між позивачем та ТОВ «ТрейдКомІнвест», ТОВ «Компанія «Енергопромгруп», ПАТ «Коростенський завод залізобетонних шпал», ПАТ «Гніванський завод спецзалізобетону», ДП «Староконстянтинівський завод залізобетонних шпал», видаткові накладні, що підтверджують передачу цементу згаданим вище покупцям.
Суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги твердження відповідача про те, що ТОВ «Галнафтоінвест» отримано збиток у розмірі 22445,08 грн за травень 2013 року по операціях, пов'язаних з придбанням цементу у ПАТ «Волинь-Цемент», оскільки згідно довідки (а.с. 229), вартість цементу, отриманого від ПАТ «Волинь-Цемент» становить 5 732 525,67 грн, вартість реалізації цементу, отриманого від ПАТ «Волинь-Цемент» контрагентам складає 7 418 246,01 грн, відповідно, дохід від реалізації цементу за травень 2013 року становить 1 685 720,34 грн, вартість винагороди ПП «МТІ» за договорами поруки від 04.02.2013 становить 1433131,42 грн.
Таким чином, дохід позивача від господарської діяльності за травень 2013 року становить різницю між доходом від реалізації цементу за травень 2013р. та винагородою ПП «МТІ» за договорами поруки, що складає 252588,92 грн.
Якщо брати до уваги сукупну вартість поставок цементу іншим суб'єктам господарювання, то в цілому господарська діяльність позивача за травень 2013 року виявилась прибутковою (а.с. 130-134, 139-155, 159-171, 177-190, 194-198).
Контрагент позивача - ПП «МТІ» на час здійснення господарських операцій був зареєстрований як юридична особа, відомості про яку внесені до ЄДРЮОФОП та був платником ПДВ згідно свідоцтва від 14.05.2012 № 200046520, що зазначено у акті від 01.08.2013 № 331/26-56-22-01-03/36798441 (а.с. 45).
З наведених вище обставин справи та наявних у матеріалах справи доказів, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що згадані вище господарські операції між позивачем та ПП «МТІ» мають реальний характер, оскільки факт отримання послуг підтверджується усіма характерними для цього виду правовідносин первинними документами оформленими відповідно до вимог чинного законодавства. Оплата за отриманий товар позивачем реально проведена, а контрагент позивача на час здійснення господарських операцій був зареєстрований платником ПДВ, а тому у відповідності до ст. 201 ПК України вправі був виписувати податкові накладні на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит.
Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання податкового органу на те, що контрагент позивача відсутній за місцем реєстрації, оскільки відомості про ПП «МТІ», як на час здійснення господарських операцій так і на час розгляду справи внесені до ЄДРЮОФО, що підтверджується інформацією з Реєстраційного порталу http://irc.gov.ua, який функціонує згідно Наказу Міністерства юстиції України від 14.12.2012 року № 1846/5 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.12.2012 року за № 2105/22417.
Також, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним збільшення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ з огляду на неможливість проведення зустрічної звірки ПП «МТІ» оскільки зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року № 21-47а10, яка у відповідності до ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для врахування судом під час вирішення спору у подібних правовідносинах.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, висновки викладені у акті від 01.08.2013 № 331/26-56-22-01-03/36798441 складеному ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС, не можна вважати достовірними та достатніми для збільшення податкового зобов'язання позивачу, оскільки з вказаного акта вбачається, що звірку по ПП «МТІ» не вдалось провести. Висновки, які викладені у ньому зроблено на основі поданої звітності, наявної інформаційної бази даних, без дослідження первинних документів.
Також суд першої інстанції вірно зазначив, що пунктом 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України визначено, що зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно Додатку 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.04.2011 № 236, який містить форми Акта про неможливість проведення зустрічної звірки, не передбачено можливості органам ДПІ встановлювати юридичні факти щодо господарської діяльності платника податків та визнавати правочини недійсними (нікчемними).
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента не може бути достатньою підставою для збільшення податкового зобов'язання позивачу, коли останнім надано первинні бухгалтерські документи, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій позивача з ПАТ «Волинь-Цемент», ПП «МТІ».
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач у спірних правовідносинах не допускав порушень п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки господарські операції мають реальний характер та підтверджені усіма належним чином оформленими первинними документами. Висновки податкового органу не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
ухвалив:
апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року у справі № 813/7718/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: О.М. Гінда
Судді: О.І. Мікула
В.В. Ніколін
Ухвала у повному обсязі складена та підписана 27.03.2015.