ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2015 р. Справа № 911/880/15

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Жилі Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 911/880/15

за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", ідентифікаційний код: 14360570, місцезнаходження: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50,

до фізичної особи-підприємця Шпортун Галини Миколаївни, ідентифікаційний номер: 2893803388, місце проживання: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Щорса, буд. 45, кв. 177,

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій,

за участю представників сторін:

від позивача: Яндульський Д.В., який діє на підставі довіреності від 17.09.2012 року за № 3025-О;

від відповідача: не з'явився, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Шпортун Галини Миколаївни (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування від 21.05.2013 року б/н у вигляді основного боргу за кредитом у сумі 36000,00 грн. (тридцять шість тисяч гривень 00 коп.), заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 23175,93 грн. (двадцять три тисячі сто сімдесят п'ять гривень 93 коп.), пені в сумі 11917,68 грн. (одинадцять тисяч дев'ятсот сімнадцять гривень 68 коп.), заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 5470,68 грн. (п'ять тисяч чотириста сімдесят гривень 68 коп.).

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач не виконав належним чином зобов'язання за договором банківського обслуговування від 21.05.2013 року б/н, у зв'язку з чим за Відповідачем утворилась заборгованість у вигляді основного боргу за кредитом у сумі 36000,00 грн. (тридцять шість тисяч гривень 00 коп.), заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 23175,93 грн. (двадцять три тисячі сто сімдесят п'ять гривень 93 коп.), пені в сумі 11917,68 грн. (одинадцять тисяч дев'ятсот сімнадцять гривень 68 коп.), заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 5470,68 грн. (п'ять тисяч чотириста сімдесят гривень 68 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.03.2015 року порушено провадження у справі № 911/880/15, розгляд якої призначено на 23.03.2015 року.

В судове засідання 23.03.2015 року з'явися представник Позивача, який частково виконав вимоги ухвали суду від 06.03.2015 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився будучи повідомленим про день та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 06.03.2015 року не виконав.

Згідно абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що неявка в судове засідання представника Відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Беручи до уваги викладене, а також те, що ухвала господарського суду Київської області від 06.03.2015 року у справі № 911/880/15 направлена на адресу Відповідача, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, на які він посилався би, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих представником Позивача пояснень суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 23.03.2015 року.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Позивача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

21.05.2013 року публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПРИВАТБАНК" та фізичною особою-підприємцем Шпортун Галиною Миколаївною підписано заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, відповідно до якої Відповідач погодився з «Умовами та правилами надання банківських послуг», Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.pb.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування від 21.05.2013 року б/н (надалі за текстом: Договір).

Частиною 1 ст. 634 Цивільного кодексу України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до Договору, Відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок 26007053117381 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано «Умовами та правилами надання банківських послуг» (надалі за текстом: Умови).

Згідно п. 3.2.1.1.16. Умов, при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до п.п. 3.2.1.1., 3.2.1.1.1. Умов, вид кредиту - "кредитний ліміт на поточний рахунок" корпоративного клієнта. Кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших).

Пунктом 3.2.1.1.3. Умов передбачено, що кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди.

Відповідно до п. 3.2.1.1.6. Умов, ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших).

Умовами у п. 3.2.1.1.8 визначено, що проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - «Угода»).

Відповідно до п. 3.2.1.1.11 Умов, періодом безперервного користування кредитом є період часу, на протязі якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Період безперервного користування кредитним лімітом на поточному рахунку - не більше 35 днів. Для пільгового користування лімітом (розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості) клієнт повинен: у разі, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця, то обнулення повинно проводитися по кінцю дня в будь-який з днів по 25-е число поточного місяця. У разі, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця, то обнулення повинно проводитися по кінцю дня в будь-який з днів по 25-е число наступного місяця. Якщо дебетове сальдо не було обнулити згідно умов описаних вище, то з 26 числа на залишок заборгованості починають нараховуватися відсотки за користування кредитом за ставкою 36 % річних.

Пунктом 3.2.1.1.12 Умов визначено, що для розрахунку відсотків за користування кредитним лімітом встановлюється диференційована процентна ставка. Відсоткова ставка до розрахунку залежить від терміну існування непогашеного залишку по кредиту.

Умовами у п. 3.2.1.1.13. передбачено що, при порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань, Клієнт сплачує Банку відсотки та пеню за користуванням кредитом від суми залишку непогашеної заборгованості в розмірі, передбаченому цим розділом «Умов та правил надання банківських послуг».

Відповідно до п. 3.2.1.4.1.1. Умов, за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат до 25 -го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1 -го до 20 -го (включно) числа поточного місяця або до 25 -го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21- го до кінцевого числа поточного місяця (далі - « період , в який дебетове сальдо підлягає обнулення» ), розрахунок відсотків проводиться за процентною ставкою у розмірі, 0 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Пунктом 3.2.1.4.1.2. Умов визначено що, у випадку необнулювання дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулюванню, на протязі 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 36 (тридцять шість) % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулюванню.

Умовами у п. 3.2.1.4.1.3. визначено що, у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду , в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91 -го дня після дати закінчення періоду , в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань Клієнт сплачує Банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 56 ( п'ятдесят шість) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня , наступного за датою порушення зобов'язань.

Згідно п. 3.2.1.4.1.4. Умов, під «непогашенням кредиту» мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Відповідно до п. 3.2.1.5.1. Умов, при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту , передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному у п. 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

Пунктом 3.2.1.5.4 Умов визначено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3, здійснюється протягом 3 (Трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 1054, ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Цивільним кодексом України у ч. 1 ст. 1066 визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частинами 1, 2 ст. 1067 Цивільного кодексу України визначено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

Згідно ст. 1069 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір плати за використання клієнтом коштів банку, яке не встановлене договором, не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що Позивач свої зобов'язання за Договором в частині надання Відповідачу кредитного ліміту в сумі 36000,00 грн. (тридцять шість тисяч гривень 00 коп.) виконав належним чином, що підтверджується банківською випискою по рахунку № 26007053117381 за період з 04.09.2013 року по 12.12.2014 року.

Позивач зазначає, що Відповідач не виконав належним чином зобов'язання за Договором в частині погашення кредиту та сплати комісії за його користування, внаслідок чого за Відповідачем наявна заборгованість по кредиту у сумі 36000,00 грн. (тридцять шість тисяч гривень 00 коп.) та по комісіям за користування кредитом у сумі 5470,68 грн. (п'ять тисяч чотириста сімдесят гривень 68 коп.).

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що внаслідок того, що Відповідач у строки, встановлені Договором, дебетове сальдо не обнулив, за Відповідачем утворилась заборгованість по кредиту у сумі 36000,00 грн. (тридцять шість тисяч гривень 00 коп.) та по комісіям за користування кредитом у сумі 5470,68 грн. (п'ять тисяч чотириста сімдесят гривень 68 коп.).

Як встановлено судом, п.п. 3.2.1.1.12, 3.2.1.4.1.1, 3.2.1.4.1.2 Умов визначено, що для розрахунку процентів за користування кредитним лімітом встановлюється диференційована процентна ставка, яка залежить від строку існування непогашеного залишку по кредиту. За період користування кредитом до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го по 25-те число місяця процентна ставка складає 0% річних. При необнуленні дебетового сальдо протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, процентна ставка складає 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню.

Судом встановлено, що станом на 12.12.2014 року за Відповідачем наявна заборгованість за Договором у вигляді процентів за користування кредитом у сумі 23175,93 грн. (двадцять три тисячі сто сімдесят п'ять гривень 93 коп.).

З огляду на те, що Відповідачем належним чином не було виконано зобов'язання за Договором, то на адресу останнього Позивачем в порядку досудового врегулювання спору, встановленого ст. 222 Господарського кодексу України та ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, направлено претензію від 26.11.2014 року № 30521KIC0S0DB, у якій Позивач просив негайно погасити прострочену заборгованість за Договором у вигляді заборгованості за тілом кредиту, за відсотками, з комісії за користування кредитом та пеню.

Факт надіслання Позивачем Відповідачу претензії від 26.11.2014 року № 30521KIC0S0DB підтверджується описом вкладення до цінного листа від 04.12.2014 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Проте, як вказує Позивач, Відповідач на претензію 26.11.2014 року № 30521KIC0S0DB відповіді не надав, заборгованість за Договором не сплатив.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні докази сплати Відповідачем заборгованості за договором банківського обслуговування від 21.05.2013 року б/н у вигляді основного боргу за кредитом у сумі 36000,00 грн. (тридцять шість тисяч гривень 00 коп.), заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 23175,93 грн. (двадцять три тисячі сто сімдесят п'ять гривень 93 коп.), заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 5470,68 грн. (п'ять тисяч чотириста сімдесят гривень 68 коп.).

Також суд звертає увагу на те, що Відповідач в судове засідання не з'явився, заперечень щодо наявності заборгованості чи інших письмових доказів щодо спростування заборгованості суду не надав.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за договором банківського обслуговування від 21.05.2013 року б/н у вигляді основного боргу за кредитом у сумі 36000,00 грн. (тридцять шість тисяч гривень 00 коп.), заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 23175,93 грн. (двадцять три тисячі сто сімдесят п'ять гривень 93 коп.), заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 5470,68 грн. (п'ять тисяч чотириста сімдесят гривень 68 коп.), в зв'язку з чим дані вимоги Позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Поряд з цим, Позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за Договором, передбачену п. 3.2.1.5.1 Умов, за період з 08.08.2013 року по 12.12.2014 року у сумі 11917,68 грн. (одинадцять тисяч дев'ятсот сімнадцять гривень 68 коп.).

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Суд приходить до висновку, що дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом та Договором відповідальності.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України та п. 3.2.1.5.1 Умов, Позивачем Відповідачу нараховано пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за Договором у сумі 11917,68 грн. (одинадцять тисяч дев'ятсот сімнадцять гривень 68 коп.).

При дослідженні правильності та обґрунтованості визначення Позивачем суми пені, судом встановлено наступне.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як встановлено судом, п. 3.2.1.5.4. Умов передбачено, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3, здійснюється протягом 3 (Трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Таким чином, сторонами у Договорі визначено інший, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за Договором.

Перевіркою правильності визначення Позивачем суми пені судом встановлено, що сума пені у розмірі 11917,68 грн. (одинадцять тисяч дев'ятсот сімнадцять гривень 68 коп.) визначена Позивачем обґрунтовано і вірно. Доказів сплати Відповідачем вказаної суми пені перед Позивачем не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Позивач довів суду та Відповідач не спростував належними і допустимими доказами те, що у Відповідача перед Позивачем наявна заборгованість за договором банківського обслуговування від 21.05.2013 року б/н у вигляді основного боргу за кредитом у сумі 36000,00 грн. (тридцять шість тисяч гривень 00 коп.), заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 23175,93 грн. (двадцять три тисячі сто сімдесят п'ять гривень 93 коп.), пені в сумі 11917,68 грн. (одинадцять тисяч дев'ятсот сімнадцять гривень 68 коп.), заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 5470,68 грн. (п'ять тисяч чотириста сімдесят гривень 68 коп.).

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості за договором банківського обслуговування від 21.05.2013 року б/н у вигляді основного боргу за кредитом у сумі 36000,00 грн. (тридцять шість тисяч гривень 00 коп.), заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 23175,93 грн. (двадцять три тисячі сто сімдесят п'ять гривень 93 коп.), пені в сумі 11917,68 грн. (одинадцять тисяч дев'ятсот сімнадцять гривень 68 коп.), заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 5470,68 грн. (п'ять тисяч чотириста сімдесят гривень 68 коп.) є обґрунтованими та доведеними за допомогою належних і допустимих доказів, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались суду Позивачем у справі в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Надані Позивачем докази не спростовані, та не заперечувались Відповідачем протягом розгляду справи.

Поряд з цим, Позивач просить суд стягнути з Відповідача господарські витрати у вигляді судового збору у сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з задоволенням позовних вимог у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору у сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.), відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до фізичної особи-підприємця Шпортун Галини Миколаївни про стягнення заборгованості та штрафних санкцій, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Шпортун Галини Миколаївни, ідентифікаційний номер: 2893803388, місце проживання: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Щорса, буд. 45, кв. 177, на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", ідентифікаційний код: 14360570, місцезнаходження: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, заборгованість за договором банківського обслуговування від 21.05.2013 року б/н у вигляді основного боргу за кредитом у сумі 36000,00 грн. (тридцять шість тисяч гривень 00 коп.), заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 23175,93 грн. (двадцять три тисячі сто сімдесят п'ять гривень 93 коп.), пені в сумі 11917,68 грн. (одинадцять тисяч дев'ятсот сімнадцять гривень 68 коп.), заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 5470,68 грн. (п'ять тисяч чотириста сімдесят гривень 68 коп.) та судовий збір у сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Повний текст рішення складено та підписано 27 березня 2015 року