УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2015 р. Справа № 876/1113/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шинкар Т.І.,
суддів Ільчишин Н.В.,
Пліша М.А.,
з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 грудня 2014 року у справі №607/17684/14-а за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 до Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити дії,-
В С Т А Н О В И В:
23.10.2014р. суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради (далі - Управління), просив визнати протиправною та скасувати відмову відповідача у погодженні місця розташування групи тимчасових споруд підприємцю ОСОБА_2, оформлену листом №1052/14 від 08.10.2014р. та зобов'язати Управління повторно розглянути заяву від 29.09.2014р. підприємця ОСОБА_2 про погодження місця розташування групи тимчасових споруд.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18.12.2014р. в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18.12.2014р. та прийняти нову, якою позов задовольнити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що встановлення тимчасових споруд у принципі не є будівництвом і мотивація відповідача і суду є безпідставною. Бажане місце розташування тимчасових споруд повинно відповідати комплексній схемі розміщення ТС і будівельним нормам, а відмова відповідача не містить посилань ні на перше, ні на друге. Суд першої інстанції ґрунтував своє рішення про відмову у позові виключно на змісті договору сервітуту від 28.04.2012р., наявність якого не заважає правовідносинам сторін, є додатковим доказом про відсутність інших осіб, правам яких могли б перешкодити заплановані тимчасові споруди.
В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, представник відповідача щодо апеляційної скарги заперечила, просила залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та пояснення представників сторін в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_2 на праві приватної власності належать приміщення критого ринку промислових товарів загальною площею 217,3 кв.м., розташоване за адресою вул.Живова,9, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на вказане приміщення від 13 січня 2005 року (а.с.7).
28 квітня 2012 року між Тернопільською міською радою (Власник) та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 (Сервітуарій) на підставі рішення Тернопільської міської ради №6/20/74 від 30 березня 2012 року, укладено договір на встановлення земельного сервітуту, який зареєстровано в книзі реєстрації договорів сервітутного користування за №181 від 08 травня 2012 року. Відповідно до умов договору, Сервітуарію надано земельну ділянку (об'єкт сервітуту) по АДРЕСА_1, загальною площею 0,0150 га для проходу і проїзду та складування будівельних матеріалів терміном на три роки - до 30 березня 2015 року (а.с.10-12).
29 вересня 2014 року ОСОБА_2 звернувся в Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради із зверненням щодо можливості розміщення групи тимчасових споруд по вул.Шептицького біля його ринку промислових товарів з наступними характеристиками, додавши план бажаного розташування групи тимчасових споруд на основі М 1:500 та копію договору сервітуту від 28.04.2012р.: група з 8 (восьми) стаціонарних тимчасових споруд площею по зовнішньому контуру 6 кв.м. кожна; призначення: торгівля промисловими товарами; інженерні комунікації не потрібні; запланований строк розміщення - 12 місяців; благоустрій навколишньої території - асфальтування тротуару, улаштування водовідводу. (а.с.8-7).
Листом від 08.10.2014р. №1052/14 Управління повідомлено позивача, що підстав погодити розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності за вказаною адресою не має.
Зокрема, підставою відмови стало те, що в п. 1.3. Договору на встановлення земельного сервітуту від 28.04.2012р. вказано, що сервітут встановлено для проходу і проїзду та складування будівельних матеріалів, а не для встановлення стаціонарних тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності. Також в п. 4.4.5 вищевказаного договору зазначено про недопущення будівництва будь-яких будівель, споруд або інших об'єктів на території, на яку встановлено сервітут. Встановлений цим договором сервітут не надає Сервітуарію права на проведення будь-якого будівництва не даній території (а.с.14).
Вважаючи, що зміст вказаної відмови не відповідає законодавству ОСОБА_2 звернувся з позовом за захистом порушеного права.
Перевіряючи законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011р. № 3038-VI (далі - Закон №3038-VI), тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Згідно з ч.4 ст.28 Закону №3038-VI, розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
На виконання частини четвертої статті 28 Закону №3038-VI Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлового комунального господарства України від 21.10.2011р. №244 затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (далі - Порядок), який визначає механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.
Відповідно до п.2.2 Порядку замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС.
Пунктом 2.3 Порядку встановлено вичерпний перелік документів, які додаються до заяви: графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М 1:500 кресленнями контурів ТС з прив'язкою до місцевості; реквізити замовника (найменування, П.І.Б., адреса, контактна інформація).
Згідно з п.2.4. Порядку, відповідність намірів щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС (у разі її наявності), будівельним нормам визначає відповідний орган з питань містобудування та архітектури, який утворено у складі виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації, протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви.
Для розміщення групи ТС (але не більше п'яти) розробляється єдиний паспорт прив'язки ТС з прив'язкою кожної окремої ТС з відображенням благоустрою прилеглої території та інженерного забезпечення (на топографо-геодезичній основі М 1:500) (п.1.10Положення).
При цьому, пунктом 1.12. Порядку встановлено, що при розміщенні ТС ураховуються всі наявні планувальні обмеження, передбачені будівельними нормами.
Рішенням сесії Тернопільської міської ради від 18.07.2014р. взято до відома Інформацію про заходи щодо недопущення здійснення діяльності суб'єктами господарювання, яким не продовжено договори сервітуту відповідно до рішення міської ради від 26.04.2013 р. №6/31/99 «Про укладення договорів сервітуту» з внесеними змінами та доповненнями.
Відповідно до вказаної Інформації, для впорядкування торгівлі виконавчими органами міської ради, а саме управлінням торгівлі, побуту та захисту прав споживачів разом з відділом земельних ресурсів, управлінням з питань містобудування та архітектури та постійною комісією з питань, економіки, зовнішніх зв'язків, підприємницької діяльності, захисту прав споживачів (голова ОСОБА_3) надано пропозиції серед яких: при погодженні паспорта прив'язки, суб'єкт підприємницької діяльності надає в управління архітектури документ на право користування земельною ділянкою.
У поданій позивачем заяві від 29.09.2014р. вказано, що на земельну ділянку 150 кв.м. по вул.Шептицького в м.Тернополі є договір сервітуту.
Відповідно до ч.1 ст.98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
Частиною 3 вказаної статті передбачено, що встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.
Відповідно до п.1.3 Договору від 28.04.2012р. сервітут встановлено для проходу і проїзду та складування будівельних матеріалів.
Пунктом 1.4 Договору встановлено, що такий не є договором оренди земельної ділянки чи будь-яким іншим договором користування земельною ділянкою.
Відповідно до п.4.1.1. вказаного Договору, Тернопільська міська рада як Власник має право вимагати від Сервітуарія використання сервітуту, встановленого даним Договором виключно з метою, в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі.
Згідно з п.4.3.1 Договору Сервітуарій має право використовувати встановлений цим Договором сервітут для здійснення підприємницької діяльності, за умови дотримання цього Договору.
Водночас, п.4.4.1 та п.4.4.5 встановлено обов'язки дотримуватись умов Договору, використовувати встановлений сервітут виключно з метою, в порядку та на умовах, визначених в цьому Договору та не допускати будівництва будь-яких будівель, споруд або інших об'єктів на території на яку встановлено сервітут. Встановлений цим Договором сервітут не надає Сервітуарію права на проведення будь-якого будівництва на даній території.
Як вбачається з заперечень на апеляційну скаргу, які підтримані в суді апеляційної інстанції, зважаючи на достатню кількість тимчасових споруд для провадження підприємницькою діяльністю та стаціонарних закладів торгівлі в даному районі Управління вважало за недоцільним розміщення додаткових тимчасових споруд за даною адресою. Окрім того, підставою для відмови в погодженні розміщення ТС стала і та обставина, що на земельну ділянку, на які позивач бажає розташувати ТС, встановлений земельний сервітут для проходу і проїзду та складування будматеріалів, а не для встановлення стаціонарних ТС, Сервітуарієм якої є позивач.
Враховуючи вказане, колегія суддів приходить до переконання, що, відповідач є органом, в компетенцію якого входить спірне питання та який враховуючи вимоги Положення та фактичні обставини, прийняв відмову у погодженні можливого розміщення ТС з дотриманням вимог чинного законодавства та принципів, передбачених ст.2 КАС України.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 грудня 2014 року у справі №607/17684/14-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.І. Шинкар
Судді Н.В. Ільчишин
М.А.Пліш
Повний текст Ухвали виготовлено 27.03.2015р.