ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2015 року Справа № 876/26/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В., Пліша М.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2014 року у справі №807/1806/14 за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

21.05.2014р. представник ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області (далі - УМВС), просив, враховуючи подані уточнення: визнати протиправними дії посадових осіб УМВС щодо невиплати грошового забезпечення на оздоровлення під час відпусток, не виплати доплат за понаднормову службу, за службу в дні щотижневого відпочинку та святкові дні, щодо позбавлення та заниження премії, щодо не виплати одноразової грошової допомоги при звільненні; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення на оздоровлення під час відпусток в період з 01.01.2008р. по 22.04.2013р.; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення за несення служби в понадурочний час у період з 01.01.2008р. по 22.04.2014р. за 4608 год.; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення за несення служби у вихідні (за 192 дні) та святкові дні, у період з 01.01.2008р. по 22.04.2014р.; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити незаконно позбавлену премію у місяці липня 2012 року та безпідставному їх зменшені у період з 01.01.2008р. по 19.01.2012р.; зобов'язати виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; зобов'язати відповідача перерахувати середньомісячну заробітну плату, що подається до пенсійного фонду для призначення пенсії з урахуванням доплат пунктів 3,4,5 позовних вимог; стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 10 000 грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.10.2014р. позов задоволено частково: визнано протиправними дії посадових осіб УМВС щодо невиплати грошового забезпечення на оздоровлення під час відпустки, щодо порушення оплати праці за понаднормову службу, за службу в дні щотижневого відпочинку та святкові дні, позбавлення та заниження премії; зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення на оздоровлення під час відпустки за 2013 рік в розмірі 1353,30 грн., за несення служби в понадурочний час у період з 01.01.2008р. по 22.04.2014р. за 4608 год., за несення ним служби у вихідні ( за 192 дні) та святкові дні, у період з 01.01.2008 року по 22.04.2014 року, за незаконно позбавлену премію у місяці липні 2012 року та безпідставному їх зменшенні у період з 01.01.2008р. по 19.01.2012р.; стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 2 000,00 грн.; в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, УМВС подало апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.10.2014р. та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивач щомісячно отримував грошове забезпечення протягом служби в УМВС з моменту призначення на посаду з 05.05.2008р. по 22.04.2014р.- моменту звільнення зі служби, а тому висновки суду, що «позов стосується оплати праці та державних гарантій, а отже не обмежується строками позовної давності» є помилковим та безпідставним. Позивач відповідно до Наказу УМВС №267 о/с від 26.12.2013р. перебував у відпустці за 2013 рік та отримував відповідну матеріальну допомогу на оздоровлення в лютому 2014 року, тому визначення судом так званого «не доплаченого грошового забезпечення на оздоровлення» є безпідставне та необґрунтоване. В УМВС позивач призначений на посаду лише з 05.05.2008р., а тому в Управління немає права використовувати бюджетні кошти на виплату «понаднормової роботи», за несення служби у святкові та вихідні дні, тоді як позивач навіть не працював в даній установі. При цьому судом першої інстанції рішення прийнято без посилання на документи, без показів свідків, будь-яких інших достовірних доказів. Суд ігноруючи документи подані Управлінням, без попереднього встановлення фактичного перебування позивача на роботі, зобов'язує відповідача нарахувати виплати грошового забезпечення за несення позивачем служби у вихідні та святкові дні, які визначені виходячи із середнього значення кількості можливих святкових та вихідних днів. Премії позивачу щомісячно встановлювались згідно наказів управління, а тому всі дії УМВС щодо встановлення премій позивачу здійснено відповідно до норм чинного законодавства. Враховуючи вказане вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята без дотримання норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованою та незаконною, а тому підлягає скасуванню.

Сторони явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду, а тому на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 прийнятий на службу в органи внутрішніх справ 20.12.1993р. та 22.04.2014р. звільнений, що підтверджується трудовою книгою (а.с. 136). Старшину міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ через обмежений стан здоров'я на підставі Наказу №74 о/с від 22.04.2014р. ( а.с.8).

Вважаючи, що під час несення служби неналежним чином проводилось нарахування та виплата грошового забезпечення та інших належних виплат, що вплинуло на визначення розміру пенсії, позивач звернувся з позовом до суду за захистом порушених прав.

Перевіряючи законність та обгрунтованість постанови першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законодавством, яке визначає порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ є Закон України «Про міліцію», Положення «Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого Постановою КМУ від 29 липня 1991 року №114 (далі-Положення) та інші нормативно-правові акти.

Відповідно до п. 10 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Щодо задоволення позову в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення на оздоровлення під час відпустки за 2013 рік в сумі 1353,30грн. колегія суддів зазначає наступне.

Згідно Наказу МВС України №499 від 31.12.2007р. «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» (далі-Наказ №499) установлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 2.17.3 Наказу №499 передбачено, що допомога на оздоровлення особам рядового і начальницького складу надається в разі вибуття в чергову відпустку у розмірі, що не перевищує грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати, та згідно пункту 2.17.4 - підставою для надання допомоги для оздоровлення особам рядового чи начальницького складу є наказ про особовий склад, за яким особа рядового чи начальницького складу вибуває в чергову відпустку.

Як встановлено судом першої інстанції, 26.12.2013р. згідно Наказу №267 о/с (а.с. 122) позивачу надана чергова відпустка за 2013 рік тривалістю 47 діб з 23 грудня 2013 року по 07 лютого 2014 року, на підставі його рапорта від 18.12.2013р. Згідно розрахункового листа позивачу оплачено у грудні 2013 року матеріальну допомогу в розмірі 513,35 грн. та в лютому 2014 року - 644,00 грн., що сукупно становить 1157,37 грн. (а.с. 76-77)

Враховуючи довідку №400 від 15.10.2014р. про середньомісячну заробітну плату позивача, яка становить 2 510, 67 грн. та виплачену суму допомоги для оздоровлення 1157,37 грн. суд першої інстанції прийшов до переконання, шо спірна недоплата становить 1353,30 за 2013 рік.

Проте, судом першої інстанції не враховано, що згідно пункту 2.17.1 Наказу №499, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надається матеріальна допомога у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення на день виплати, та один раз на рік - допомога для оздоровлення при щорічній основній відпустці в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.

Беречи до уваги встановлені обставини у справі, заперечення та доводи апеляційної скарги відповідача колегія суддів зазначає, що оскільки матеріальна допомога для оздоровлення позивачу за 2013 рік була виплачена в межах асигнувань, передбачених на утримання штату Управління, а тому висновки суду першої інстанції щодо зобов'язання виплатити позивачу 1353,30грн. за 2013 рік спірної допомоги є безпідставні.

Щодо задоволення позову в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за несення служби в понадурочний час за 4608 год. та за несення служби у вихідні (за 192 дні) та святкові дні у період з 01.01.2008р. по 22.04.2014р. колегія суддів зазначає наступне.

На підставі ч.11 ст.22 Закону України «Про міліцію», для працівників міліції встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках особи рядового і начальницького складу несуть службу понад встановлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні.

Аналогічні положення містяться в пункті 21 Положення, яким, окрім того, зазначено, що оплата праці в понадурочний, нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до законодавства. Внутрішній розпорядок, зокрема, в органах внутрішніх справ, встановлюється з урахуванням особливостей діяльності різних служб і підрозділів. При змінній роботі (службі) і безперервному чергуванні встановлюється однакова тривалість денної, вечірньої та нічної зміни.

Відповідно до п.п. 3.7.4-3.7.6 Наказу №499 підставою для залучення працівників органів внутрішніх справ до понаднормової служби чи в дні щотижневого відпочинку та святкові дні є: а) письмові накази керівників органів внутрішніх справ; б) графіки нарядів чергувань, затверджені керівниками органів внутрішніх справ. Облік робочого часу здійснюється шляхом ведення щомісячного табеля з обов'язковою відміткою в ньому кількості відпрацьованих годин. Службою в нічний час вважається виконання особами рядового і начальницького складу органів, підрозділів установ і навчальних закладів внутрішніх справ службових обов'язків у період з 22.00 до 06.00. Особам, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в робочий час. Особам добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі), яка не враховується в робочий час.

Відповідно до п.п. 1, 2 Інструкції про порядок залучення працівників органів внутрішніх справ до несення служби понад установлений законодавством робочий час, в дні щотижневого відпочинку та святкові дні і надання відповідних компенсацій, затвердженої наказом МВС України від 17.12.1991р. №530, яка втратила чинність згідно Наказу МВС від 06.06.2012р. (далі-Інструкція №530), до несення служби понад установлений законодавством робочий час, а також несення служби в дні щотижневого відпочинку та святкові дні особи рядового і начальницького складу органів, підрозділів та навчальних закладів внутрішніх справ можуть залучатися для виконання невідкладних завдань з боротьби зі злочинністю і охороні громадського порядку при особливих оперативних умовах.

Під діями працівників органів внутрішніх справ при особливих оперативних умовах слід розуміти участь у проведенні заходів по розкриттю тяжких злочинів, розшуку особливо небезпечних злочинців, звільненню заложників, попередженню і припиненню масових безпорядків і групових дій, які порушують роботу транспорту, зв'язку підприємств, установ і організацій, ліквідації наслідків стихійних лих, аварій, катастроф, епідемій або епізоотій, а також виконанню інших невідкладних робіт від терміновості виконання яких залежить нормальне функціонування органу внутрішніх справ.

Згідно із п.3 Інструкції №530, підставами залучення працівників ОВС до надурочної служби чи служби в дні щотижневого відпочинку та святкові дні є письмові накази (вказівки) керівників органів внутрішніх справ; графіки нарядів, чергувань, затверджені керівниками органів внутрішніх справ. В наказі зазначаються підстави, що викликали необхідність залучення працівників до надурочної служби або служби і дні щотижневого відпочинку і святкові дні, перелік залучених працівників, тривалість служби.

Пунктом 5 Інструкції №530 встановлено, що в кожному органі внутрішніх справ наказом або вказівкою керівника призначається працівник, який здійснює персональний облік служби особового складу в надурочний час, дні щотижневого відпочинку та святкові дні.

Згідно п. 6 Інструкції №530 облік здійснюється шляхом заповнення щомісячного табеля. Підставами внесення записів в табель є службові документи, зазначені в п.3 Інструкції. Заповнений табель поточного місяця, підписаний працівником, що веде облік, і затверджений керівником органу, графіки чергувань, накази та подорожні листи з відповідними розпорядженнями є підставою для надання компенсацій і передаються в фінансовий апарат до 5 числа наступного місяця.

Враховуючи викладене підставою для виплати позивачу компенсації за службу в надурочний час та у вихідні та святкові дні у даному випадку можуть бути лише письмові накази (вказівки) керівників органів внутрішніх справ та відповідні щомісячні табелі, якими мав здійснюватися облік служби особового складу.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок компенсації особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за службу понад установлений законодавством робочий час, а також у дні щотижневого відпочинку та святкові дні» від 14.09.1991 року №197 встановлено, що при залученні осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які утримуються за рахунок коштів республіканського та місцевих бюджетів, а також коштів, що надходять за договорами від міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій і громадян, до несення служби понад установлений законодавством робочий час оплата їхньої праці за цей час провадиться у розмірах, передбачених законодавством України про працю, з розрахунку посадового окладу й окладу за спеціальним званням. Служба осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у дні щотижневого відпочинку та святкові дні може компенсуватися за їхньою згодою наданням іншого дня відпочинку або в грошовій формі у подвійному розмірі. Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цієї постанови для осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ республіканського відання, здійснюється у межах асигнувань, що виділяються Міністерству внутрішніх справ України з республіканського бюджету.

Згідно із п.12 Інструкції №530, спори з питань компенсації за службу понад встановленого законодавство робочого часу, а також у дні щотижневого відпочинку та святкові дні розглядаються за участю керівництва органів та підрозділів внутрішніх справ та, за наявності, відповідного комітету профспілки атестованих співробітників внутрішніх справ.

Пункти 3.7.1-3.7.3, 3.7.5. Наказу №499, визначено, що служба осіб рядового та начальницького складу у дні щотижневого відпочинку та святкові дні може компенсуватися за їхньою згодою шляхом надання їм іншого відпочинку або в грошовій формі.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що позивачем суду не надано жодних доказів того, що він звертався до відповідача з приводу надання компенсації в грошовій формі чи інших днів відпочинку за службу у надурочний час, у дні щотижневого відпочинку та святкові дні.

Згідно листа відповідача від 22 липня 2014 року (а.с.84), на запит адвоката повідомлено, що ведення табелів обліку робочого часу атестованих співробітників не передбачено Наказом №499. Графіки чергувань окремої роти судової міліції «Грифон» до УФЗБО УМВС за період 2008- 2014 роки не надходили.

Копії графіків цілодобових чергувань (а.с. 10-16), табелів нічних робіт позивача за 2012, 2013, 2014 роки (а.с.123-129) на переконання колегії суддів не можуть прийматися як докази у спірних правовідносинах, оскільки зазначені документи не є підставою для нарахування виплат за службу в надурочний час, дні щотижневого відпочинку та святкові дні. В табелях нічних відсутні данні про відпрацьовані наднормові часи, що суперечить вимогам п. 3.7.5 Наказу №499.

Окрім того апелянт зазначає, що до 05.05.2008р. позивач ніс службу в Управлінні державної охорони при УМВС України в Закарпатській області. В УДСО УМВС України в Закарпатській області, яке є окремою юридичною особою, що призначає та звільняє особовий склад працвників та здійснює виплату грошового забезпечення, позивач перебував на службі з 05.05.2008р. та по момент звільнення. Дана обставина підтверджується Наказом ГУМВС України в Закарпатській області №189 о/с від 06.05.2008р. та копією послужного списку.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів зазначає, що постанова суду першої інстанції в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за несення служби в понадурочний час за 4608 год. та за несення служби у вихідні ( за 192 дні) та святкові дні у період з 01.01.2008р. по 22.04.2014р. не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам, а відтак підлягає скасуванню.

Щодо задоволення позову в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу незаконно позбавленої премії у місяці липні 2012 року та безпідставному їх зменшенні у період з 01.01.2008 року по 19.01.2012 року колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.2.15 Наказу №499 преміювання осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ здійснюється відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби з урахуванням специфіки та особливостей виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасності і точності виконання рішень державних органів та розпоряджень і вказівок керівників підрозділів у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів, та економії фонду грошового забезпечення.

Як вбачається з довідки УФЗБО від 19.06.2014 року № 5/290 (а.с.46), у період з листопада 2013 року по квітень 2014 року позивач отримував премію в розмірі 65 %, що складає 920, 06грн.

Згідно розрахункових листів за вказаний період (а.с. 71-77) визначені, в тому числі, щомісячні розміри премій, які виплачувався позивачу. Згідно Інформації про преміювання співробітників УМВС України в Закарпатській області, наданої на вимогу суду (а.с.78), встановлено розмір премій позивача за період з лютого 2009 року по квітень 2014 року: у в січні-лютому 2009 року позивач отримав премію 5%, максимальний розмір премії в цьому році встановлений у розмірі 20 %. У 2010 році - 15% та на кінець року 30 %, 2011 рік розмір премії визначений - 30%, 2012 рік - 30%, з лютого по листопада 2012 року 80-88%.

Статтею 24 Закону України «Про міліцію» передбачено, що фінансування і матеріально-технічне забезпечення міліції здійснюється за рахунок коштів Державного і місцевих бюджетів. Згідно ст.87 Бюджетного Кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на правоохоронну діяльність.

Довідка про кошторисні призначення та штатну чисельність працівників УМВС в Закарпатській області, в тому числі особового складу підрозділу «Грифон» за 2008-2014 роки (а.с. 117) містить інформацію про штатну численність по роках та річний кошторис фонду заробітної плати.

Слід зауважити, що отримуючи щомісячно грошове забезпечення позивач мав можливість зясувати причини ненарахування спірних виплат, та звернутись до безпосереднього керівника з цього питання, чим не скористався.

Оскільки преміювання працівника підчас проходження служби в органах внутрішніх справ має стимулюючий характер і здійснюється відповідно до наказів керівників органів і підрозділів МВСУ з врахуванням професійної компетентності працівника, його відношення до службових обов'язків, обсяг і характер роботи яка ним виконується, фонду преміювання, а тому преміювання працівників є правом керівника, а не його обов'язком, і тому суд не вправі перебирати на себе повноваження органу (посадової особи цього органу), якому такі повноваження надані, що є підставою відмови в позові в цій частині вимог.

Щодо задовлення позову в частині стягнення з відповідача моральну шкоду в сумі 2 000 грн. та визнання протиправними дії посадових осіб УМВС колегія суддів зазначає, що оскільки при перегляді судового рішення в межах апеляційної скарги колегією суддів не встановлено протиправність дій відповідача щодо невиплати грошового забезпечення на оздоровлення під час відпустки, щодо порушення оплати праці за понаднормову службу, за службу в дні щотижневого відпочинку та святкові дні, позбавлення та заниження премії, а тому стягнення моральної шкоди в сумі 2 000,00 грн. є безпідставним.

Оскільки позивач не оскаржує постанову суду в частині відмови в позові, а тому в силу приписів ст.195 КАС України, така відмова не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст.202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи та порушим норми матеріального, що призвело до неправильного вирішення справи, та є підставою постанову суду скасувати та прийняти нову постанову.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області задовольнити.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2014 року у справі №807/1806/14 в застині задоволення позову скасувати та в цій частині в позові відмовити.

В частині відмови в позові постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді Н.В. Ільчишин

М.А.Пліш