УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2015 р. Справа № 876/11166/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шинкар Т.І.,
суддів Ільчишин Н.В.,
Пліша М.А.,
з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року у справі №813/5072/14 за позовом Державного підприємства «Львівугілля» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про звільнення з-під арешту коштів,-
В С Т А Н О В И В:
17.07.2014р. Державне підприємство «Львіввугілля» (далі - Підприємство) звернулось з позовом у суд до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Львові міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - СДПІ), просило звільнити з-під арешту кошти Державного підприємства «Львіввугілля» в розмірі 348 624 498,28 грн. (триста сорок вісім мільйонів шістсот двадцять чотири тисячі чотириста дев'яносто вісім гривень двадцять вісім копійок).
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2014р. позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, СДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2014р. та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що станом на 01.08.2014р. податковий борг Підприємства до Державного бюджету становив 54 083,4 тис.грн., незважаючи на проведені заходи щодо реструктуризації та списання податкового боргу. Крім того, Підприємством не забезпечено сплату у визначені строки самостійно задекларованих податкових зобов'язань з ПДВ у квітні 2014 року на суму 5 001,8 тис. грн. та реструктуризованого податкового боргу на суму 1 046,6 тис. грн. Вказане свідчить про не здійснення дієвих заходів щодо погашення податкового боргу Підприємства.
В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити без змін постанову суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, згідно з постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.10.2012р. у справі №2а-6753/12/1370 задоволені позовні вимоги СДПІ та накладено арешт на кошти Підприємства в розмірі 348 624 498,28 грн.
На переконання позивача, станом на дату звернення до суду з вищевказаним позовом відсутні підстави, які зумовлювали необхідність арешту коштів Підприємства.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено належними доказами обставину щодо відсутності у нього податкового боргу в сумі 348 624 498,28 грн. згідно з постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.10.2012р. у справі № 2а-6753/12/1370.
З такими висновками погоджується колегія суддів виходячи з наступного.
Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України, здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.
Як вбачається з постанови Львівського окружного адміністративного суду від 01.10.2012р. у справі № 2а-6753/12/1370, звертаючись з позовом до суду про накладення арешту на кошти Підприємства податковий орган покликався на вимоги п.20.1.17 ст.20 Податкового кодексу України в редакції чинній на час звернення в якій зазначалось, що в разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
У свою чергу, звільнення від арешту коштів на рахунках платника податків відповідно до абзацу третього пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України відбувається за рішенням рішенням суду.
Відповідно до статті 94 глави 9 розділу II Податкового кодексу України, розроблено Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року №568 (далі - Порядок), що визначає загальну процедуру застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Розділ VII Порядку визначає саме особливості застосування арешту коштів на рахунках платника податків як різновиду адміністративного арешту майна.
Згідно із п.7.1., 7.2. Порядку, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу доходів і зборів до суду. Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду. Для звільнення коштів з-під арешту орган доходів і зборів звертається до суду протягом двох робочих днів, що настають за днем, коли органу доходів і зборів стало відомо про виникнення підстав припинення такого арешту (норми які кореспондується пп.94.6.2 п.94.6 ст.94 ПК України).
Відповідно до п.94.19 ст.94 ПК України припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з: 1) відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим; 2) погашенням податкового боргу платника податків; 3) усуненням платником податків причин застосування адміністративного арешту; 4) ліквідацією платника податків, у тому числі внаслідок проведення процедури банкрутства; 5) наданням відповідному контролюючому органу третьою особою належних доказів про належність арештованого майна до об'єктів права власності цієї третьої особи; 6) скасуванням судом або контролюючим органом рішення керівника контролюючого органу (його заступника) про арешт; 7) прийняттям судом рішення про припинення адміністративного арешту; 8) пред'явленням платником податків дозволів (ліцензій) на провадження діяльності, торгових патентів, а також документа, що підтверджує реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій, здійснену в установленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; 9) фактичним проведенням платником податків інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.
Аналогічні підстави для припинення адміністративного арешту, що містяться в п.94.19 ст. 94 Податкового кодексу України, також наводяться в даному Порядку.
Слід зазначити, що сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Наведене пояснюється похідним характером адміністративного арешту майна (у тому числі коштів) як засобу забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань. Отже, арешт може стосуватися лише того майна (коштів), яке є необхідним для виконання певних зобов'язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу, який має місце на момент звернення з позовом про накладення арешту на кошти у визначеному розмірі.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що звільнення коштів з-під арешту в порядку пп.94.6.2 п.94.6 ст.94 ПК України можливе в разі відсутності обставин, які слугували підставою для застосування арешту коштів на рахунку платника податків.
Судом першої та апеляційної інстанції досліджено письмові документи, якими Підприємство обґрунтовує заявлений адміністративний позов: копії рішень про списання податкової заборгованості по пені, штрафних санкцій та фінансових санкціях у відповідності до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», копії платіжних доручень про погашення податкової заборгованості.
Як в суді першої інстанції так і при розгляді апеляційної скарги представник відповідача підтвердив, що податковий борг в сумі 348 624 498,28 грн станом на дату звернення до суду з даним позовом у Підприємства відсутній. Дані обставини підтверджуються витягом з облікових карток ДП «Львіввугілля» та Актами звіряння розрахунків, проведених між ДП «Львіввугілля» та Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів.
В свою чергу колегія суддів зазначає, що податковий борг Підприємства в сумі 54 410,74 тис. грн. згідно карток особових рахунків є новоствореним податковим боргом 2014 року.
Отже, враховуючи те, що обставину щодо відсутності у позивача податкового боргу в сумі 348 624 498,28 грн, який був підставою для накладення арешту на кошти, згідно з постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.10.2012р. у справі №2а-6753/12/1370 підтверджено матеріалами справи, колегія суддів погоджується з висновками суд першої інстанції, щодо підставності позовних вимог.
Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові міжрегіонального Головного управління Міндоходів без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року у справі №813/5072/14 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.І. Шинкар
Судді Н.В. Ільчишин
М.А.Пліш
Повний текст Ухвали виготовлено 25.03.2015р.