ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2015 р. справа № 12/5009/1430/11

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Гетьмана Р.А., судді Лакізи В.В.,

при секретарі Литвиновій К.О.

за участю представників сторін:

від апелянта - Левицька А.В - за довіреністю від 20.10.2014р. №8208-К-О;

від боржника - не з'явився;

ліквідатор боржника - не з'явився;

від інших кредиторів - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», м. Дніпропетровськ

на ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.01.2015р.

у справі № 12/5009/1430/11

за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Запоріжжя

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.01.2015р. у справі №12/5009/1430/11 (суддя Черкаський В.І.) відкладено засідання для розгляду клопотання ліквідатора (від 26.01.2015р. №09-06/2556); встановлено, що засідання відбудеться в приміщенні господарського суду Запорізької області. В мотивувальній частині даної ухвали судом першої інстанції відмовлено у задоволенні клопотання кредитора ПАТ Комерційного банку «Приватбанк» про проведення оцінки майна боржника, яке перебуває у нього в заставі. Ухвала місцевого господарського суду в частині розгляду клопотання кредитора ПАТ КБ «Приватбанк» про призначення незалежної оцінки майна боржника з посиланням на статті 42,43,49,57 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі Закон про банкрутство) мотивована тим, що оцінка майна, а саме: житлового будинку, загальною площею 92,4кв.м літ. А, гаражу літ. Б, літньої кухні літ.В, погріба з шийкою літ. Пг., сараїв літ. Г,Д,Е,Ж, вбиральні літ. И, навісу літ. З, парканів літ. №1,5,6; водопроводу №4; замощення №1, воріт №2, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1, здійснена незалежним експертом, а не ліквідатором боржника, а отже, відсутні правові підстави для задоволення клопотання банку.

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.01.2015р. у справі №12/5009/1430/11 про відмову у задоволенні клопотання про проведення незалежної оцінки повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити клопотання ПАТ КБ «Приватбанк» про призначення незалежної оцінки та призначити у справі №12/5009/1430/11 незалежну оцінку майна боржника, яке перебуває в заставі ПАТ КБ «Приватбанк», а саме: житлового будинку, що складається з житлового будинку, житловою площею 92,4кв.м літ.А, гаражу літ. Б, літньої кухні літ. В, погрібу з шийкою літ. ПГ, сараю літ. Г,Д,Е,Ж, вбиральні літ.И, навісу літ. З, парканів №1,5,6, водопроводу №4, замощення №1, воріт №2, всього загальною площею 134,8кв.м, що знаходяться на земельній ділянці 24174кв.м та розташоване за адресою: АДРЕСА_1, проведення якої доручити Товарній біржі «Універсал».

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник вказує на те, що з урахуванням приписів статті 57 Закону про банкрутство кредитор наділений правом звертатись до суду з клопотанням про призначення незалежної оцінки майна боржника у разі наявності сумнівів щодо його початкової вартості. Крім того зазначає, що вимогами Закону про банкрутство не встановлено якими саме доказами мають підтверджуватись наявні сумніви кредитора, а отже, на думку апелянта, наявна в матеріалах справи копія іпотечного договору від 11.05.2007р. №14.11949/1, у якому визначена початкова вартість предмету іпотеки є належним та допустимим доказом у справі, який в порушення вимог Господарського процесуального кодексу України не був взятий до уваги місцевим господарським судом. Скаржник зазначає, що у нього наявні обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення ліквідатором початкової вартості майна банкрута, оскільки згідно з п.1 додаткового договору від 06.03.2008р. до іпотечного договору від 11.05.2007р. №14.11949/1 сторони визначили вартість предмета іпотеки у сумі 667500грн., а згідно внутрішньої оцінки спеціалістами ПАТ КБ «Приватбанк» вартість предмета іпотеки становить 784780грн.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.01.2015р. у справі №12/5009/1430/11 та прийняти нове рішення, яким задовольнити клопотання ПАТ КБ «Приватбанк» про призначення незалежної оцінки та призначити у справі №12/5009/1430/11 незалежну оцінку майна боржника, яке перебуває в заставі ПАТ КБ «Приватбанк», а саме: житлового будинку, що складається з житлового будинку, житловою площею 92,4кв.м літ.А, гаражу літ. Б, літньої кухні літ. В, погрібу з шийкою літ. ПГ, сараю літ. Г,Д,Е,Ж, вбиральні літ.И, навісу літ. З, парканів №1,5,6, водопроводу №4, замощення №1, воріт №2, всього загальною площею 134,8кв.м, що знаходяться на земельній ділянці 24174кв.м та розташоване за адресою: АДРЕСА_1, проведення якої доручити Товарній біржі «Універсал».

Ініціюючим кредитором ФОП ОСОБА_3 подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю у нього копії апеляційної скарги. Вказане клопотання не підлягає до задоволення судом апеляційної інстанції у зв'язку з не наведенням ініціюючим кредитором підстав неможливості з'явитись у судове засідання та відсутністю процесуальних строків, визначених статтею 102 ГПК України для відкладення розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду.

Представники інших кредиторів, боржник та ліквідатор належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчить відтиск штампу на звороті останнього аркушу ухвали суду апеляційної інстанції від 10.03.2015р., проте не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін не була визнана судом обов'язковою, приймаючи до уваги встановлений ч.2 ст.102 ГПК України термін для розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, та відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності інших представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення апелянта перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.03.2011р. прийнято заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до розгляду і порушено провадження у справі про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (т.12, а.с.97).

Постановою господарського суду Запорізької області від 19.04.2011р. у справі № 12/5009/1430/11 визнано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором ФОП ОСОБА_3 арбітражного керуючого Кравченко Радіона Миколайовича; зобов'язано ліквідатора в п'ятиденний строк опублікувати в офіційних друкованих органах „Голос України" або „Урядовий кур'єр" відомості про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури (т.12,а.с.98-100).

Ухвалою місцевого господарського суду від 12.08.2014р. у даній справі задоволено заяву ліквідатора про дострокове припинення його повноважень в якості ліквідатора ОСОБА_3; припинено повноваження ліквідатора Бутова О.С.; призначено ліквідатором у справі арбітражного керуючого Острика С.Ю. (т.12,а.с.101,102).

28.10.2014р. Суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Земля Плюс 2006» на замовлення арбітражного керуючого Острика Сергія Юрійовича на підставі договору від 28.10.2014р. проведено незалежну оцінку одноповерхового житлового будинку, літ.А, з службовим приміщенням загальною площею 134кв.м, житловою площею 92,4кв.м; гаражу літ. Б зі стічною ямою, літньої кухні літ. В з дашком, сараю літ. Г, сараю літ. Д, сараю літ. Ж, сараю літ.Е навісу літ. З, вбиральні літ.И, погрібу з шийкою літ. пг, парканів №1,5,6, воріт №2, водопроводу №4, замощення №1, що розміщене на земельній ділянці фактичною площею 2414кв.м та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, що ринкова вартість даних об'єктів становить 401758грн. (т.12,а.с.25-68).

08.01.2015р. ПАТ КБ «Приватбанк» подано клопотання про проведення незалежної оцінки в порядку статті 57 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (вх. №09.06/1317), у якому банк просив призначити у справі №12/5009/1430/11 про банкрутство ФОП ОСОБА_3 незалежну оцінку майна боржника, яке перебуває у заставі (іпотеці) у ПАТ КБ «Приватбанк», а саме: житлового будинку, загальною площею 92,4кв.м літ. А, гаражу літ. Б, літньої кухні літ.В, погріба з шийкою літ. ПГ, сараїв літ. Г,Д,Е,Ж, вбиральні літ. И, навісу літ. З, парканів літ. №1,5,6; водопроводу №4; замощення №1, воріт №2, - усього загальною площею 134,8кв.м, що знаходиться на земельній ділянці 24174кв.м та розташоване за адресою: АДРЕСА_1, проведення якої доручити Товарній біржі «Універсал» (т.12,а.с.2-4).

29.01.2015р. місцевим господарським судом прийнято оскаржувану ухвалу з підстав, зазначених вище (т.12,а.с.72,73).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Вичерпний перелік ухвал місцевого господарського суду, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення місцевого господарського суду визначений в частині 1 статті 106 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 106 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема, у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до частин 1, 2 статті 8 Закону про банкрутство ухвали господарського суду, винесені у справі про банкрутство за наслідками розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. В апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Законом.

У пункті 2.4 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 р. N 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що під час провадження у справі про банкрутство господарським судом виносяться не тільки ухвали, які спрямовані на забезпечення судового процесу (наприклад, про призначення судового засідання, відкладення розгляду справи, витребування необхідних документів від сторін та учасників провадження тощо), але й ухвали, які визначають майнові права та обов'язки сторін, інших учасників провадження у справі про банкрутство (ухвали про визнання чи відхилення кредиторських вимог, затвердження змін до плану санації, відмова у призначенні розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора, відсторонення керівника тощо). Сама лише відсутність у Законі та ГПК України прямих вказівок на можливість оскарження ухвал, які суттєво впливають на права та обов'язки учасників провадження та введення тих чи інших процедур банкрутства, не може бути підставою для повернення чи відмови у прийнятті апеляційних та касаційних скарг, які оформлені відповідно до вимог господарського процесуального законодавства, при відсутності прямої заборони в Законі на їх оскарження. У разі апеляційного чи касаційного оскарження ухвал про порушення провадження у справі, відкладення розгляду справи, призначення судового засідання, витребування необхідних для розгляду справи документів, поновлення провадження у справі та інших ухвал, які лише забезпечують рух судового процесу, судам апеляційної та касаційної інстанцій слід відмовляти у прийнятті таких скарг, оскільки вони подані на судові акти, що не підлягають оскарженню.

Оскільки визначення початкової вартості майна, що перебуває у заставі ПАТ КБ «Приватбанк» безпосередньо стосується його прав як заставного кредитора, ухвала місцевого господарського суду підлягає перегляду у межах апеляційної скарги, а саме: в частині відмови у задоволенні клопотання кредитора ПАТ Комерційного банку «Приватбанк» про проведення оцінки майна боржника, яке перебуває у нього в заставі.

Відповідно до п. 1-1 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.2011р. положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарським судом під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Після 19.01.2013р. реалізація майна боржника у всіх без виключення справах про банкрутство відбувається за правилами нової редакції Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011р. №4212-VI в разі, якщо станом на 19.01.2013р. не здійснено публікацію оголошення про продаж майна або комітетом кредиторів не встановлено порядок реалізації майна боржника (оцінка майна, яке підлягає продажу; передання активів боржника, які залишаються не проданими на час закінчення ліквідаційної процедури тощо).

З матеріалів справи вбачається, що постановою господарського суду Запорізької області від 19.04.2011р. визнано боржника банкрутом.

Отже, продаж майна здійснюється за редакцією Закону України від 22.12.2011р. № 4212-VI, яка чинна з 19.01.2013р.

Згідно із статтею 41 Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно частинами 1, 2 статті 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України від 22.12.2011р. № 4212-VI, яка чинна з 19.01.2013р., після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: проведення аукціону; продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі. Ліквідатор організовує проведення аукціону з продажу активів банкрута з урахуванням вимог цього Закону. Ліквідатор має право самостійно проводити торги на аукціоні відповідно до законодавства або залучити на підставі договору організатора аукціону - юридичну особу, яка відповідно до установчих документів має право проводити торги.

Згідно частиною 1 статті 42 Закону про банкрутство в редакції Закону України від 22.12.2011р. № 4212-VI, яка чинна з 19.01.2013р., усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

Згідно зі статтею 43 Закону про банкрутство майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором. Початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів. Під час продажу майна банкрута на аукціоні вартість майна, що визначається ліквідатором, є початковою вартістю. Оцінка майна державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, здійснюється обов'язково із залученням суб'єктів оціночної діяльності у порядку, визначеному Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

З наведеної норми вбачається, що лише оцінка майна державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків в обов'язковому порядку здійснюється із залученням суб'єктів оціночної діяльності.

Частиною 2 статті 57 Закону про банкрутство передбачено, що початкова вартість майна визначається арбітражним керуючим. Початкова вартість підлягає зазначенню у договорі на проведення аукціону. У разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо визначеної арбітражним керуючим початкової вартості майна комітет кредиторів або окремий кредитор чи власник майна боржника можуть звернутися до господарського суду з клопотанням про проведення незалежної оцінки. Господарський суд своєю ухвалою може призначити незалежну оцінку майна боржника за рахунок зацікавлених кредиторів (кредитора), що здійснюється у порядку, визначеному Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

З приписів наведеної норми та з урахуванням вимог ГПК України вбачається, що сумніви щодо оцінки майна, визначеної арбітражним керуючим мають бути обґрунтовані належними та допустимими доказами та, відповідно, не можуть базуватись на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що оцінка майна боржника, яке перебуває у заставі ПАТ КБ «Приватбанк» здійснена не безпосередньо ліквідатором, а суб'єктом оціночної діяльності відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та за результатами її проведення складено звіт про незалежну оцінку вартості житлового будинку індивідуальної забудови, який розташований на окремій земельній ділянці та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т.12,а.с.25-68).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

За приписами статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

У статті 1 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 р. N1440 встановлено, що Національний стандарт N 1 (далі - Стандарт) є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав (далі - майно) суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

Апелянтом ні при поданні клопотання про проведення незалежної оцінки до суду першої інстанції, а ні при поданні апеляційної скарги не зазначено, які саме норми права, зокрема, законів та положень (національних стандартів) були порушені Суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Земля Плюс 2006» при проведенні незалежної оцінки майна, яке перебуває у заставі банку, та, що саме викликає сумніви у його об'єктивності.

Також, апелянтом не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст.34ГПК України, які б свідчили про те, що ринкова вартість нерухомого майна боржника, яке перебуває в заставі скаржника, на час проведення ліквідаційної процедури відрізняється від тієї, яка визначена суб'єктом оціночної діяльності.

Крім того, слід зазначити, що згідно з в вимогами статті 33 Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" спори, пов'язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.

В матеріалах справи відсутні докази оскарження ПАТ КБ "Приватбанк" оцінки майна, проведеної Суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Земля Плюс 2006».

Також скаржником не надано будь-яких обґрунтувань щодо необхідності проведення оцінки майна боржника саме Товарною біржею «Універсал», зокрема, не надано доказів того щодо у Товарної біржі «Універсал» більше професійного досвіду або вона володіє кращими професійними якостями, не визначено її визнання на даному ринку послуг, а отже не обґрунтовано чому оцінка Товарної біржі «Універсал» буде більш об'єктивною ніж оцінка, здійснена Суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Земля Плюс 2006».

Згідно із статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що майно банкрута, яке передано в заставу з метою забезпечення виконання зобов'язань, має особливий правовий статус під час провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до частини 4 статті 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

Так, ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.02.2015р. у справі №12/5009/1430/11 погоджено продаж майна боржника ФОП ОСОБА_3, а саме: житлового будинку, житловою площею 92,4кв.м літ.А, гаражу літ. Б, літньої кухні літ. В, погрібу з шийкою літ. ПГ, сараю літ. Г,Д,Е,Ж, вбиральні літ.И, навісу літ. З, парканів №1,5,6, водопроводу №4, замощення №1, воріт №2, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що є предметом забезпечення ПАТ КБ «Приватбанк» відповідно до договору іпотеки №14.11949/1, укладеного 11.05.2007р. між ПАТ КБ «Приватбанком» та ОСОБА_3, шляхом продажу на відкритих торгах (аукціоні) у складі цілісного майнового комплексу, початковою вартістю якого є сукупність вимог усіх кредиторів.

Загальна сума усіх вимог кредиторів, згідно з реєстром вимог кредиторів ФОП ОСОБА_3 станом на 18.11.2013р., який затверджений ліквідатором, становить 16862180,43грн.

При перегляді ухвали місцевого господарського суду від 29.01.2015р. судом апеляційної інстанції, скаржником не наведено жодної підстави, яким чином оскаржувана ухвала порушує його права чи охоронювані законом інтереси, з урахуванням ухвали господарського суду Запорізької області від 05.02.2015р. у справі №12/5009/1430/11, якою визначено, що початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність вимог усіх кредиторів.

З огляду на викладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції встановлені фактичні обставини справи на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам та їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді справи та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення у даній справі, у зв'язку з чим ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.01.2015р. у справі №12/5009/1430/11 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», м. Дніпропетровськ.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ч.1 ст.103, ст.ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.01.2015р. у справі № 12/5009/1430/11 в частині відмови у задоволенні клопотання ПАТ КБ «Приватбанк» про проведення незалежної оцінки (вх. №09.06/1317) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складений 30.03.2015р.

Головуючий суддя Бородіна Л.І.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Лакіза В.В.