14.01.2015 Справа № 363/4746/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2015 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Підкурганного В.В.

при секретарі Подшибякіній О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

11 листопада 2014 року позивач звернувся до суду із названим позовом у якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання кредиту від 25 липня 2013 року у розмірі 64 353 грн. 94 коп. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 643 грн. 54 коп.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 25 липня 2013 року між ПАТ «ІМЕКСБАНК» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання кредиту № 999-00057109/1, згідно якого позивач надавав відповідачу овердрафт за допомогою платіжної картки Visa Electron з максимальною сумою заборгованості 50 000 грн., зі сплатою 19 % річних від суми заборгованості, з кінцевою датою повернення 27 липня 2016 року.

Того ж дня, між позивачем та відповідачем було укладено Договір про відкриття та обслуговування поточного рахунку НОМЕР_2

Позивач в повному обсязі виконав свої зобов'язання за кредитним договором, натомість відповідач свої обов'язки з повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості. Станом на 24 вересня 2014 року заборгованість складає 64 353 грн. 94 коп.

В судовому засіданні представник позивача присутній не був. Надіслав на адресу суду заяву у якій просив розгляд справи проводити за його відсутності, заявлений позов підтримав, проти постановлення заочного рішення не заперечував.

Згідно частини 2 статті 158 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач у судове засідання не прибув. Про день, час розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, причини неявки суду не відомі. Заперечення (пояснення) щодо заявлених позовних вимог від відповідача на адресу суду не надходили.

Відповідно до частини 4 статті 169 ЦПК України, у разі повторної неявки у судове засідання відповідача повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних в ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до статті 224 ЦПК України, зокрема, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло зави про розгляд справи за його відсутності, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 25 липня 2013 року між ПАТ «ІМЕКСБАНК» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання кредиту № 999-00057109/1, згідно якого позивач надавав відповідачу овердрафт за допомогою платіжної картки Visa Electron з максимальною сумою заборгованості 50 000 грн., зі сплатою 19 % річних від суми заборгованості, з кінцевою датою повернення 27 липня 2016 року (а.с.12-16).

Крім того, 25 липня 2013 року між ПАТ «ІМЕКСБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 999-00057109 про відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів з видачею платіжної картки VISA для фізичної особи (а.с. 19-24).

Проте відповідачка порушила свої договірні зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Загальна сума заборгованості відповідача відповідно до розрахунку заборгованості станом на 24 вересня 2014 року становить 64 353 грн. 94 коп. і складається із:

· заборгованість по тілу кредиту - 45 180 грн. 22 коп.;

· заборгованість по сплаті відсотків - 7 773 грн. 72 коп.;

· комісія за обслуговування рахунку - 7 200 грн. 00 коп.;

· штраф - 4 200 грн. 00 коп.

Відповідно до вимог статті 60 ЦПК України жодних доказів щодо недостовірних даних у розрахунку заборгованості відповідачем суду не надано.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 3.3.5 позичальник зобов'язаний повернути в повному обсязі овердрафт з нарахованими відсотками за фактичний час його використання, штрафними санкціями у терміни, визначені договором.

Відповідно до пункту 4.8 договору кредиту банк має право визнати термін повернення кредиту таким що настав у випадку невиконанням позичальником зобов'язань прописаних у п. 3.3. договору та з урахуванням моменту отримання відповідачем письмової вимоги позивача.

29 травня 2014 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію щодо повернення заборгованості за кредитом.

Проте, ОСОБА_1 не було вчинено жодних дій, які свідчили б про її намір сплати прострочену заборгованість у добровільному порядку.

З огляду на встановлені обставини судом зазначається наступне.

Відповідно до статті 1 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Так, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Стаття 629 ЦК України зазначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На підставі статті 203 ЦК України Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, в даному випадку сторони бажали укласти правочин і що зовнішній вираз волі відповідає внутрішньому.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частина 1 статті 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позивальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки відсоткова ставка по кредиту була встановлена за домовленістю сторін, Кредитний Договір, підписаний як позивачем так і відповідачем; відповідач не вимагав від позивача зменшення відсоткової ставки по кредиту, не ставив питання про розірвання Кредитного договору чи визнання його недійсним. З усіма умовами банку щодо надання коштів відповідач ознайомлений, що підтверджується його підписом на відповідних документах.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню, а порушене право позивача - захисту.

Згідно частиною 1 статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, з відповідача по справі підлягає до стягнення сума витрат понесених позивачем по справі, а саме: витрати по сплаті судового збору - 643 грн. 54 коп.

Керуючись статтями 209-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

позов Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» заборгованість за договором про надання кредиту від 25 липня 2013 року № 999-00057109/1 у розмірі 64 353 грн. 94 коп. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 643 грн. 54 коп., а всього стягнути - 64 997 (шістдесят чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто сім) грн. 48 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте Вишгородським районним судом Київської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.

Суддя