КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2015 р. Справа№ 910/21892/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників:

від позивача: Корзаченко В.М. - дов. б/н від 02.06.2014

від відповідача: Майданік В.В. - дов. №12с/8-д від 15.12.2014

від третьої особи: не з'явились

розглядаючи

апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Київській області

на рішення господарського суду міста Києва

від 13.11.2014 (суддя Чинчин О.В.)

у справі №910/21892/14

за позовом Приватного підприємства „Автомагістраль"

до Служби автомобільних доріг у Київській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державного агентства автомобільних доріг України

про стягнення заборгованості за виконані роботи та штрафні санкції в розмірі 27506800 грн. 95 коп.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного підприємства „Автомагістраль" (надалі - позивач, ПП „Автомагістраль") до Служби автомобільних доріг у Київській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державного агентства автомобільних доріг України про стягнення заборгованості за виконані роботи та штрафні санкції в розмірі 27506800 грн. 95 коп.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.11.2014 у справі №910/21892/14 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто зі Служби автомобільних доріг у Київській області на користь Приватного підприємства „Автомагістраль" 25144150 грн. 09 коп., з яких: 21999172,49 грн. - основної заборгованості, 329083,52 грн. - 3% річних, 2815894,08 грн. - інфляційних нарахувань. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2014 у справі №910/21892/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Відповідач вважає, що місцевий господарський суд в порушення ст. 43 ГПК України, не надав належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності та не розглянув при цьому всебічно, повно та об'єктивно всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом. Скаржник зазначає, що згідно умов укладених сторонами договорів термін виконання відповідачем зобов'язань з оплати робіт, виконаних позивачем, безпосередньо пов'язаний із настанням певної події - надходження коштів з Державного бюджету. За таких обставин, відповідач стверджує, що оскільки кошти з Державного бюджету на погашення заборгованості станом на момент прийняття рішення судом першої інстанції на рахунок відповідача не надходили, то строк виконання зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт не настав.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

10.09.2013 року між Службою автомобільних доріг у Київській області, як замовником, та Приватним підприємством „Автомагістраль", як підрядником, укладено договір №32Д-13 на виконання робіт з капітального ремонту автомобільної дороги М-05 Київ-Одеса на ділянці км 36+500 - км 38+500 в межах Київської області (залишки робіт та додаткові роботи), відповідно до умов пункту 1.1 якого підрядник зобов'язується до грудня 2014 року виконати роботи з капітального ремонту автомобільної дороги М-05 Київ-Одеса на ділянці км 36+500 - км 38+500 в межах Київської області (залишки робіт та додаткові роботи), а замовник - прийняти і оплатити такі роботи.

Крім того, 13.09.2013 між Службою автомобільних доріг у Київській області, як замовником, та Приватним підприємством „Автомагістраль", як підрядником, укладено договір №33Д-13 на виконання робіт з капітального ремонту автомобільної дороги М-05 Київ-Одеса на ділянці км 38+500 - км 42+000 в межах Київської області (залишки робіт та додаткові роботи), відповідно до п. 1.1 якого підрядник зобов'язується до грудня 2014 року виконати роботи з капітального ремонту автомобільної дороги М-05 Київ-Одеса на ділянці км 38+500 - км 42+000 в межах Київської області (залишки робіт та додаткові роботи), а замовник - прийняти і оплатити такі роботи.

Відповідно до п. 4.1 вказаних договорів розрахунки проводяться після підписання сторонами акту приймання виконаних підрядних робіт (ф. КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (ф. КБ-3), які підписуються підрядником і подаються для підписання замовнику до 25 числа поточного місяця. Оформлення календарних дат реєстрації форм (форми № КБ-2в та №КБ-3) буде здійснюватися відповідно до діючого порядку реєстрації вказаних форм, визначених Державною казначейською службою України.

Пунктами 4.2. договорів визначено, що замовник здійснює щомісячні та проміжні платежі за виконані роботи на підставі документів, визначених пунктом 4.1., підписаних уповноваженими представниками сторін в межах обсягів надходження коштів від Головного розпорядника коштів державного бюджету та інших джерел фінансування.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт за договором №32Д-13 та договором №33Д-13, Приватним підприємством „Автомагістраль" виконано роботи на загальну суму 21999172,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджував, що станом на 08.10.2014 року кошти підряднику за виконані роботи не перераховані, заборгованість Служби автомобільних доріг у Київській області перед Приватним підприємством „Автомагістраль" за виконані роботи становить 21999172,49 грн., у зв'язку із чим позивач просив стягнути із Служби автомобільних доріг у Київській області 27506800,95 грн., з яких: 21999172,49 грн. - сума основної заборгованості, 2362650,86 грн. - пені, 329083,52 грн. - 3% річних та 2815894,08 грн. - інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується факт виконання Приватним підприємством „Автомагістраль" робіт за договорами № 32Д-13 та №33Д-13 на загальну суму 21999172,49 грн. (що не заперечується відповідачем), місцевий господарський суд, беручи до уваги, що до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів позивачу в розмірі 21999172,49 грн., дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 21999172,49 грн. основного боргу.

При цьому, суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідно до частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі „Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року, відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Крім того, також відсутність бюджетного фінансування за договорами не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплатити виконані роботи, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договорів з моменту виявлення відсутності коштів для оплати виконаної роботи, а не приймати послуги.

Колегією суддів відхиляються доводи апелянта про те, що згідно умов договорів строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати робіт, виконаних позивачем, безпосередньо пов'язаний із настанням певної події - надходження коштів з Державного бюджету.

Так, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та укладених сторонами договорів, виходячи з факту підписання сторонами документів, передбачених п. 4.1 договору, строк виконання зобов'язання щодо оплати виконаних підрядних станом на момент подання позовної заяви настав.

Стосовно умови договорів в частині розрахунків про оплату в межах обсягів надходження бюджетних коштів від Головного розпорядника коштів державного бюджету та інших джерел фінансування, яка погоджена сторонами, колегія суддів зазначає, що вказана умова в розумінні статей 212, 251 та 252 Цивільного кодексу України не є подією, яка має неминуче настати зі спливом певного періоду, а тому не може бути відкладальною умовою та не створює для сторін цивільних прав та обов'язків щодо визначення строку оплати підрядних робіт. Таким чином, зазначена умова договорів не є підставою вважати таким, що не настав (або таким, настання якого залежить від надходження коштів державного бюджету) строк виконання зобов'язань по оплаті виконаних та прийнятих без зауважень підрядних робіт, оскільки вказана умова стосується порядку розрахунків, а строки розрахунків сторонами визначені у п. 4.2 договорів.

Аналогічної правової позиції притримується Вищий господарський суд України у своїй постанові від 05.12.2013 у справі №910/6273/13.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, місцевий господарський суд правильно зазначав, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно задоволені позовні вимоги Приватного підприємства „Автомагістраль" в частині стягнення з відповідача 329083,52 грн. - 3% річних та 2815894,08 грн. - інфляційних нарахувань, згідно розрахунку позивача, який суд вважає обґрунтованим.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства „Автомагістраль" про стягнення із Служби автомобільних доріг у Київській області 2362650,86 грн. пені, виходячи із наступного.

Так, згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 статті 216 ГК України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із п. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 7.4 Договорів, при затримці термінів перерахування платежів (після отримання коштів з державного бюджету та інших джерел фінансування) за виконані роботи з вини замовника, він сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день такої затримки, але не більше 2-ох облікових ставок НБУ в період за який нараховується пеня.

Як встановлено місцевим господарським судом, відповідно до Положення про Службу автомобільних доріг у Київській області, відповідач є державною організацією, що належить до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг України, і є отримувачем бюджетних коштів, що спрямовуються на розвиток мережі автомобільних доріг загального користування.

Згідно із п. 6 ст. 22 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів може уповноважити одержувача бюджетних коштів на виконання заходів, передбачених бюджетною програмою, та надати йому кошти бюджету (на безповоротній чи поворотній основі) в межах відповідних бюджетних асигнувань. Одержувач бюджетних коштів використовує такі кошти на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі цього розпорядника бюджетних коштів.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що прострочення виконання зобов'язання сталося не з вини відповідача, оскільки кошти з державного бюджету на погашення заборгованості до відповідача не надходили, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача пені не підлягають задоволенню.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно частково задоволено позовні вимоги Приватного підприємства „Автомагістраль" та стягнуто з відповідача 21999172,49 грн. - основної заборгованості, 329083,52 грн. - 3% річних, 2815894,08 грн. - інфляційних нарахувань.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Служби автомобільних доріг у Київській області задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2014 у справі №910/21892/14 має бути залишене без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Київській області залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2014 у справі №910/21892/14 залишити без змін.

Матеріали справи №910/21892/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя М.М. Новіков

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк