КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2015 р. Справа№ 925/1963/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників:

від позивача: Сизько Б.Б. - дов. №106 від 12.08.2013

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Черкаський облавтодор" Публічного акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України"

на рішення господарського суду Черкаської області

від 15.01.2015 (суддя Грачов В.М.)

у справі №925/1963/14

за позовом Фізичної особи-підприємця Панфілова Олександра Борисовича

до Дочірнього підприємства „Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України"

про повернення одержаного за недійсним правочином

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Черкаської області були передані позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Панфілова Олександра Борисовича (надалі - позивач, ФОП Панфілов О.Б.) до Дочірнього підприємства „Черкаський облавтодор" (надалі - ДП „Черкаський облавтодор", відповідач) Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" (надалі - ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України") про повернення одержаного за недійсним правочином. Так, згідно заяв від 20.11.2014 та від 30.12.2014, поданих позивачем до суду першої інстанції, він просив суд зобов'язати відповідача повернути позивачу в м. Золотоноша у натурі 1666 куб. м. піску.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 15.01.2015 у справі №925/1963/14 позовні вимоги задоволено повністю, зобов'язано відповідача повернути позивачу в натурі 1666 куб. м. піску.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 15.01.2015 у справі №925/1963/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Скаржник зазначає, що господарський суд у справі №02/5026/1563/2012 встановив, що відносини з поставки піску та наданню послуг з погрузки та доставки піску мали місце не на підставі договору, який визнаний недійсним, а на підставі видаткових накладних, якими оформлено разові господарські операції. Крім того, відповідач зазначає, що товарно-транспортних накладні, копії яких надані позивачем, оформлені з порушенням вимог ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому не можуть підтверджувати господарські операції з перевезення піску. Апелянт також стверджує, що у ДП „Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" відсутній пісок у натурі, що унеможливлює його передачу позивачеві.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.

Відповідач у судове засідання 24.03.2015 не з'явилися, поважних причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

20.05.2010 року між приватним підприємцем Панфіловим О.Б., як перевізником, та філією „Золотоніська ДЕД" Дочірнього підприємства „Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України", як замовником, було укладено договір № б/н про автомобільні послуги та доставку вантажу, відповідно до умов п. 1.1 якого перевізник зобов'язався надавати автомобільні послуги та виконувати доставку вантажу (пісок, щебінь і т.п.) на належних йому автомобілях, згідно заявок замовника, а замовник зобов'язався прийняти та здійснити своєчасну оплату за замовлений вантаж (пісок, щебінь і т.п.) та автомобільні послуги.

Пунктом 2.2. договору сторонами договору встановлена вартість 1 м. куб. піску в розмірі 76,36 грн., та визначені складові вартості: відпускна ціна 30 грн., навантаження 9 грн., перевезення до 25 км 30,42 грн., прибуток 10% - 6,94 грн.

Відповідно до п. 2.5. договору, оплата за отриманий вантаж (пісок, щебінь і т.п.) та послуги по його доставці здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок перевізника, протягом 15 банківських днів з дати отримання замовником вантажу та послуг перевезення. Замовлення та отримання послуг, а також доставку вантажу, підтверджуються відповідними накладними.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно накладної №45 від 28.09.2010 та акту прийому-передачі від 28.09.2010 до договору б/н від 20.05.2010 року позивач передав, а філія „Золотоніська ДЕД" ДП „Черкаський облавтодор" в особі начальника Молодик С.О. прийняла пісок в кількості 1050 м.куб. на суму 80178,00 грн. Пісок отримав Клімов Л.Г., який діяв на підставі довіреності №257 від 28.09.2010 року, виданої філією „Золотоніська ДЕД" ДП „Черкаський облавтодор".

Крім того, згідно накладної №73 від 10.12.2010 та акту прийому-передачі від 10.12.2010 до договору б/н від 20.05.2010 року позивач передав, а філія „Золотоніська ДЕД" ДП „Черкаський облавтодор" в особі начальника Молодик С.О. прийняла пісок в кількості 616 м.куб. на суму 47037,76 грн. Пісок отримав Клімов Л.Г., який діяв на підставі довіреності №323 від 10.12.2010, виданої філією „Золотоніська ДЕД" ДП „Черкаський облавтодор".

На підтвердження здійснення перевезень позивач надав до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних від 28.09.2010 року та від 10.12.2010 року.

Відповідно до розрахунку боргу за договором б/н від 20.05.2010 року, складеного сторонами цього договору, станом на вересень 2012 року заборгованість філії „Золотоніська ДЕД" ДП „Черкаський облавтодор" перед позивачем становила 98990,81 грн.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Черкаської області від 17.12.2012 року у справі №02/5026/1563/2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2013 року, у задоволенні позову фізичної особи-підприємця Панфілова О.Б. до Дочірнього підприємства „Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" про стягнення 112358 грн. 74 коп., в тому числі 98990 грн. 81 коп. основного боргу за наданні послуги з перевезення та доставки вантажу відповідно до укладеного між сторонами договору про автомобільні послуги та доставку вантажу № б/н від 20.05.2010 року, 7879 грн. 85 коп. інфляційних втрат та 5488 грн. 08 коп. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, відмовлено повністю. При цьому, судом в порядку п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України також визнано недійсним договір № б/н про автомобільні послуги та доставку вантажу від 20.05.2010 року, підписаний фізичною особою - підприємцем Панфіловим Олександром Борисовичем та Філією „Золотоніська ДЕД" в особі начальника Молодик С.О.

Приймаючи вказане рішення, суд прийшов до висновку, що договір б/н від 20.05.2010 року укладений між позивачем та філією „Золотоніська ДЕД", є недійсним з мотивів невідповідності вимогам статей 203, 207, 215 ЦК України, не схвалений юридичною особою відповідно в порядку статті 241 Цивільного кодексу України, підписаний начальником філії Молодиком С.О. з перевищенням своїх службових повноважень, визначених Положенням про філію та довіреністю № 670/10 від 12.05.2010 року.

Крім того, рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 05.02.2014 року у справі №695/2346/13-ц (а.с.25-26), було стягнуто з ДП „Черкаський облавтодор" на користь Панфілова О.Б. 93296,00 грн., як відшкодування вартості одержаного на виконання недійсного правочину піску. Однак, в подальшому ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 01.04.2014 року скасовано зазначене рішення районного суду та закрито провадження у справі з посиланням на те, що даний спір підсудний господарському суду.

Як встановлено судом першої інстанції, 22.07.2014 року позивач направив відповідачу претензію №1, у якій вимагав повернути йому у натурі 1666 куб.м. піску, а у разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість одержаного піску в сумі 98990,81 грн. Відповідач претензію отримав 30.07.2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, залишив без відповіді.

В подальшому, 09.09.2014 позивач направив відповідачу лист з проханням повідомити про результати розгляду претензії. Відповідач отримав лист 15.09.2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, однак відповіді на нього не дав, претензію не виконав.

Заперечуючи позовні вимоги, у ході розгляду справи місцевим господарським судом відповідач надав довідку №1725/11 від 09.12.2014, у якій зазначив, що станом на 09.12.2014 на ДП „Черкаський облавтодор" та його філіях відсутні залишки піску, у господарській діяльності підприємства пісок використовується лише для приготування протиожеледної суміші, до складу якої, окрім піску, входить сіль технічна та фрикційні матеріали (відсів, шлаки тощо).

У письмових поясненнях Клімов Л.Г., який приймав пісок на підставі довіреностей №257 від 28.09.2010 та №323 від 10.12.2010 підтвердив одержання від позивача у вересні та грудні 2010 року піску в загальній кількості 1666 м. куб., який був використаний для приготування піщано-сольової суміші, якою посипалися автомобільні дорого в Золотоніському районі в осінньо-зимовий період.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції встановлено, що між позивачем і філією відповідача - „Золотоніська ДЕД" 20.05.2010 був укладений договір № б/н про автомобільні послуги та доставку вантажу, який виконувався сторонами. За правовою природою зазначений договір містить ознаки договорів поставки і перевезення, тобто є змішаним. На його виконання позивачем здійснено поставку та доставку відповідачу 1666 куб. м. піску, розрахунок за який відповідачем не здійснено. Рішенням господарського суду Черкаської області від 17.12.2012 року у справі №02/5026/1563/2012 зазначений договір визнано недійсним з мотивів укладення його неуповноваженою особою, і, з цієї підстави, в задоволенні позову про стягнення вартості поставленого піску, відмовлено.

Матеріалами справи спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що поставлений позивачем пісок був отриманий не на підставі договору, а на підставі видаткових накладних, якими оформлено разові господарські операції. Так, зокрема, акти прийому-передачі піску від 28.09.2010 та від 10.12.2010 містять посилання на договір від 20.05.2010, який в подальшому був визнаний судом недійсним, що у свою чергу дало підстави суду вважати, що саме у зв'язку із недійсністю вказаного правочину та доведеністю факту поставки піску, такий пісок був поставлений відповідачеві на підставі окремих накладних.

Положеннями частин 1, 3 статті 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Верховним Судом України у листі від 24.11.2008 року „Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" у розділі „Застосування правових наслідків недійсності правочину" до відома судів доведено, що визнані недійсними правочини не створюють для сторін тих прав і обов'язків, які вони мають встановлювати, а породжують наслідки, передбачені законом. І хоча реституція не передбачена у ст. 16 ЦК як один із способів захисту, проте норма ч. 1 ст. 216 ЦК є імперативною і суд має забезпечити зазначені в ній правові наслідки. Реституцію цілком можна вважати окремим способом захисту цивільних прав, які порушуються у зв'язку з недійсністю правочину, оскільки у ст. 16 ЦК немає вичерпного переліку способів захисту цивільних прав.

Крім того, згідно правової позиції, що викладена у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що з урахуванням обставин справи, умов договору та вищенаведених приписів законодавства, та з огляду на доведеність факту здійснення позивачем поставки товару за договором, який у подальшому судом визнаний недійсним, - отримане за вказаним договором підлягає поверненню відповідачем у натурі.

Доводи апеляційної скарги про те, що у ДП „Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" відсутній пісок у натурі, що унеможливлює його передачу позивачеві, колегією суддів відхиляються, оскільки відсутність у відповідача вказаного майна, яке наділене лише родовими ознаками, не може слугувати підставою для відмови у захисті порушеного права позивача шляхом залишення без задоволення позову про витребування цього майна, оскільки останнє може бути замінене на аналогічне майно, наділене такими ж родовими ознаками.

Крім того, відповідно до п. 2.14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" за встановленої під час судового розгляду неможливості повернути одержане за правочином майно у натурі (через його втрату, псування, істотну зміну тощо) набувач повинен відшкодувати вартість майна за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України). З метою такого відшкодування заінтересована особа вправі звернутися до набувача з окремою позовною вимогою.

Таким чином, у разі встановлення неможливості виконання рішення у даній справі шляхом повернення отриманого майна в натурі, позивач не буде позбавлений можливості захистити своє порушене право зокрема шляхом подання окремого позову про відшкодування вартості такого майна або шляхом звернення із заявою про зміну способу виконання рішення у даній справі.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано визнав правильним обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Дочірнього підприємства „Черкаський облавтодор" Публічного акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Черкаської області від 15.01.2015 у справі №925/1963/14 має бути залишене без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Черкаський облавтодор" Публічного акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 15.01.2015 у справі №925/1963/14 залишити без змін.

Матеріали справи №925/1963/14 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя М.М. Новіков

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк