ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2015р. Справа № 9104/180109/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Хобор Р.Б.,

судді Попка Я.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові

апеляційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби, м.Калуш Івано-Франківської області

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.10.2012р. у справі №2а-2799/12/0970

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Даноша", с.Копанки Калуського району Івано-Франківської області

до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби, м.Калуш Івано-Франківської області

про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

07.09.2012р. позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Даноша" звернулось до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до відповідача: Калуської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №000027221 від 07.05.2012р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем: Калуської ОДПІ безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції, оскільки висновки акту перевірки про завищення податкового кредиту за січень 2011р. не відповідають фактичним обставинам, які мали місце при здійсненні господарської операції між позивачем та ПП "Захід-Торг".

В ході розгляду справи суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем не надано доказів для встановлення мети підприємств, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не подано доказів на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки. На підтвердження здійснення господарської операції з ремонту позивачем надано письмові докази: податкову накладну, рахунок на оплату, акт приймання-передачі обладнання, докази транспортування. Відсутність контрагента - ПП "Захід-Торг" за місцезнаходженням станом на дату проведення його перевірки не свідчить про те, що він був відсутній на момент здійснення господарської операції, яка мала місце значно раніше.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, апелянт (відповідач у справі): Калуська об'єднана державна податкова інспекція оскаржив її в апеляційному порядку. У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню в апеляційному порядку. Доводи апеляційної скарги полягають в обґрунтуванні правомірності висновків акту перевірки по господарських взаємовідносинах позивача із ПП "Захід Торг". Апелянт посилається на акт про результати позапланової невиїзної перевірки від 30.03.2012р. ПП "Захід Торг", згідно із яким у останнього відсутні власні офісні приміщення, земельні ділянки, транспортні засоби, працівники. Також апелянт вказує на наявність кримінальної справи відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які за попередньою змовою з невстановленими особами в період з 2010р. по 2011р. з метою прикриття незаконної підприємницької діяльності організували придбання ряду суб'єктів господарювання, в т.ч. ПП "Захід Торг", перереєстрували на своїх осіб, та використовували для сприяння реальним суб'єктам господарювання в ухиленні від сплати податків.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, тому колегія суддів, керуючись вимогами ст.197 КАС України, вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегією суддів встановлено наступне:

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТзОВ "Даноша" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП "Захід-Торг" за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем 20.04.2012р. складено акт №167/22-1/32464900.

За висновками проведеної перевірки відповідачем встановлено наступні порушення позивачем:

- ч.ч.1, 5 ст.203, п.п.1, 2 ст.215, ст.228 ЦК України, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки встановлений факт неможливості реального здійснення господарських операцій ТзОВ "Даноша" з ПП "Захід-Торг";

- п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201,6, п.201.10 ст.201, п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України, а саме, ТзОВ "Даноша" включено до складу податкового кредиту за січень 2011р. податок на додану вартість за операціями, які проведені на підставі нікчемного правочину та первинних документів, що суперечать законодавчим та нормативним актам, внаслідок чого занижено суму ПДВ, яка у січні 2011р. підлягала відображенню в особовому рахунку платника та повністю залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства на 5085,00грн.

За результатами перевірки, на підставі вищезгаданого акту податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №000027221 від 07.05.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за штрафними санкціями в сумі 5086,00грн.

Вказані порушення виявлено за результатами перевірки здійснення ПП "Захід-Торг" для позивача ремонтних робіт гідромоторів екскаватора гусеничного Hanix H75B.

23.09.2010р. ПП "Захід-Торг" виписано ТОВ "Даноша" податкову накладну №982 на суму 30510,41грн., в тому числі, ПДВ 5085,00грн. Вказана податкова накладна виписана на підставі здійсненої позивачем оплати за капітальний ремонт згідно рахунку №200910 від 20.09.2010р., що підтверджується платіжним дорученням №7976 від 22.09.2010р.

Відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт ПП "Захід-Торг" в період з 22.09.2010р. по 16.11.2010р. здійснено ремонт двох гідромоторів екскаватора гусеничного Hanix H75B, який належить позивачу відповідно до свідоцтва про реєстрацію машини №096711.

Також позивачем долучено до матеріалів справи копії квитанцій про відправлення та отримання гідромоторів Nachi та Uchida за адресою ПП "Захід-Торг" від 20.09.2010р. та про їх зворотну доставку від 16.11.2010р.

Факт здійснення ремонтних робіт гідромоторів підтверджується актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів від 30.07.2011р., яким підтверджено перебування екскаватора гусеничного Hanix на неплановому ремонті з 22.09.2010р. по 16.11.2010р.

При прийнятті рішення по суті спору, суд першої інстанції керувався наступними нормами матеріального права:

Згідно із вимогами пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до приписів пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із вимогами пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За змістом підпункту 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до вимог пп.14.1.181 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Керуючись вимогами п.8.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Правильно проаналізувавши вищенаведені норми матеріального права, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, підтверджують правомірність формування податкового кредиту, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що згідно ст.61 Конституції України, позивач не несе відповідальності за свого контрагента, який не виконав свого обов'язку щодо сплати податків до бюджету, відповідальність за такі негативні наслідки несе саме ця особа-контрагент, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що узгоджується з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009р. у справі "Булвес"АД проти Болгарії.

Крім цього, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що подані позивачем документи відповідають критеріям первинного документу, є достовірними та складені за результатами фактичного здійснення господарських операцій. Відсутність контрагента - ПП "Захід-Торг" за місцезнаходженням станом на дату проведення його перевірки не свідчить про те, що він був відсутній на момент здійснення господарської операції, яка мала місце значно раніше.

Колегія суддів погоджується із необхідністю та доцільністю застосування до спірних правовідносин судової практики Європейського суду з прав людини, однак зазначає, що висновок суду першої інстанції про реальність господарських операцій позивача з ПП "Захід-Торг" не відповідає матеріалам даної адміністративної справи.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду від 02.06.2011р. №742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України", будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому, приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вказаних вимог не виконав, формально підійшов до дослідження фактичних обставин справи, що в кінцевому результаті привело до безпідставного скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Дійсно, наявність необхідних первинних документів є підставою для виникнення права на податковий кредит, однак лише за умови, що були реальними господарські операції.

Щодо реальності господарських операцій позивача з ПП "Захід-Торг", то висновки відповідача про наявність вказаних порушень ґрунтуються на тому, що під час проведення вищевказаної перевірки встановлено, що контрагент позивача ПП "Захід-Торг" на час проведення перевірки відсутній за своїм місцезнаходженням, не надав для перевірки акти приймання-передачі товарів, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також у контрагента відсутні об'єкти оподаткування, які підпадають під визначення ст.ст.3, 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Крім того, щодо контрагента позивача, проведеними перевірками органів державної податкової служби за його місцем реєстрації зроблено висновки про відсутність у нього основних засобів та умов для ведення господарської діяльності.

Відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було порушено кримінальну справу, під час слідства встановлено, що вони за попередньою змовою з невстановленими особами в період з 2010р. по 2011р. з метою прикриття незаконної підприємницької діяльності організували придбання ряду суб'єктів господарювання, в т.ч. ПП "Захід Торг", перереєстрували на своїх осіб, та використовували для сприяння реальним суб'єктам господарювання в ухиленні від сплати податків.

З аналізу фактичних обставин справи вбачається, що з формальної точки зору всі первинні документи в позивача є, вони підтверджують факт проведення ремонту контрагентом, так і факт транспортування деталей.

Однак, дослідивши долучені до матеріалів справи первинні документи, колегією суддів було виявлено ряд розбіжностей, що дають підстави для сумнівів у реальності здійснення господарських операцій позивача із своїм контрагентом.

Зокрема, рахунок на оплату ремонту датований 20.09.2010р. В той же час, позивач здав деталі на пошту також 20.09.2010р. В матеріалах справи відсутні пояснення того, яким чином ПП "Захід-Торг" в момент передачі товару позивачем на пошту, знало вартість ремонту цих деталей.

Крім цього, Акт приймання-передачі виконаних робіт датований 22.09.2010р., проте його було підписано контрагентом 16.11.2010р., а позивачем - 21.07.2011р. Таким чином, вказаний акт було складено значно пізніше ніж здійснено господарську операцію, відображену в ньому.

З акту приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів від 30.07.2011р. вбачається перебування екскаватора гусеничного Hanix на неплановому ремонті з 22.09.2010р. по 16.11.2010р.

Однак, з поштових квитанцій видно, що ПП "Захід-Торг" здано вже відремонтовані деталі на пошту 16.11.2010р., позивачем ці деталі отримано 18.11.2010р.

З цього вбачається, що акт від 30.07.2011р. містить недостовірну інформацію, оскільки ремонт ескаватора не міг бути завершеним раніше, ніж відремонтовані деталі було отримано позивачем у відділенні підприємства зв'язку.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, первинні документи, наявні в матеріалах справи (податкові накладні, акти), відповідають критеріям первинного документу, однак, колегія суддів звертає увагу на те, що якщо реальної господарської операції не було, то вони не можуть вважатися первинним документами для цілей ведення податкового обліку.

Інших доказів реальності господарських операцій позивачем не представлено, тому висновків акту перевірки, за результатами якої прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не спростовано.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.9 КАС України передбачено, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Даноша" про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №000027221 від 07.05.2012р., та вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим, в той час як позовні вимоги, задоволені оскаржуваною постановою суду першої інстанції, не підлягають задоволенню у зв'язку з безпідставністю.

Відповідно до вимог ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими.

З огляду на викладене, суд першої інстанції неповно встановив усі фактичні обставини справи та постановив судове рішення з порушенням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, тому колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови і вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити.

Керуючись вимогами ст.ст.160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.10.2012р. у справі №2а-2799/12/0970 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Даноша" до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення, - задоволити.

2. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.10.2012р. у справі №2а-2799/12/0970, - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя Р.Б. Хобор

Суддя Я.С. Попко