ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" лютого 2015 р. м. Київ К/800/58577/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Винокурова К.С.

Кочана В.М.

Пасічник С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и л а:

У травні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконним рішенням про відмову в призначенні пенсії за вислугу років та нарахувати пенсію за вислугу років за період з 17 серпня 2011 року.

Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 жовтня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва № 658 від 16 листопада 2011 року про відмову в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_4 у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи, передбаченого п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зобов'язано відповідача зарахувати ОСОБА_4 до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугою років, періоди роботи у Новобузькій неповній середній школі № 9 на посаді вчителя з 03 листопада 1987 року по 01 квітня 1992 року з моменту подачі ним заяви до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва з 17 серпня 2011 року.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі міста Миколаєва, з посиланням на порушення норм матеріального права, допущених судом апеляційної інстанції, просить судове рішення скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, своє рішення мотивував тим, що з 03 листопада 1987 року по 01 квітня 1992 року Позивач працював вчителем в Новобузькій НСШ № 9 і це було основним місцем його роботи, а отже, вказаний період роботи повинен бути зарахований до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

При цьому судом апеляційної інстанції не було прийнято до уваги посилання Відповідача на акт зустрічної перевірки факту роботи Позивача від 11 листопада 2011 року, оскільки відомості, викладені в ньому, суперечать запису у трудовій книжці, обставинам справи, поясненням свідків.

Колегія суддів вважає необхідним звернути увагу на те, що акт зустрічної перевірки від 16 листопада 2011 року містить посилання на наказ № 44 від 09 листопада 1988 року, відповідно до якого Позивача призначено вчителем історії восьмирічної школи № 9 за сумісництвом з 21 листопада 1988 року.

При цьому, як зазначено в рішенні суду першої інстанції, запис в трудовій книжці Позивача № 11 від 11 січня 1985 року вказує на те, що Позивач до призначення відповідальним секретарем Новобузької районної організації товариства «Знання» працював вчителем історії не в Новобузькій НСШ № 9, а в Ульянівській школі, звідки і був звільнений в зв'язку з обранням відповідальним секретарем товариства «Знання».

Також в рішенні суду першої інстанції зазначено, що відсутній запис в трудовій книжці Позивача стосовно зарахування його на посаду вчителя історії Новобузької середньої школи № 9. Зазначене твердження судом апеляційної інстанції не спростовано. Наявність в трудовій книжці запису, що на момент обрання відповідальним секретарем товариства «Знання» Позивач був залишений в Новобузькій НСШ № 9 на посаді вчителя, не дає можливість встановити на яких умовах Позивач був призначений на цю посаду.

Таким чином, твердження суду апеляційної інстанції щодо визначення основного місця роботи Позивача у спірний період є передчасним. Необхідною умовою для належного з'ясування такої обставини є дослідження дати, підстав та умов призначення Позивача на посаду вчителя історії в Новобузькій НСШ № 9. Відповідно безпідставним є ігнорування з боку суду апеляційної інстанції акту зустрічної перевірки від 16 листопада 2011 року, зокрема в частині посилання на вищезазначений наказ № 44 від 09 листопада 1988 року про призначення Позивача вчителем історії восьмирічної школи № 9 саме за сумісництвом. Зазначений наказ має суттєве значення для вирішення спору і має бути досліджений судом апеляційної інстанції.

Одночасно із дослідженням наказу № 44 від 09 листопада 1988 року слід також звернути увагу на те, що відповідно до того ж акту перевірки по особових рахунках Позивача за період 1988-1989 рр. є запис «С 21.11.1988 г. пр. 44 от 09.11.1988 г. Учитель» без відмітки про сумісництво. Така відмітка з незрозумілих причин з'являється тільки по особових рахунках за 1989-1992 роки.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги той факт, що судом апеляційної інстанції досліджувалась довідка № 3 від 19 вересня 2011 року Миколаївської обласної організації товариства «Знання» про те, що ОСОБА_4 працював відповідальним секретарем теж за сумісництвом саме в Новобузької районної організації товариства «Знання» в спірний період з 03 листопада 1987 року по 01 квітня 1992 року.

Однак, судом апеляційної інстанції не досліджувався відповідний наказ про прийняття Позивача на посаду відповідального секретаря Новобузької районної організації товариства «Знання», що є необхідним з точки зору з'ясування умов, на яких він був прийнятий на таку посаду, і подальшого порівняння їх з умовами прийняття Позивача на посаду вчителем історії Новобузькій НСШ № 9, з кінцевою метою визначення, яка з вказаних посад вважалась його основним місцем роботи .

Зазначені недоліки оскаржуваного рішення є суттєвими та такими, що свідчать про допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 160, 220, 222, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року скасувати.

Адміністративну справу направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.

Судді: К.С. Винокуров

В.М. Кочан

С.С. Пасічник