Номер провадження: 22-ц/785/3621/15

Головуючий у першій інстанції Виноградова Н. В.

Доповідач Оверіна О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого Оверіної О.В.

Суддів Кравця Ю.І., Доценко Л.І.

при секретарі Железнова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 діючого в інтересах ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 10.11.2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Лізінгова компанія "Еталон" про захист прав споживача , визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів ,-

В С Т А Н О В И Л А

До суду з позовом звернулася ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів. Свої вимоги обґрунтувала тим, що між нею та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу, предметом якого був автомобіль марки "КІА Sportage". Відповідно до договору лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність та передати його у користування лізингоодержувачу на строк та умовах передбачених договором. В день підписання договору позивачка передала представнику відповідача грошові кошти у розмірі 35 800 грн.

ТОВ "Лізингова компанія "Еталон" відмовилося передавати предмет лізингу з посиланням на те, що договором передбачено сплату 50% від вартості предмету лізингу, а сплачена сума в розмірі 35 800 грн. - це комісія за організацію та оформлення договору. Позивачка зазначає, що умови договору фінансового лізингу є несправедливими відповідно до ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", договором не встановлено щомісячних лізингових платежів, не вказано в кого саме лізингодавець придбає предмет лізингу, не визначено конкретний порядок та місце отримання лізингоодержувачем предмета лізингу, строк виконання зобов'язань.

Кошти, які були сплачені позивачкою відповідач у добровільному порядку повертати відмовляється.

Позивачка та її представник у судовому засідання позовні вимоги підтримали, просили задовольнити їх. Одночасно з цим позивачка пояснила, що дійсно ознайомлювалась та підписувалала всі додатки до договору.

Від представника відповідача надійшло заперечення, в якому позовні він вимоги не визнав, мотивуючи це тим, шо ТОВ "Лізингова компанія "ЕТАЛОН" належним чином виконувало усі умови Договору у повному обсязі і не допускало зі свого боку жодний порушень ні Договору, ні чинного Законодавства України.

Посилання позивачки на те, що умови Договору фінансового лізингу є несправедливими не відповідає дійсності, так як у Договорі та Додатках №№ 1, 2, З до Договору, що є його невід'ємною частиною чітко визначені усі зазначені умови. У Додатках № 1 та № до Договору, які є його невід'ємною частиною визначено графік платежів помісячно, які має здійснити лізингоодержувач на користь лізингодавця. У п. 5.8 Договору визначено місце передачі предмета лізингу нгоождержувачу.

У ст. 10 договору страхування предмета лізингу чітко визначено порядок і умови страхування предмета лізингу. Відповідач повністю виконує умови угоди.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю лізінгова компанія "Еталон" про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, діючий в інтересах ОСОБА_3, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення яким задовольнити вимоги ОСОБА_3 у повному обсязі, вважаючи , що суд не дослідив всіх обставин справи, не врахував що порушені права позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши доводи скарги, судова колегія вважає, що скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно ст..303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає , що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи справу суд повно та всебічно з'ясував всі обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, обґрунтовано керувався нормами ЦПК України.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 22.08.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" та ОСОБА_3 було укладено договір фінансового лізингу № 001047 з додатками (а.с. 18-26). Предметом лізингу по даному договору є автомобіль марки "КІА Sportage", відповідно до п.3.1 договору.

Відповідно до п.1.1 договору, лізингодавець зобов'язується придбати та передати на умовах передбачених договором у користування майно (предмет лізингу визначений у п.3.1 договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплатити лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п.8.2 договору, перший лізинговий платіж складається з: комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи; авансу ціни предмета лізингу; комісійної винагороди лізингодавця за передачу предмета лізингу.

ОСОБА_3 сплатила грошові кошти у розмірі 35 800 грн. на користь ТОВ "Лізингова компанія "Еталон", що підтверджується квитанцією (а.с.27).

Згідно ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно,спеціально придбане лізінгодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату.

16 вересня 2014 року від ОСОБА_3 на адресу відповідача надійшла заява вих.№ 510 про розірвання договору фінансового лізингу № 001047 від 28.08.214 року та повернення їй грошових коштів у розмірні 35 800грн. комісії за організацію (а.с.55-56).

ТОВ "Лізингова компанія "ЕТАЛОН" розглянуло заяву ОСОБА_3 і надало останній відповідь №476 від 30.09.2014 р. у якій зазначило, що Договір № 001047 від 28 серпня 2014 р. розірвано та роз'яснили ,що відповідно до ст. 12 п. 12.11 Договору, - у випадку розірвання даного Договору Лізінгоодержувачем до сплати останнім на рахунок Лізингодавця авансового платежу, Лізингодавець повертає сплачені кошти за вирахуванням штрафу за дострокове розірвання 20% від сплаченої суми авансових платежів. В такому випадку Комісія за організацію даного Договору Лізингооодержувачу не повертається (а.с.57).

Сторонам договору фінансового лізингу надається право вимагати розірвання договору відповідно до ч.2 ст.651 і ст. 652 ЦК України та умов договору. Право на дострокове розірвання договору лізингу шляхом вчинення одностороннього правочину стороною договору передбачене також ст.7 Закону України "Про фінансовий лізинг". Встановлюється момент, в який такий односторонній правочин визнається вчиненим (з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову). Право на відмову від договору лізингоодержувач отримує у разі прострочення передання йому предмета лізингу більше ніж 30 днів. За умови прострочення внесення лізингових платежів більше ЗО днів, лізингодавець отримує право розірвання договору шляхом відмови від нього.Відмова від договору породжує право лізингодавця вимагати повернення предмета лізингу в безспірному порядку на підставі виконавчого надпису нотаріуса (якщо лізингоодержувач не виконує свій обов'язок повернути річ у зв'язку з припиненням договору).

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну абс цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його волі. Правочин має вчинятися у формі встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.2 статті 806 ЦК України, до договору лізингу застосуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановленим цим параграфом та законом.

Згідно довідки про взяття на облік юридичної особи ТОВ "Лізингова компанія "Еталон", місцезнаходження 01133, м. Київ, вул. Кутузова, 6.18/7, кім.506, ЄДРПОУ 38865527, має право надавати - послуги з лізингу, дата прийняття та номер рішення про взяття на облік 08.10.2013 року № 3508, серія та номер 513 (а.с.58).

З цих підстав та норм ст.34 Закону України "Про фінансові послугу та державне регулювання ринків фінансових послуг" до правовідносин, що виникли між сторонами не є доречним, даний час лізингові операції в Україні можуть здійснюватися фінансовими установами та лізинговими без одержання ліцензії. За змістом ст.19 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що правочини здійсненні з використанням нечесної підприємницької діяльності, є недійсними, тобто цим Законом недійсність правочинів, здійснених з використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає введеня в оману споживачів стосовно характеру своєї діяльності, як такої що потребує ліцензування.

За правилами статті 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 ЦК Кодексу) такий правочин в недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкод правочину, або якщо вона замовчує їх існування. У контексті даної статті підставою для визнанні недійсним відповідно до статі 230 ЦК України є введення однією стороною іншої сторони правочину в обставин, які мають істотне значення. Ці обставини визначені у ч. 1 ст.229 ЦК України. Обман може полягати в тому ,що сторона неправдиво заперечує наявність обставин, що можуть бути перешкодою для вчинення тому, що вона замовчує їх існування. Суб'єктивною ознакою дій сторони, що ввела іншу сторону в оману, є умисел на введення в оману.

ОСОБА_3 звернувшись до суду з позовом про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 001047 від 28.08.2014 року, укладеного між нею та ТОВ "Лізингова компанія "Еталон", посилаласі встановлені статтею 230 ЦК України, та в якості доказів, підтверджуючих позов, не надала до суду жодних доказів вважаючи достатнім для визнання недійсним договору лізингу, тільки особистих пояснень про те, шо ТОВ "Лізингова компанія "Еталон" не було роз'яснено призначення платежу, не надано можливості умовами договору.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Суд всебічно перевірив обставини справи пояснення позивачки та прийшов до обгрнтованого висновку , що ОСОБА_3 не надала доказі в підтвердження своїх вимог.

Постановляючи рішення суд обґрунтовано керувався нормами матеріального та процесуального права, належним чином перевірив права і обов'язки сторін.

Рішення відповідає вимогам ст.ст.. 214 ,215 ЦПК України і підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та висновками суду.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обгрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ч. 1 ст. 60. ч. З ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 307 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 209, 303. 307 ч.І п.1, 308. 314, 315, 319 ЦПК України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, діючого в інтересах ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Суворовського раойнного суду м. Одеси від 10.11. 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення , однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.В. Оверіна

Судді Л.І. Доценко

Ю.І. Кравець