АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Провадження №22ц/790/1285/15 Головуючий 1 інст. - Короткий І.П.
Справа № 643/2878/14-ц Доповідач - Крилова Т.Г.
Категорія: договірні
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 березня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого - Крилової Т.Г.,
Суддів - Гуцал Л.В.,
- Коростійової В.І.,
при секретарі - Огар І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Московського районного суду міста Харкова від 14 травня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
В С Т А Н О В И Л А:
В лютому 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 26.09.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 125/Р-08. За умовами договору ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 100 000,00 грн. на термін до 25.09.2013 року, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.
ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши позичальнику кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору, а ОСОБА_3 свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 30.01.2014 року він має заборгованість перед Банком у розмірі 388 962,10 грн., яка складається з наступного: 95 639,42 грн. - заборгованість за кредитом; 180 266,69 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 94 295,89 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 250,00 грн. - штраф (фіксована частина); 18 510,10 грн. - штраф (процентна складова).
В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № 125/Р-08 від 26.09.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки. Відповідно до умов договору поруки, Банком було направлено на адресу відповідача письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобов'язань. За договором поруки, поручитель зобов'язаний виконати зобов'язання, зазначені в письмовій вимозі кредитора протягом п'яти календарних днів з моменту її отримання. Згідно з даними реєстру відправлених претензій, письмову вимогу до відповідача було направлено 09.12.2013 року, але заборгованість не сплачена.
ПАТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з ОСОБА_2 на їхню користь заборгованість у розмірі 388 962,10 грн. за кредитним договором № 125/Р-08 від 26.09.2008 року та судові витрати.
Заочним рішенням Московського районного суду міста Харкова від 14 травня 2014 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Сягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 388 962 грн. 10 коп. боргу та 3 654 грн. судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати вказане рішення суду.
Апелянт посилається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, оскільки не прийнято до уваги їхні доводи і пояснення по справі. Не враховано, що Банк у 2010 році звертався в Комінтернівський районний суд м. Харкова з таким самим позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за тим самим кредитним договором № 125/Р-08 від 26.09.2008 року, та тим самим договором поруки б/н від 26.09.2008 року. Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.04.2010 року позов було задоволено, з ОСОБА_3 стягнуто заборгованість в розмірі 124 487,15 грн. шляхом звернення стягнення на предмет застави - автомобіль та причеп. Після ухвалення цього рішення, ОСОБА_3 передав предмет застави Банку, тобто, рішення від 2010 року було повністю ним виконано. Таким чином, протягом останніх 4 років Банк мав у своєму розпорядженні та користуванні предмет застави - вантажний автомобіль та причеп, проте в рішенні не пояснюється чи було продано предмет застави, за яку суму було здійснено продаж, та на які рахунки були розподілені кошти після продажу предмета застави. Тому, розрахунки заборгованості зробити неможливо. Починаючи з 2010 року на адресу ОСОБА_2 не надходило жодної вимоги або іншим чином оформленої претензії, щодо виконання зобов'язань за договором поруки б/н від 26.09.2008 року або за кредитним договором № 125/Р-08 від 26.09.2008 року. Ще з 2010 року позивач знав про порушення своїх прав, але жодного разу протягом цього часу не звернувся до суду за захистом своїх прав. ОСОБА_2 вважає, що вказана бездіяльність направлена лише на одне - отримання надприбутку від штрафних санкцій та нарахованих відсотків на прострочену заборгованість за 4 роки.
Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, у зв*язку із невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, з ухваленням нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог слід відмовити, з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 26.09.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 125/Р-08 за умовами якого, ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 100 000,00 грн. на термін до 25.09.2013 року, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.
В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № 125/Р-08 від 26.09.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки.
У зв*язку із неналежним виконанням ОСОБА_3 своїх обов*язків перед Банком за вказаним кредитним договором, ПАТ КБ «ПриватБанк»18.12.09 року звернувся із позовною заявою до Комінтернівського районного суду м. Харкова щодо звернення стягнення на предмет застави в рахунок дострокового погашення кредиту у розмірі 124 487,15 грн. з ОСОБА_3 та ОСОБА_2
Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.04.2010 року позов було задоволено. В рахунок погашення заборгованості за договором кредиту в сумі 124487 гр. 15 коп. звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль та причеп, що належать на праві власності ОСОБА_3
Сторони пояснили, що після ухвалення цього рішення, ОСОБА_3 передав предмети застави Банку, який до теперішнього часу їх не реалізував.
Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється, після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Пунктом 11 договору поруки передбачено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором. Тобто, у договорі поруки не встановлено строки поручительства, після якого порука припиняється, а умова договору про дію поруки до повного виконання зобов'язання за кредитним договором не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України.
У п. 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.
Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення /вручення/ йому вимоги про погашення боргу, залежно від умов договору, так і пред'явлення до нього позову. При цьому, в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
За таких обставин у ПАТ КБ «ПриватБанк» виникло право пред'явити вимогу до поручителя ОСОБА_2 про виконання порушеного зобов'язання боржника ОСОБА_3 щодо сплати заборгованості за кредитним договором від 26 вересня 2008 року, починаючи з дати ухвалення Комінтернівським районним судом м. Харкова від 29.04.2010 року судового рішення, протягом наступних шести місяців.
Як убачається з матеріалів справи Банк направив на адресу ОСОБА_2 досудову вимогу лише 09.12.2013 року (а.с. 8-10), а звернувся до суду з позовними вимогами до поручителя 26.02.2014 року, тобто, після спливу шестимісячного строку від дня настання нового строку виконання основного зобов'язання, а відтак, підстави для стягнення заборгованості з поручителя відсутні.
Враховуючи викладене, і керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.3, 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Заочне рішення Московського районного суду міста Харкова від 14 травня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.
Головуючий -
Судді: