22-ц/775/278/2015(м)

263/10767/14-ц

Головуючий у 1 інстанції - Шатілова Л.Г.

Доповідач - Осипчук О.В.

Категорія 24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„ 26" березня 2015 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Осипчук О.В.,

суддів: Зайцевої С.А. Мироненко І.П.,

при секретарі: Муравченко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовною заявою житлово-комунального підприємства «Жилкомплекс» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до житлово-комунального підприємства «Жилкомплекс» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення прав, приниження честі та гідності фізичної особи, за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 січня 2015 року , -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 січня 2015 року та додатковим рішенням цього ж суду від 18 лютого 2015 року позовні вимоги житлово-комунального підприємства «Жилкомплекс» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЖКП «Жилкомплекс» заборгованість за послуги з утримання житлового будинку та прибудинкової території у сумі 3727 грн. 75 коп., а також понесені витрати по сплаті судового збору у сумі 190 грн.

У задоволені позову житлово-комунального підприємства «Жилкомплекс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено.

У задоволені зустрічного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до житлово-комунального підприємства «Жилкомплекс» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення прав і приниження честі і гідності фізичної особи відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 і ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій просять частково скасувати рішення суду і ухвалити нове про відмову у задоволені позову в частині стягнення заборгованості із ОСОБА_1 та задовольнити зустрічний позов про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають суттєве значення для справи та неправильне застосування судом норм матеріального права.

В обґрунтування доводів скарги посилаються на те, що суд не прийняв до уваги те, що працівники житлової організації не надсилали на їх адресу квитанції про сплату послуг за обслуговування будинку та прибудинкової території, що позбавило права своєчасно вносити платежі за спірний період. Суд не зважив на те, що позивачем не представлено доказів надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, у спірний період не пропонував укласти договір на надання послуг, оскільки саме виконавець зобов'язаний підготувати договір та виступити ініціатором його укладення. Судом не враховано, що договір між сторонами укладено тільки 09 квітня 2014 року і до цього часу не укладався лише з вини житлово-комунальної організації. Відсутність між сторонами договору у спірний період беззаперечно вказує на безпідставність позовних вимог. Оскільки надання виконавцем споживачам послуг з утримання жилого будинку та прибудинкової території було здійснено без укладання договору, такі правовідносини необхідно кваліфікувати як зобов'язання, що виникли у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, що регламентується ст.ст. 1212, 1213, 1214, 1215 ЦК України, проте суд на це уваги не звернув. Також є помилковим висновок суду про відмову у задоволені зустрічного позову, оскільки дії ЖКП «Жилкомплекс» щодо звернення до суду з заявою про видачу судового наказу, з позовною заявою про стягнення заборгованості та щомісячне зазначення у квитанціях про наявність боргу порушують їх права та принижують честь і гідність, спричиняють моральні страждання.

Рішення суду щодо відмови у задоволені позовних вимог ЖКП «Жилкомплекс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості ніким із сторін не оскаржується, тому законність та обґрунтованість рішення в цій частині апеляційним судом не перевіряється.

В апеляційному суді ОСОБА_1, його представник ОСОБА_3, та ОСОБА_2 підтримали доводи скарги у повному обсязі.

Від представника ЖКП «Жилкомплекс» ОСОБА_4 надійшла заява про розгляд справи у його відсутність.

Апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції визнано встановленим, що ОСОБА_1 на підставі біржового контракту № 24641 від 20.04.1999 року та реєстраційного посвідчення, виданого Маріупольським БТІ № 35570 від 22.06.1999 року належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1. Власник квартири за період з 01.06.2010 року не вносив плату за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, внаслідок чого станом на 1.10.2014 року утворилася заборгованість у сумі 4780,62 грн. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 23.06.2014 року скасовано судовий наказ № 2-н/263/517/2014 від 12.05.2014 року про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за послуги з утримання житлового будинку та прибудинкової території за період з 01.06.2010 року по 01.05.2014 року в сумі 4780,62 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції керувався ст. 67, 68 ЖК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 неналежним чином виконував свої обов'язки по оплаті наданих послуг з утримання будинку та прибудинкової території, що призвело до утворення заборгованості. Відсутність письмово укладеного договору при наявності фактично наданих та отриманих послуг не звільняє відповідача від їх оплати за спірний період.

Приймаючи рішення про стягнення заборгованості в межах трирічного строку позовної давності за період з травня 2011 року по травень 2014 року суд виходив з того, що відповідачем заявлено про застосування такого строку, та з урахуванням наявних доказів перебігу позовної давності внаслідок звернення до суду з заявою про видачу судового наказу.

Відмовляючи у задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 суд виходив з недоведеності спричинення діями ЖКП «Жилкомплекс» моральної шкоди.

Апеляційний суд вважає висновки суду законними та обґрунтованими.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» визначені обов'язки споживача та виконавця житлово - комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово - комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово - комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно з законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово - комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до ч.3 ст. 20 Закону № 1875-VI укладення договору на надання житлово-комунальних послуг визначено як обов'язок, а не право сторін, а тому відсутність договірних правовідносин не є підставою для відмови у стягненні з відповідача коштів за надання житлово-комунальних послуг, тому довід скарги відповідача про відсутність договірних відносин між сторонами до уваги не приймається, оскільки відповідач фактично користується послугами по утриманню будинку та прибудинкової території, а в разі несплати за надані послуги зацікавлена сторона вправі звернутися до суду за захистом своїх прав, не залежно від того чи існує між ними письмовий договір про надання цих послуг.

Довід скарги про те, що при відсутності договірних відносин позивачем повинні бути заявлені вимоги за ст.ст. 1212-1215 ЦК України, не приймається до уваги, оскільки правовідносини, які виникли між сторонами регулюються нормами матеріального права, які вірно застосував суд першої інстанції.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційному суді на те, що житлово-комунальним підприємством не надаються фактично послуги по утриманню будинку та прибудинкової території не може бути прийнято до уваги, оскільки матеріалами справи це не підтверджено, до позивача з заявами про неналежне надання послуг ОСОБА_1 не звертався.

Також апеляційний суд не приймає до уваги довід скарги про спричинення моральної шкоди внаслідок недобросовісного здійснення позивачем своїх процесуальних прав та обов'язків внаслідок неодноразового направлення відповідачам квитанцій із зазначенням наявної заборгованості, з якими мали можливість ознайомитися сусіди, звернення до суду з заявою про видачу судового наказу та з позовом про стягнення заборгованості, оскільки такі дії позивача не суперечать нормам діючого законодавства і не є порушенням честі та гідності фізичної особи.

Суд вірно дійшов висновку про наявність заборгованості за надані послуги, яка з урахуванням заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності у відповідності до ст. 267 ЦК України підлягає стягненню з відповідача з травня 2011 року, а не з жовтня 2011 року ( до суду з позовом звернувся 16.10.2014 року), оскільки в травні 2014 року позивач звертався до суду з заявою про видачу судового наказу, який в подальшому був скасований ухвалою суду від 23.06.2014 року, що свідчить про перебіг позовної давності.

Судовий наказ відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги. Ураховуючи, що судовий захист права виконавця надання житлово-комунальних послуг може бути реалізоване як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання ЖКП «Жилкомплекс» заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг строку позовної давності.

Така ж позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-214цс14.

Посилання ОСОБА_1 на те, що він з 2010 року не вносив платежі, оскільки не був обізнаний кому саме і в якому розмірі сплачувати за послуги по утриманню будинку та прибудинкової території, є безпідставним, оскільки він є власником квартири, що зобов'язує його вчиняти дії стосовно володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно роз'яснень, викладених у п. 36 постанови № 10 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволені позову (частина перша статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VІ).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при подачі позову сплачено 243 грн. 60 коп., суд з урахуванням часткового задоволення позову вірно визначився з сумою судового збору у розмірі 190 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.307,308,313,315 ЦПК України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: