справа № 179/2370/14-ц

провадження № 2/179/15/15

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2015 р. Магдалинівський районний суд

Дніпропетровської області

у складі: головуючого - судді Новік Д.І.

за участю: секретаря судового засідання - Кривошлик І.Ю.

представника позивача - Пришляк В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредиту,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області із позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості по кредиту, посилаючись на те, що 16 квітня 2008 року між позивачем - Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" та відповідачем - ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № DNM0GK0000005474, згідно умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 81 450 гривень, на термін до 16 квітня 2018 року, а відповідач в свою чергу зобов'язалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Відповідно даного кредитного договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач повинен надавати позивачу грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. Згідно кредитного договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, відповідач сплачує позивачу відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Позивач зобов'язання за даним кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами Кредитного договору, однак відповідач ОСОБА_2 в свою чергу не надавала своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що відображено у розрахунку заборгованості за договором № DNM0GK0000005474 від 16 квітня 2008 року. Таким чином, у порушення виконання умов кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач ОСОБА_2 зобов'язання за вказаним кредитним договором не виконала. Відповідно до ч. 2 ст. 1050 України наслідками порушення відповідачем зобов'язань щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 21 жовтня 2014 року має заборгованість за кредитним договором в розмірі - 419 862 гривень 25 копійок, яка складається з наступного: 76 084 гривні 83 копійки - заборгованість за кредитом; 107 457 гривень 42 копійки - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 493 гривні 16 копійок - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 212 595 гривень 30 копійок - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи відповідно до Договору: 250 гривень - штраф (фіксована частина) та 19 981 гривня 54 копійки - штраф (процентна складова). Тому, враховуючи викладене, а також те, що згідно ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом та просить суд стягнути з відповідача - ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 419 862 гривні 25 копійок, за кредитним договором DNM0GK0000005474 від 16 квітня 2008 року, а також стягнути з відповідача судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача - Пришляк В.О., яка діє на підставі довіреності від 17 липня 2014 року (а.с. 22) позовні вимоги викладені у позовній заяві підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, при цьому також пояснила, що дійсно згідно рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2010 року в рахунок погашення заборгованості за даним кредитним договором в сумі 75 358 гривень 17 копійок звернено стягнення на предмет іпотеки, оскільки кредит був забезпечений укладенням іпотечного договору між позивачем та відповідачем, а саме будинок та земельну ділянку, розташовані по АДРЕСА_1, належні відповідачці ОСОБА_2 та виселено відповідача з вказаного будинку, однак до теперішнього часу предмет іпотеки, який був переданий позивачу відповідачем добровільно за актом без звернення позивач до виконавчої служби не продано та погашення заборгованості по кредитному договору в будь-якій її частині не здійснено і будинок та земельна ділянка на даний час належать відповідачці, тому у позивача є всі підстави вимагати стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором шляхом стягнення з неї грошових коштів на погашення заборгованості за кредитним договором. Тим самим, рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки не виконано, іпотечне майно не продано та коштів на погашення заборгованості за кредитним договором на рахунок позивача не надходило, в зв'язку з чим у позивача наявне право на вимагання від відповідачки належним чином виконання основного зобов'язання за кредитним договором - а саме сплати нею позивачу заборгованості за кредитним договором, про що відповідач повідомлялась листами-попередженнями за відомою позивачу адресою, яка була вказана відповідачкою і щодо зміни свого місця проживання відповідач банк не повідомляла.

В судове засідання 12 березня 2015 року відповідачка ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, не з'явилась, причини неявки суду не повідомила, при цьому в раніше проведених судових засіданнях 30 січня та 17 лютого 2015 року, позовні вимоги не визнала, просила відмовити в їх задоволені, посилаючись на те, що дійсно 16 квітня 2008 року вона укладала кредитний договір з позивачем та отримала кредитні грошові кошти в сумі 81 450 гривень, при цьому на забезпечення виконання взятих на себе кредитних зобов'язань з вчасного повернення грошових коштів та сплати відсотків за користування кредитом уклала з позивачем іпотечний договір, по якому предметом іпотеки були належні їй будинок та земельна ділянка, розташовані по АДРЕСА_1. Рішенням суду від 03 грудня 2010 року в рахунок погашення заборгованості по укладеному нею кредитним договором звернуто стягнення на вказане іпотечне майно, яке нею не оскаржувалось, при цьому вона з 22 жовтня 2010 року зареєстрована АДРЕСА_2, а до цього на момент укладення договорів 16 квітня 2008 року була зареєстрована АДРЕСА_3, де знялась з реєстрації та з 11 вересня 2008 року зареєструвалась по АДРЕСА_1. Після прийняття судом рішення вона підписала з представником банку акт передачі іпотечного майна, передала документи на майно та до цього часу вважала, що оскільки було звернуто стягнення на предмет іпотеки, то нею заборгованість за кредитним договором була погашена і тому вона не здійснювала платежів з погашення нею заборгованості і не цікавилась подальшою долею кредитного договору та чи продано предмет іпотеки іншим особам. На даний час предмет іпотеки, на який було звернуто судом стягнення не проданий і її з банку не попереджали, що в зв'язку з не продажем іпотечного майна вона має заборгованість за кредитним договором, яку потрібно погасити. При цьому на її адресу по АДРЕСА_2, яку вона банку після укладення кредитного договору не повідомляла, ніяких листів з банку після рішення суду від 03 грудня 2010 року не надходило. Просить в задоволені позову відмовити, оскільки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором було звернуто стягнення на належне їй іпотечне майно, що розташоване по АДРЕСА_1 і вона не знала та не повідомлялась позивачем про необхідність погашення заборгованості. Також, пояснила, що дійсно при зміні місця реєстрації по АДРЕСА_3 на АДРЕСА_1 та в подальшому на АДРЕСА_2, вона про це позивача не повідомляла.

Суд, вислухавши представника позивача, відповідача, вивчивши матеріали справи та надані сторонами докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суди, відповідно до ст. 15 ЦПК України розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Згідно ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, при цьому кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі ч. 1 ст. 20 ЦК України та ст. ст. 3, 4 ЦПК України, право вибору способу захисту, передбаченого законом або договором, належить виключно позивачам. Суд при цьому враховує, що сторони по справі рівні не тільки, згідно ст. ст. 27, 31 ЦПК України, а також відповідно умов угод укладених між ними.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, 16 квітня 2008 року між позивачем - Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (а.с. 13, 14, 15) та відповідачем - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючою та зареєстрованою на той час по АДРЕСА_3 (а.с. 12) було укладено кредитний договір № DNM0GK0000005474 (а.с. 7-9), згідно умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 81 450 гривень, на термін до 16 квітня 2018 року, а відповідач ОСОБА_2 в свою чергу зобов'язалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором, а саме відповідно до графіку погашення кредиту (а.с. 10-11).

Відповідно даного кредитного договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач повинен надавати позивачу грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.

Згідно кредитного договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, відповідач сплачує позивачу відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Відповідно до п.8.3 кредитного договору забезпечення виконання відповідачкою зобов'язань за даним договором виступає іпотека будинку, загальною площею 60,20 кв.м., розташований по АДРЕСА_1 (а.с 9 на звороті), що посвідчено нотаріусом (а.с. 76-77).

Позивач зобов'язання за даним кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами Кредитного договору (а.с. 62, 63, 64), однак відповідач ОСОБА_2 в свою чергу не надавала своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що відображено у розрахунку заборгованості за договором № DNM0GK0000005474 від 16 квітня 2008 року (а.с. 4-6).

Останній платіж відповідачкою ОСОБА_2 для погашення заборгованості за кредитним договором був здійснений 10 вересня 2009 року, що підтверджується випискою по рахунку за період з 16.04.2008 року по 30 січня 2015 року (а.с. 44-53).

Таким чином, у порушення виконання умов кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач ОСОБА_2 зобов'язання за вказаним кредитним договором не виконала. Відповідно до ч. 2 ст. 1050 України наслідками порушення відповідачем зобов'язань щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 21 жовтня 2014 року має заборгованість за кредитним договором в розмірі - 419 862 гривень 25 копійок, яка складається з наступного: 76 084 гривні 83 копійки - заборгованість за кредитом; 107 457 гривень 42 копійки - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 493 гривні 16 копійок - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 212 595 гривень 30 копійок - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи відповідно до Договору: 250 гривень - штраф (фіксована частина) та 19 981 гривня 54 копійки - штраф (процентна складова), що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором (а.с. 4-6).

Тому, позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", враховуючи викладене, а також те, що згідно ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, звернувся до суду з даним позовом та просить суд стягнути з відповідача - ОСОБА_2 на його користь заборгованість у розмірі 419 862 гривні 25 копійок, за кредитним договором № DNM0GK0000005474 від 16 квітня 2008 року, а також стягнути з відповідача судові витрати (а.с. 2-3, 17).

Також судом встановлено, що згідно рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2010 року (а.с. 35-37) в рахунок погашення заборгованості по укладеному нею кредитним договором звернуто стягнення на іпотечне майно, за іпотечним договором від 16 квітня 2008 року укладеним на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № DNM0GK0000005474 від 16 квітня 2008 року між позивачем та ОСОБА_2, а саме на житловий будинок та земельну ділянку, розташовані по АДРЕСА_1 Дніпропетровської області. Дане рішення суду не оскаржувалось та набрало законної сили.

Виконавчий лист за даним рішенням суду від 03 грудня 2010 року позивач не отримував, оскільки ОСОБА_2 добровільно знялась з реєстрації за вказаною адресою та передала вказане майно позивачу за актом про виселення та добровільній передачі нерухомого майна (а.с. 67), однак на даний час вказаний предмет іпотеки не продано та погашення будь-якої частини заборгованості за кредитним договором (основним зобов'язанням) не здійснено через ненадходження коштів від продажу нерухомого майна. Тим самим, заборгованість за кредитним договором на теперішній час існує і вона добровільно відповідачем чи коштами за продаж предмету іпотеки не погашена.

При цьому відповідачка письмово під власноручний підпис була повідомлена 20 червня 2012 року позивачем про необхідність здійснення нею погашення заборгованості за кредитним договором від 16 квітня 2008 року (а.с.65).

Крім того судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 з 22 жовтня 2010 року зареєстрована АДРЕСА_2, а до цього на момент укладення договорів 16 квітня 2008 року була зареєстрована АДРЕСА_3, де знялась з реєстрації та з 11 вересня 2008 року зареєструвалась по АДРЕСА_1 (а.с. 12, 32), при цьому вона відповідно до умов кредитного договору не повідомила жодного разу про зміну свого місця проживання позивача.

На даний час предмет іпотеки - будинок та земельна ділянка по АДРЕСА_1 Дніпропетровської області не продані та право власності на них зареєстроване на відповідачу ОСОБА_2, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 76-77).

Вказані обставини відповідно до ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню оскільки визнані як представником позивача так і відповідачкою в судовому засіданні.

Відповідач не визнаючи позовні вимоги позивача, посилається на те, що після прийняття судом рішення вона підписала з представником банку акт передачі іпотечного майна, передала документи на майно та до цього часу вважала, що оскільки було звернуто стягнення на предмет іпотеки, то нею заборгованість за кредитним договором була погашена і тому вона не здійснювала платежів з погашення заборгованості і не цікавилась подальшою долею кредитного договору та чи продано предмет іпотеки іншим особам. Однак вказані посилання відповідача не є підставами для відмови в задоволенні позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості за основним кредитним зобов'язанням, а саме за кредитним договором № DNM0GK0000005474 від 16 квітня 2008 року, строк дії якого до 16 квітня 2018 року та відповідно до п. 2.2.2, 6.1, 8.1.1 кредитного договору зобов'язання за кредитним договором діють до повного погашення заборгованості за ним, виходячи з наступного.

Так, правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про іпотеку», кредитним договором, іпотечним договором.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст.ст. 11, 525, 629 ЦК України, підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов'язково укладається в письмові формі (ст. 1054, 1055 ЦК України), а також іпотечний договір, який має бути нотаріально посвідченим (ст.ст. 3, 18 Закону України «Про іпотеку»).

Нормою ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, розмір яких визначається в договорі (ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до норми ст. 1050 ЦК України, в контексті положення ст. 1054 ч. 2 ЦК України, якщо кредитним договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитор має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилась зі сплатою процентів. Відповідний обов'язок боржника щодо повернення кредитору на його вимогу суми боргу зі сплатою процентів встановлений ст. 625 ч. 2 ЦК України.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

При цьому відповідно до норми ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Пенею, відповідно до ст.549 ЦК України, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. При цьому право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ст. 550 ЦК України), а також така пеня підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (ст. 624 ЦК України).

Нормою ст. 625 ч. 1 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ст.ст. 549, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов'язання та сплата неустойки, при цьому неустойка є одною з форм відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин,які мають істотне значення.

У відповідності до ст. 576 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно до ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, при цьому статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 16 ЦК України, однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Нормою ст. 3 вказаного закону передбачено, що іпотека виникає на підставі договору. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення.

Ст. 12 Закону України "Про іпотеку", надає право банку, у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ст. 33 ЗУ «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Положеннями ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.12.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК). Зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599-601, 604-609 ЦК.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

В судовому засіданні беззаперечно встановлено факт несвоєчасного та неповного погашення заборгованості по даному кредитному договору ОСОБА_2, а також факт не реалізації предмету іпотеки, на яке за рішенням суду від 03.12.2010 року звернено стягнення в рахунок погашення заборгованості за даним кредитним договором, тобто порушення умов виконання взятого на себе основного зобов'язання та виникнення в зв'язку з цим заборгованості за кредитним договором.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Також враховується диспозиція ст.ст. 58, 59 ЦПК України про належність та допустимість доказів.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Дане рішення суд ухвалює в рамках заявлених позивачем вимог і на підставі наданих доказів (ст.ст. 57-66 ЦПК України).

Отже, вирішуючи питання щодо позовних вимог позивача за кредитним договором № DNM0GK0000005474 від 16 квітня 2008 року, приймаючи до уваги викладене, суд під час розгляду справи встановив факти порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором і встановив наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача за порушення зобов'язання заборгованості за кредитним договором, тому приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними і такими що підлягають повному задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, а саме стягнення судового збору з відповідача на користь позивача, суд враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений ним при подачі позову судовий збір в розмірі 3 654 гривні.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 203, 405, 525, 526, 549, 551, 576, 589, 590, 598, 610-612, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ст.ст. 3-8, 10, 11, 15, 57-66, 88, 208-210, 212-215ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованої та проживаючої АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (рахунок № 29092829003111, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50) суму заборгованості за кредитним договором № DNM0GK0000005474 від 16 квітня 2008 року в розмірі 419 862 гривні 25 копійок (чотириста дев'ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят дві гривні двадцять п'ять копійок).

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованої та проживаючої АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (рахунок № 64993919400001, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50) сплачений позивачем судовий збір в розмірі 3 654 гривні (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири гривні).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а у разі проголошення рішення у відсутності особи, яка брала участь у справі, але не була присутня у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий суддя Новік Д.І.